Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
vidpovidi_IUK.docx
Скачиваний:
307
Добавлен:
17.02.2016
Размер:
191.56 Кб
Скачать

23.Виникнення друкарства, освіта і наукові знання в Україні у другій половині хvі – першій половині хvіі ст.

Після заснуванні першої друкарні в Росії в 1564 р. (рік виводу «Апостола» в Москві) перший російський друкар Іван Федоров (Федорович) через вісім років, прибувши через Білорусь в Україну, до Львова, засновує там друкарню і у 1574 р. Видає «Апостол». Ця дата і визначалася початком заснування українського друкарства.

Друкарство в прийшло Україну не зі Сходу, а з Заходу. До прибуття Івана Федорова у Львів і заснування ним у 1572-1573 рр. друкарні та вищання у 1574 р. «Апостола» на західноукраїнських землях вже існувало книгодрукування. Не применшуючи ралі І. Федорова в розвитку цієї справи, його, однак, не можна вважати засновником українського книгодрукування, а слід вважати лише фундатором постійного друкарства

на українських землях. Цю точку зору обстоював польський дослідник Єжи Бандтке.

Виникнення друкарства на власне українських землях І. Огіенко датує 1569 р. і називає містечко Заблудів, де Іван Федоров, по дорозі до Львова через Литву і Білорусь, випускає «Учительне Євангеліє». Заблудів на той час заходився на українсько-білоруському пограниччі де переважало українське населення, що дало під стави вченому зарахувати цей твір до здобутків української культури.

Я. Запаско у своїй публікації «Про дофедоровське книтодрукування а Україні» висловлює припущення щодо

існування у Львові друкарні до 1460 р.

Таким чином, на основі вивчення ново віднайдених архівних документів, збережених пам’яток, писемних згадок (учасників можна зробити такі висновки:

1) Друкарство в Україну пришило не з Сходу, з Москви, а з Заходу, від німців.

2) Час йоао появи слід датувати 1460роком.

3) їм я першого українського друкаря - Степан Дропан, який подарував свою друкарню Львівському монастирю святого Онуфрія

4) Не применшуючи заслуг Івана Федорова, його слід вважати не засновником уіраїнського друкарства, а фундатором постиного книгодрукування на українських землях.

Восени 1576 р. у приватних волинських володіннях була заснована перша українська школа вищого типу.

Братські школи організовувалися при братствах - громадських організаціях право-славних міщан- з метою зміцнювати православ'я і чинити опір денаціоналізаційним впливам латинських і протестантських шкіл. Першу школу заснувало Успенське братство у Львові в 1586 р. Львівська братська школа стала другою в Україні

(після Острога) православною школою вищого, ніж початковий,рівня.

В начально-освітню практику українських шкіл активно впроваджувалась система семи вільних мистецтв які культивувалися в західноєвропейській системі освіти, в тому числі в католицьких школах, що діяли на українських землях. Сім вільних мистецтв, або «сім наук визволених» . як їх тоді називали, це науки

тривіуму - граматика, риторика, діалектика і квадривіуму - арифметика, геометр рія, музика, астрономія.

24.Літературна творчість в Україні у другій полов. Хvі – першій половині хvіі ст.

У даний період література України все тісніше залучається до загальноєвропейських культурних процесів. Проявом цього стало розширення діапазону взаємодії тради¬ційних форм культури та нових ренесансно-реформаційних явищ. Українська куль¬тура більшою мірою, ніж раніше, виходить з колишньої замкнутості.

Цей час у літературному процесі загострюються суперечності між усталеною фор¬мою і новим змістом, традицією і новими потребами життя. Особливо ці суперечнос¬ті відображались в літературній діяльності талановитих, емоційних людей, відміче¬них трагізмом світосприйняття, незадоволених недосконалістю світу і неможливістю його змінити. Типовим письменником такої кризової ситуації був Іван Вишенський. Єдиний із сімнадцяти відомих його творів, що був надрукований за життя автора. - «Писаніє к утікшим от православної віри єпископом» (у складі виданої в Острозі «Книжиці» (1598): решта творів Вишенського поширювалася в рукописах. Для літературної творчості І. Вишенського характерне спрямування до автентичних підвалин християнської культури та вороже ставлення до світської культури й осві¬ти.. обстоювання аскетичного ідеалу, декларування переваг архаїчного стилю письма і фактичний відхід від нього у власній письменницькій діяльності. Емоційно-експресивна риторика творів І. Вишенського щедро насичена стильовими прийомами середньовічної доби. У його баченні пріоритетні позиції мають церков¬нослов'янська мова й богословські книги, а фольклор і народна мова знецінюються. Він намагається наближати літературну мову до церковно-слов'янської, залишаючи так ЗБану «просту» мову для повсякденного вжитку’. Особистісні риси творчості в цей час помітні і в деяких інших пам'ятках писемності, зокрема втих, які пов'язані з родинним та громадським життям. Тексти, написані для себе і найближчого оточення, нерідко відображали літературний хист їхніх авторів й рівень культурних інтересів суспільства. Таким є, зокрема, «Тестамент» брацлавського каштеляна Василя Загоровського, на¬писаний у 1577 р.у татарському полоні.. Це власне заповіт, але з виразними літера¬турними якостями. У творі домінують теми передчуття невідворотної смерті, турбота про виховання дітей і майбутню молитовну опіку авторової душі. Загоровський стояв на позиціях, протилежних життєвому кредо Вишенського. Він аж ніяк не втікає від світу і навіть у передчутті смерті не лише молиться, а йдумає про життєві обов'язки.

Полемічна проза

Істотні рушення в літературному процесі другої половини XVI ст. пов’язані з укра¬їнською полемічною прозою. Окресленню її концептуальної основи й художніх па¬раметрів сприяло кілька факторів. Серед них - творчість польського церковного дія¬ча і письменника Петра Скарги. У його трактаті «Про єдність Церкви Божої під од¬ним пастирем і про грецьке відступництво БІД цієї едності» (1577) грунтовно розгля¬далась історія взаємин християн двох конфесій, висувалася програма врегулювання їхніх стосунків на засадах Флорентійської унії 1439 р.. що означало б підпорядкуван¬ня православ'я католицькому центрові.

Поезія

На грунті досвіду нової латинської літератури та українського фольклору до середини XVI сг. склався новий вид лігфатурної творчості - книжні вірші. Українські латиномовні автори успішно освоїли техніку силабічного вірша.

Першою окремою публікацією віршованого тексту була гадана у 1581 р. в Осфозі публікація Андрія Римші дванадцяти двовіршів під назвою «Которого ся месяца шго за старих веков дієло короткоє описаніє». Тут йшлося про дванадцять біблійних по¬дій, пов'язуваних з певними датами кожного місяця року.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]