- •1.Теоретико-методологічні засади розуміння сутності української культури.
- •2.Періодизація історії української культури.
- •3.Загальні тенденції розвитку культури давнього населення України доби ран-ньої первісності та періоду неоліту.
- •4.Загальні тенденції розвитку культури давнього населення України періоду енеоліту та бронзової доби.
- •5.Загальні тенденції розвитку культури давнього населення України скіфо-сар-матського часу та античних держав Північного Причорномор’я.
- •6.Загальні тенденції розвитку культури давніх слов’ян і Київської Русі.
- •7.Духовна культура давніх слов’ян у дохристиянські часи.
- •8.Християнство в культурі Київської Русі.
- •9.Писемність, освіта, наукові знання у Київській Русі.
- •10.Література Київської Русі
- •11.Архітектура Київської Русі
- •12.Образотворче і прикладне мистецтво в культурі Київської Русі
- •13Музика і театральні видовища Київської Русі
- •14.Культурний розвиток на українських землях в період феодальної роз-дробленості (кінець хіі – перша половина хіv ст.).
- •15.Розвиток культури в умовах перебування України у складі іноземних держав (друга половина хіv – перша половина хvі ст.).
- •16.Освіта і наукові знання в Україні (хііі – перша половина хvі ст.).
- •17.Літературна творчість в Україні (хііі – перша половина хvі ст.)
- •18.Розвиток архітектури в Україні (хііі – перша половина хvі ст.)
- •19.Образотворче мистецтво в Україні (хііі – перша половина хvі ст.).
- •20.Музика і театральні елементи в культурі України (хііі – перша половина хvі ст.).
- •21.Культурно-національне відродження в Україні у другій половині хvі – першій половині хvіі ст.
- •22.Ренесансно-гуманістичні та реформаційні впливи в українській культурі хvі – першої половини хvіі ст.
- •23.Виникнення друкарства, освіта і наукові знання в Україні у другій половині хvі – першій половині хvіі ст.
- •24.Літературна творчість в Україні у другій полов. Хvі – першій половині хvіі ст.
- •25.Розвиток архітектури в Україні у другій половині хvі – першій половині хvіі ст.
- •26.Образотворче мистецтво в Україні у другій половині хvі – першій половині хvіі ст
- •27.Музика і театр в Україні у другій половині хvі – першій половині хvіі ст.
- •28.Загальна характеристика розвитку української культури у другій половині хvіі – хvііі ст.
- •29.Розвиток освіти в Україні у другій половині хvіі – хvііі ст
- •30.Надбання у сфері наукових знань в Україні у другій полов. Хvіі – хvііі ст
- •31.Розвиток української літератури у другій половині хvіі – хvііі ст.
- •32.Архітектура українського бароко.
- •33.Образотворче мистецтво в Україні у другій половині хvіі – хvііі ст.
- •34.Музичне і театральне мистецтво в Україні у другій полов. Хvіі – хvііі ст.
- •35.Національно-культурне відродження на українських землях в кінці хvііi – у першій половині хіх ст.
- •36.Розвиток освіти і науки в Україні у першій половині хіх ст.
- •37.Розвиток української літератури у кінці хvііі – першій половині хіх ст.
- •38.Театр і музичне мистецтво в Україні у першій половині хіх ст.
- •39.Архітектура в Україні у кінці хvііі – першій половині хіх ст.
- •40.Образотворче мистецтво в Україні у кінці хvііі – першій половині хіх ст.
- •41.Український національно-культурний рух у другій половині хіх ст. Та його вплив на розвиток вітчизняної культури.
- •42.Загальна характеристика розвитку культури в Україні на зламі століть (кінець хіх – початок хх ст).
- •43.Культурна політика Центральної Ради
- •44.Культурна політика часів Гетьманату і Директорії унр.
- •45.Культурні перетворення в перші роки радянської влади в Україні (1919–1920 рр.).
- •46.Розвиток освіти і науки в Україні у другій половині хіх – на початку хх ст.
- •47.Тенденції розвитку української літератури у другій половині хіх – на початку хх ст.
- •48.Архітектура в Україні у другій половині хіх – на початку хх ст.
- •49.Образотворче мистецтво в Україні у другій полов. Хіх – на початку хх ст.
- •50.Театральне і музичне мистецтво в Україні у другій половині хіх – на початку хх ст.
- •51.Український культурний ренесанс 1920-х рр. Політика українізації та її вплив на розвиток культури.
- •52.Культура України в умовах утвердження тоталітаризму 1930-х років.
- •53.Розвиток культури на західноукраїнських землях у міжвоєнний період (1920–1930-ті рр.).
- •54.Розвиток освіти і науки в Україні у 1920–1930-х рр.
- •55.Розвиток літератури в Україні у 1920–1930-х рр.
- •56.Театр і музичне мистецтво в Україні у 1920–1930-х рр.
- •57.Становлення і розвиток українського радянського кіно у 1920–1930-х рр.
- •58.Рхітектура та образотворчі мистецтва в Україні у 1920–1930-х рр.
- •59.Культурне життя радянської України у воєнний період (1939–1945 рр.).
- •60.Культура українського народу в умовах німецько-фашистської окупації (1941–1944 рр).
- •61.Культура України у перше повоєнне десятиліття (друга половина 1940-х – перша половина 1950-х рр.).
- •62.Культурне життя в Україні в період «хрущовської відлиги» (друга полов. 1950-х – перша половина 1960-х рр.).
- •63.Українська культура в роки кризи авторитарного режиму (друга половина 1960-х – перша половина 1980-х рр.).
- •64.Науковий та освітній процеси в Україні у другій половині 1940-х – першій половині 1980-х рр.
