33.Образотворче мистецтво в Україні у другій половині хvіі – хvііі ст.

Мистецтво. В українському мистецтві другої половини XVII ст. значне місце займає іконопис, що розвивається в ренесансно-барокових формах. Особливою грандіозністю, пишністю та багатством відзначаються іконостаси Єлецького собору, Троїцької в Чернігові та Преображенської в Сорочннцях церков. Дуже гарний іконостас церкви св. П’ятниці у Львові. Ряд іконостасів виконав живописець Іван Руткович, майстер, чия творча спадщина є однією з вершин давнього українського мистецтва.

Портрет як жанр світського мистецтва мав ту національну особливість, що при всій своїй життєвості у кінці XVII ст. він зберіг тісний зв’язок з іконописом. Монументальними були портрети Б. Хмельницького і визначних козацьких старшин. Західноукраїнські митці малювали львівських братчиків у представницьких позах, із жезлом, гербами та іншими атрибутами.

Графічне мистецтво розвивали друкарні, що існували при Києво-Печерській лаврі, Троїцько-Ільїнському монастирі в Чернігові та Успенському ставропігійському братстві у Львові. На той час сформувалася художня школа граверів. Основоположником українського граверства вважають Олександра Тарасевича. Майстерність його не поступалася перед мистецтвом кращих західноєвропейських граверів того часу. Друга половина XVIII ст. збагатила українське графічне мистецтво новими творами. Відомими майстрами гравюри були Григорій Левицький (1697-1769) та Аверкій Козачківський. Левицький не тільки мав малярський хист, а и був дуже ерудованою людиною: володів кількома мовами, знав філософію Арістотеля. Він виконав ряд гравюр на міді для київських видань «Апостола» та «Євангелія», а також до книги М. Козачинського «Філософія Арістотелева». Освіченість і майстерність Левицького особливо виявились у гравюрах-панегіриках на честь культурних і релігійних діячів.

В останній третині XVIII ст. в українське мистецтво з Франції приходить новий стиль – рококо. На місцевому грунті він здобуває свої особливості.

Славились художні полотна Луки Долинського (1750-1824), який здобув мистецьку освіту у Відні і згодом працював у Львові. Він виконав ікони для собору св. Юра, церков П’ятницької, св. Онуфрія, очолював роботи по оформленню Успенського собору в Почаєві.

В усіх місцевостях України розвивалися народне керамічне мистецтво, різьба по дереву, килимарство, вишивання, ювелірне мистецтво.

Дуже популярною в XVII-XVIII ст. була картина «Козак Мамай», вона прикрашала і панські світлиці, і сільські хати. Це один із кращих зразків українського живопису: козак Мамай змальований у червоних або синіх штанах, у сорочці або голий до пояса, він сидить,, підібгавши під себе ноги, і грає на бандурі.

Із жанрів прикладного мистецтва у XVII ст. були поширені геральдика (карбування гербів) і сфрагістика (карбування печаток). Під впливом Польщі, де магнати і шляхта користувались гербами як ознаками свого роду, в Україні герби також стали дуже модними. їх оформляли в стилі ренесансу, а згодом і раннього бароко. Сфрагістика за своїм характером була національною. Українська шляхта й духовенство використовували печатки поряд із гербами та вензелями (ініціалами). Мали свої печатки міста, а також окремі міщани. Цікавими були печатки митрополита Іпатія Потія з 1600 р. та митрополита Антона Селяви: вони мали у центрі

зображення Богоматері-Орантн.