3.Загальні тенденції розвитку культури давнього населення України доби ран-ньої первісності та періоду неоліту.

ПАЛЕОЛІТ (давній кам’яний вік) (1 млн. – 10 тис. років до н. е.)

Ашель – епоха раннього палеоліту. В Україні до ашелю відносять приблизно 30 археологічних об’єктів. Найдавнішою археологічною культурою України вважається королевська (на лівому березі р. Тиси поблизу смт. Королеве Виноградівського району, Закарпатської об-ласті). Відкрито16 культурних шарів, 7 з яких належать до ашельської епохи.

Мустьє – епоха середнього палеоліту. В Україні відомо близько 200 пам’яток мустьє.

Пізній (верхній) палеоліт – остання епоха палеоліту, характерною рисою якої стало поширення пластинчато-різцевих знарядь і поява печерного мистецтва. У верхньому па-леоліті з’явився Нomo sapiens sapiens. Пізньопалеолітичним часом в Україні датуються близько 800 пам’яток, які поділя-ються на кілька груп і культур. Найбільша група багатошарових стоянок у Дністро-Карпатському регіоні.

МЕЗОЛІТ (середній кам’яний вік) (ІХ – V тис. до н. е.)

Мезоліт (епіпалеоліт) характеризується дальшим розвитком техніки обробки каме-ню (з’явилися мікроліти і макроліти). Винахід дистанційної зброї (лука і стріл) вва-жається найважливішим досягненням мезолітичної людини. Ймовірно вже тоді за-родилося землеробство. На території України відомо понад 400 пам’яток епохи ме-золіту. За складом знарядь вони поділяються на південну та північну зони.

КУЛЬТУРА НЕОЛІТИЧНОГО НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ (середина VІ – початок ІV тис. до н. е.)

Неоліт (новий кам’яний вік) характерний значними зрушеннями у діяльності і соці-альних відносинах. Людина переходить від виключно привласнюючих способів і форм господарства (мисливство і збиральництво) до нових, відтворюючих форм – землеробства і скотарства. Цей процес називають «неолітичною революцією».

За неоліту освоєно рослинне волокно, з’явилося плетення й ткацтво. В побут людей активно входить глина, що дало поштовх для розвитку будівельної справи, винай-дення глиняного посуду. З цього часу починає формуватись ремесло.

Відповідно до базисних змін відбувалися суттєві зрушення і в системі світосприй-няття неолітичної людини. Зокрема, значну роль у її житті відігравали релігійні об-ряди сільськогосподарського циклу (землеробська і тваринницька магія).

4.Загальні тенденції розвитку культури давнього населення України періоду енеоліту та бронзової доби.

Енеоліт (мідно-кам’яний вік) становить перехідну епоху від кам’яного віку до віку металів. Провідна роль ще належала кам’яним знаряддям праці. В період енеоліту землеробство і скотарство стають провідними галузями діяльності багатьох людських спільнот. Головним багатством стають земля й худоба. Обро-біток землі прив’язує людину до певної території. Це час розквіту землеробських культур, виникнення перших цивілізацій, широкого освоєння степів.

Створюються умови для переходу від мотичного землеробства до орного з використанням тяглової сили биків. З’являється коліс-ний транспорт, винайдено гончарне горно, ткацький верстат. Значно підвищилась продуктивність господарства.

Найвищий етап розвитку енеолітичного населення України представлений пам’ят-ками культури Трипілля, яка генетично споріднена з культурами Балкан та Поду-нав’я. Високий рівень матеріального виробництва відповідно сприяв і піднесенню культури трипільців.

КУЛЬТУРА НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ БРОНЗОВОЇ ДОБИ (середина ІІІ – початок І тис. до н. е.)

Епоха бронзи характеризується винайденням технології першого штучного металу. Бронзови вироби були твердішими і міцнішими за мідні, а відливка у ливарних фор-мах дозволяла виготовляти однотипні вироби у значній кількості. Це сприяло більш широкому розповсюдженню бронзових знарядь у діяльності давніх племен.

Побут племен бронзового віку збагатився численними прикрасами з бронзи. Цікави-ми пам’ятками прикладного мистецтва цієї доби є кістяні вироби, оздоблені символічними ритуальними зображеннями, геометричним і рослинним орнаментом.

Давні землеробські суспільства на території України за доби енеоліту зазнали кризи через екстенсивні способи розвитку виробництва, відсутність навичок відтворення родючості грунту. Зрештою виснаження виснаження землі спричинило активізацію скотарства. Це надавало первісним суспільствам можливість вижити, але в перспек-тиві приводило до деградації цих суспільств, їх застійності, архаїзації.

Зміни, що відбулися в цей час у сфері відтворюючих форм господарювання, сприя-ли різкому збільшенню населення, а також привели до прогресивних змін соціаль-них і політичних форм життя. Суттєво зросла роль глав великих патріархальних сі-мей, в руках яких зосереджується влада і багатство.