- •65.Літературна творчість в українському суспільстві другої половини 1940-х – першої половини 1980-х рр
- •66.Театр і музичне мистецтво в Україні у другій половині 1940-х – першій половині 1980-х рр.
- •67.Архітектура і образотворче мистецтво в Україні у другій половині 1940-х – першій половині 1980-х рр.
- •68.Розвиток українського кіномистецтва у другій половині 1940-х – першій половині 1980-х рр.
- •69.Національно-державне відродження і основні тенденції сучасного культурного розвитку України (друга полов. 1980-х рр. – початок ххі ст.).
- •70.Освіта і наука в сучасній Україні.
- •71. Мистецьке життя в сучасній Україні (література і образотворче мистецтво).
- •72.Мистецьке життя в сучасній Україні (музичне мистецтво, театр, кінематограф).
12.Образотворче і прикладне мистецтво в культурі Київської Русі
Фресками - розписами водяними фарбами по сирій штукатурці покривалися стіни храмів. Така техніка вимагала від художника високої майстерності швидкого і точного нанесення. Перевагою фрески було те. що фарби добре вбирались.Мозаїчні зображення складалися зі смальти кубиків спеціального кольорового скла, секрет виготовлення якого запозичений з Візантії. Кольорова гама смальти нараховувала багато відтінків (наприклад; зелена-понад 30: червона і синя- по 20). Визначні зразки мистецтва фрески і мозаїки (виконані за єдиним задумом) дійшли до нас у київському Софійському соборі. Мозаїки прикрашають переважно центральну частин,- собору, передусім вівтар. їх палітра нараховує 177 відтінків. Майстри вдавлювали мозаїчне кольорове скло у сиру поверхню штукатурки під різними кутами. Завдяки цьому мозаїки мерехтіли у світлі сонячних променів і свічок. 3 мистецького погляду мозаїка Богоматері-Оранти в Софійському соборі є одним з найдовершеніших творів в рамках візантійської художньої системи. Важшвий ехап в розвитку мистецтва другої половини XI - першої чверті ХП ст. становлять мозаїки Михайлівського Золотоверхого собору. У 1934 р. собор було зруйновано. Під час руйнування були зняті мозаїки «Євхаристія (Причастя)», апостола Фадея, архідиякона Степана, святого Дмитрія Солунського, фрески «Благовіщення», святого Миколая, пророка Захари й фрагменти мозаїчних та фрескових орнаментів. Система декору Михайлівського Золотоверхого собору мала спільне з оздобленням Софійського собору. Проте сталися істотні зміни в композиції, малюнку, пропорціях та колориті. 3 середини ХП ст. врозвитку мистецтва відбуваються зміни. Окрім київської, формуються чернігівська; переяславську галицька; волинська; перемишльська школи архітектури; що впливало і на системи монументального малярського декору.
ІКОНОПИС
Ікони як специфічний вид християнського релігійного живопису виникли дуже давно. Найраніші збережені твори належать до VI ст. Іконописання особливо характерне і розвинене у православній традиції, як і загалом у східному християнстві. Розвиток національної традиції іконописного мистецтва перебуває у прямому зв’язку із запровадженням християнства. Ікона підносила зображеного святого над повсякденністю, підкрестювала його харизматичність. Іконам молилися. в них сподівалися знайти зцілення й допомогу в житті. Вважалося, що освячена ікона не замінює святого, а свідчить про його присутність, захищає, оздоровлює. Переважно ікони ткалися на дошках фарбами розтертими на яєчному жовтку У канонічних іконописних зображеннях немає реалізму, їх символіка дуже складна. Серед визначних творів київської школи ікона святого Георгія. що датується 1040 р. і нині знаходиться в Успенському соборі Московського Кремія. Провідним на Русі було зображення Богоматері.
13Музика і театральні видовища Київської Русі
Народна музика за тих часів не записувалася Уявлення про неї беруться з літописів та інших писемних джерел, з дашіх малюнків, зображень на ювелірних виробах тощо. Найдавніші форми народної музики пов’язані з календарною обрядовістю, зі змінами в житті природи, трудовою діяльністю людини, хліборобським культом, скотарством. Із запровадженням християнства в обрядах почали переважати християнські елементи, утворився певний симбіоз язичницьких і християнських рис. Літописи згадують про язичницькі обряди — «ігрища».
Значне місце в культурі Київської Русі посідала епічна творчість. Це було літературно-музичне мистецтво -поезія виконувалась як музічний твір, в якому значну роль відігравав урочистий речитатив.
Припускають, що народна музпса Київської іусі включала в себе переважно невеликі наспіви обмеженого діапазону. Широко вживався також речитатив. Танці мали чітку ритмічну побудову, про що свідчить зображення на мініатюрах музикантів, що б’ють у бубни й тарілки.
На відміну від народної пісні, яка існувала винятково в усній традиції, церковні співи записувались. Це була невменна (тобто знакова) нотація, поширена у Візантії та інших країнах. На Русі ці знаки називали «крюками» або «знаменами», звідки й самі церковні співи Київської Русі, записані «крюками», дістали назву «знаменного співу 3 ХІ-ХШ ст. збереглося близько 80 крюкових рукописів.
Мелодії давніх церковних співів вважались священними і непорушними.
Вчителів, які навчали мистецтва церковних співів, і у Візантії і на Русі на зівали доместики (від латинського «начальник, поводир»). Це були професійно підготовлені музиканти, що поєднували обов'язки співака-соліста, вчителя співу і диригента хору. Саме доместик здійснював «хірономію» - своєрідну жестикуляцію, з допомогою якої нагадував співакам рух мелодії і додержував ритм музичного твору. За літописом, у Києві за Десятинною церквою був «двір доместиків».