Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
vidpovidi_IUK.docx
Скачиваний:
308
Добавлен:
17.02.2016
Размер:
191.56 Кб
Скачать

61.Культура України у перше повоєнне десятиліття (друга половина 1940-х – перша половина 1950-х рр.).

Матеріальні втрати, понесені Україною, обчислювалися в астрономічних цифрах. За образним порівнянням українського письменника Петра Панча, Київ після визволення нагадував «на смерть поранену людину». Можна без перебільшення сказати, що такий же вигляд мала вся Україна. Фашистські окупанти завдали неймовірних збитків у тому числі і сфері культури, дощенту розоривши культурно-освітні, мистецькі заклади, наукові установи, пограбувавши численні культурні цінності. Війна, людиноненависницька атмосфера, породжені ними жорстокість і бездуховність скалічили душі мільйонів людей, деморалізували суспільство, нанесли глибокі рани його духовності, негативно позначились на всіх сферах культури. Але вони не вбили споконвічного потягу українського народу до вершини ос-віти і науки, не знищили його глибинні пласти духовності, його мову.

В результаті напруженої праці на освітянській ниві майже ніж за три роки, що минули після визволення від фашистських загарбників, в Україні в основному була відновлена довоєнна мережа шкіл. На початок 1946/47 навчального року функціонувало 28,5 тис загальноосвітніх шкіл, в яких навчались 5,4 млн. учнів. Про-тягом 1946–1950 рр. у республіці завершився перехід до загального семирічного навчання. У 1950 р. кількість загальноосвітніх шкіл усіх видів становила 36 тисяч (в них навчались 7,1 млн. учнів).

Вже в перше повоєн- не десятиріччя Академія наук України в ряді галузей природничих наук стала одним з провідних наукових центрів СРСР. Для масового читача у 1950 р. в Україні функціонувало майже 35 тисяч бібліотек (в 1,6 раза більше, ніж у 1940 р.), в яких налічувалося 45 млн. книг. Відновлювалось і значно розширювалась мережа клубів, кіноустановок, музеїв, розвивалася художня самодіяльність.

Через інтелігенцію, за допомогою її ідейно-теоретичного приборкання ставилась підступна мета – нав’язати суспільству, передусім його молодому поколінню, закостенілі догми і стереотипи, ідеї і практику де-націоналізації; домогтись найефективнішої заідеологізованості культури, суворої цензури, різного роду ідейно-політичних заборон, державної уніфікації культурно-естетичних критеріїв. Поряд з довоєнними методами фізичного знищення інтелігенції у післявоєнні роки акцент робився також на жорстокий, витончений морально-психологічний терор, морально-політичні репресії. В Україні ідеологічний диктат з різних причин був, оче-видно, найсильнішим.

Перший морально-психологічний удар культурно-мистецького і водночас ідейно-політичного спрямування був нанесений українській інтелігенції ще в роки війни, а конкретніше – творчості українського кінорежисера світової слави, видатного письменника і мислителя – Олександра Довженка. Сталін у січні 1944 р. на засіданні Політбюро ЦК ВКП(б) у своєму виступі «Про антиленінські помилки і націоналістичні перекручення у кіноповісті Довженка «Україна в огні» звинувачував Довженка у найбільших на той час ідейно-політичних гріхах – буржуазному націоналізмі і заборонив знімати і друкувати кіноповість. Сталін підкреслив, що вона «містить дуже грубі помилки антиленінського характеру, – це відкритий випад проти ленінської партії».

Таким чином, українська культура вийшла з великих воєнних випробувань знекровленою, зруйнованою, але живою. Розвиток культури повоєнного часу відбувався в екстремальних умовах, був наповнений багатьма суперечностями, невідповідностями, ускладненнями об’єктивного та суб’єктивного характеру. На жаль, сталі-нізм не давав можливості повною мірою розгорнути широкомасштабні відновлювальні процеси в сфері культури. Спроби пробудження національної самосвідомості жорстоко придушувались.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]