·захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства в межах своїх повноважень;

·сприяння розвитку ринку цінних паперів.

10.4.Роль саморегулівних організацій на ринку фінансових послуг

Саморегулівна організація – неприбуткове об’єднання фінансових установ, створене з метою захисту інтересів своїх членів та інших учасників ринків фінансових послуг, якому делегуються відповідними державними органами, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг, повноваження щодо розроблення і впровадження правил поведінки на ринках фінансових послуг та/або сертифікації фахівців ринку фінансових послуг.

Саморегулівна організація встановлює для своїх членів єдині обов’язкові для виконання правила, стандарти і вимоги щодо здійснення операцій на ринку цінних паперів, кваліфікаційні вимоги до спеціалістів, а також здійснює контроль за дотриманням своїми членами таких правил, стандартів і вимог законодавства про цінні папери.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, інші державні органи, що здійснюють регулювання фондового ринку, можуть делегувати саморегулівним організаціям свої повноваження щодо:

·розробки та впровадження правил, стандартів та вимог щодо здійснення операцій на фондовому ринку;

·сертифікації фахівців фондового ринку;

·надання дозволів (ліцензій) особам, які здійснюють професійну діяльність на фондовому ринку;

·збирання, узагальнення та аналітичної обробки даних про професійну діяльність на фондовому ринку, а також інформації, що підлягає оприлюдненню емітентами цінних паперів.

Ознаки та права, які мають саморегулівні організації:

·добровільне об’єднання;

·наявність різноманітних видів діяльності;

·розробка обов’язкових правил та стандартів професійної діяльності, операцій на фінансовому ринку та контроль за їх виконанням;

·здійснення професійної підготовки кадрів, встановлення вимог, обов’язкових для роботи на даному ринку;

·інформаційна діяльність на ринку;

·виконання регулюючих функцій, які недоцільно виконувати державі.

Українська академія банківської справи НБУ

151

В Україні здійснюють свою діяльність такі саморегулівні організації:

1.Професійна асоціація реєстраторів і депозитаріїв.

2.Асоціація “Перша фондова торговельна система”.

3.Українська асоціація інвестиційного бізнесу.

4.Асоціація “Південноукраїнська торговельно-інформаційна система”.

5.Київська міжнародна фондова біржа.

6.ЗАТ “Українська фондова біржа”.

7.ЗАТ “Придніпровська фондова біржа”.

8.Донецька фондова біржа.

9.Асоціація учасників фондового ринку України.

10.ЗАТ “Українська міжбанківська валютна біржа”.

11.ЗАТ “Українська міжнародна фондова біржа”.

12.ЗАТ “Кримська фондова біржа”.

13.Асоціація “Регіональний фондовий союз”.

в Україні.

3.Державне регулювання діяльності суб’єктів інфраструктури - фі нансового ринку

4.Саморегульовані організації фінансових посередників.

Термінологічний словник

Банківське регулювання – одна із функцій Національного банку України, яка полягає у створенні системи норм, що регулюють діяльність банків, визначають загальні принципи банківської діяльності, порядок здійснення банківського нагляду, відповідальність за порушення банківського законодавства.

Банківський нагляд – система контролю та активних впорядкованих дій Національного банку України, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких Національний банк України здійснює наглядову діяльність законодавства України і встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку.

Безвиїзна перевірка – планова або позапланова перевірка суб’єкта нагляду працівниками Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України (далі – Держфінпослуг), не пов’язана з виходом працівників Держфінпослуг за місцезнаходженням суб’єкта нагляду.

Українська академія банківської справи НБУ

152

Грошово-кредитна політика – комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту, спрямованих на регулювання економічного зростання, стримування інфляції та забезпечення стабільності грошової одиниці України, забезпечення зайнятості населення та вирівнювання платіжного балансу.

Девізна валютна політика– політика регулювання валютного курсу шляхом купівлі і продажу іноземної валюти.

Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг Украї-

ни – це спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг.

Державне регулювання ринків фінансових послуг– здійснення державою комплексу заходів щодо регулювання та нагляду за ринками фінансових послуг з метою захисту інтересів споживачів фінансових послуг та запобігання кризовим явищам.

Державне регулювання ринку цінних паперів– здійснення держа-

вою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних, запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері.

Державний реєстр фінансових установ (далі – реєстр) – система одержання, накопичення, зберігання, захисту, використання та поширення адміністративної інформації (даних) про фінансову установу.

Дисконтна валютна політика – зниження або підвищення Національним банком України процентних ставок за кредит з метою регулювання попиту і пропозиції на позичковий капітал.

Економічні нормативи – показники, що встановлюються Національним банком України, і дотримання яких є обов’язковим для банків.

Золотовалютний резерв – резерви України, відображені в балансі Національного банку України, що включають в себе активи, визнані світовим співтовариством, як міжнародні і призначені для міжнародних розрахунків.

Інспекція – виїзна планова або позапланова перевірка суб’єкта нагляду інспекційною групою Держфінпослуг за місцезнаходженням.

Облікова ставка Національного банку України– це виражена у відсотках плата, що береться Національним банком України за рефінансування комерційних банків шляхом купівлі векселів до настання строку платежу по них і утримується з номінальної суми векселя. Облікова ставка найнижча серед ставок рефінансування і є орієнтиром ціни на гроші.

Українська академія банківської справи НБУ

153

Саморегулівна організація – це неприбуткове об’єднання фінансових установ, створене з метою захисту інтересів своїх членів та інших учасників ринків фінансових послуг, якому делегуються відповідними державними органами, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг, повноваження щодо розроблення і впровадження правил поведінки на ринках фінансових послуг та/або сертифікації фахівців ринку фінансових послуг.

Ставка рефінансування Національного банку України – виражена у відсотках плата за кредити, що надаються комерційним банкам, яка

встановлюється Національним банком України з метою впливу на грошовий оборот та кредитування. Національним банком України встановлюються облікова та ломбардна процентні ставки.

Теми рефератів

1.Система захисту прав споживачів фінансових послуг.

2.Захист споживачів фінансових послуг за допомогою спеціальних фондів.

3.Регулювання діяльності фінансових посередників(за окремими видами фінансових посередників).

4.Державне регулювання діяльності організаторів торгівлі на - фі нансовому ринку.

Контрольні питання

1.Що таке державне регулювання ринку фінансових послуг?

2.Яка мета державного регулювання ринку фінансових послуг України?

3.Шляхи здійснення державного регулювання ринку фінансових послуг України.

4.Які органи здійснюють державне регулювання ринку фінансових послуг України і на яких ринках?

5.Основні завдання Держфінпослуг.

6.Які функції виконує Держфінпослуг?

7.Які департаменти входять до складу Держфінпослуг?

8.Дайте загальну характеристику Національному банку України,

9.В яких формах здійснюється регулювання діяльності банківських установ?

10.Методи адміністративного регулювання та їх характеристика.

11.Які методи належать до індикативного регулювання?

12.Характеристика грошово-кредитної політики України, принципи її формування.

13.Інструменти грошово-кредитної політики, їх основна мета.

Українська академія банківської справи НБУ

154