Gidens_Sotsiologiya2

© Tony Reeve and Steve Way and the Independent

наймні містять компонент освіти» (цитовано за Kenway et al., 1995). Чи витіснятиметься підручник комп'ютером, CD ROM-ом або відеоплівкою? І чи школи й далі існуватимуть у сьогоднішньому вигляді, якщо діти, замість того щоб сидіти за партами і слухати вчителя, віддадуть перевагу своїм комп'ютерам?

Кажуть, що нові технології не просто доповнюватимуть існуючий навчальний план, вони впливатимуть на нього і видозмінюватимуть його. Адже молоді люди вже зараз зростають у суспільстві, пов'яза­ ному з інформацією та мас медіа, і набагато більше знають про його технології, ніж більшість дорослих, — включаючи й своїх учителів. Це покоління «нінтендо», про яке йшлося в розділі 14, — техномалюки, технонемовлята та відеодіти. Дехто говорить про «революцію в класі»: прихід «віртуальної реальності стільниці» та класної кім­

нати без стін.

Навряд чи варто сумніватися в тому, що мультимедійні технології набудуть широкого використання в освіті. В Сполученому Королівст­ ві, як і всюди, на це зробили ставку політичні партії. Проте однією з головних рушійних сил є бізнес: школи, так само як і оселі, перетво­ рюються на цільові об'єкти для великих медіакомпаній. Наприклад, вітчизняний комп'ютерний ринок США, як видавалося, досяг точки насичення до появи в продажу нових форм освітнього програмного забезпечення, котре надало ринкові нового поштовху. Крім того, ком­ панії планують скористатися Інтернетом для пропозиції нових освіт­ ніх програм:

«Орієнтуючись на працююче доросле населення, «Jones Internati­ onal LTD» збирається заснувати «кіберпросторовий комерційний ко­ ледж», котрий пропонуватиме ступінь магістра ділових комунікацій після курсу навчання через Інтернет, мережу кабельного й супутникового телебачення та відеокасети. Щорічна плата за навчання в ко­ леджі міжнародного університету становитиме щонайменше 12 280 доларів США, а форма навчання буде подібною до навчання в Уні­ верситеті розширення світогляду Джонса, де студенти спілкуються з викладачами та однокурсниками через електронну пошту і над­ силають нею виконані завдання. Президент компанії Ґлен Р. Джонс

зазначає: «Університети відіграють в освіті головну роль, але існують і мільйони потенційних студентів, що прагнуть недосяжних для них знань» (Kenway et al., 1995, p. 18).

Як і в багатьох інших сферах сучасного суспільного життя, го­ ловними чинниками змін в освіті є ринки та інформаційні технології. Наприклад, реформи шкільної системи Британії, започатковані уря­ дом консерваторів, зазнали впливу з боку глобальних процесів змен­ шення витрат. Такий вплив відображає і комерціалізація та маркетизація освіти. Школи «перебудовуються» майже так само, як і ко­ мерційні корпорації.

Багато організацій, що, ймовірно, увійдуть до сфери освіти, рані­ ше мали до школи або віддалене або не мали ніякого відношення. До них належать компанії кабельного телебачення, виробники програм­ ного забезпечення, групи телекомунікацій, кінокомпанії та поста­ чальники устаткування. Вони матимуть необмежений вплив на школи чи університети. Вони вже утворюють частину того, що називається «освітодозвілля» («edu-tainment»), — щось на кшталт паралельної індустрії освіти, пов'язаної з індустрією програмного за­ безпечення загалом, з музеями, парками науки та пам'ятками ста­ ровини.

Досі залишається відкритим питання, чи нові технології мати­ муть вирішальне значення для освіти, а така думка висловлюється ба­ гатьма. Як зазначали критики, навіть якщо ці технології й матимуть великий вплив, вони можуть побільшити нерівність у навчанні. До числа матеріальних проблем, котрі сьогодні мають вплив на шкільну освіту, може додатися ще й «інформаційна бідність». На сьогодні «класна кімната без стін» виглядає чимось нереальним. Тимчасом як багато шкіл та коледжів зазнають браку коштів та уваги з боку дер­ жави.

1.Освіта в її сучасній формі, тобто навчання школярів у спеціально призначених шкільних приміщеннях, почала формуватися з по­ ширенням друкованих матеріалів та підвищенням рівня писем­ ності. З'явилася можливість зберігати, відтворювати та викорис­ товувати знання ширше і більшою кількістю людей. В умовах індустріалізації праця стала спеціалізованіша, а знання дедалі частіше набувалося не в практичний, а в абстрактний спосіб — уміння читати, писати й рахувати.

2.Поширення освіти в XX столітті тісно пов'язувалося з усвідом­ леними потребами в грамотній та дисциплінованій робочій силі. Хоча реформатори розглядали освіту насамперед як засіб змен­ шення нерівності, її вплив у цьому відношенні дуже обмежений. Освіта більше сприяє виявленню та посиленню існуючої нерівнос­ ті, аніж змінює її рівень.

3.Після прийняття в 1944 році Закону про освіту кожний грома­ дянин Сполученого Королівства одержав можливість безкоштовно

ли привілейоване становище та відігравали ключову роль у су­ спільстві.

Державна середня освіта надавалася класичними школами, сучасними середніми та незначним числом технічних шкіл. Іспит під назвою «одинадцять-плюс» став засобом розподілу учнів по державних школах відповідно до рівня їхніх здібностей.

4.У 1960-х роках було запроваджено систему середніх загально­ освітніх шкіл. Іспит «одинадцять-плюс» було скасовано у біль­ шості класичних шкіл та в усіх сучасних середніх школах. Остан­ німи роками сама загальноосвітня система стала об'єктом кри­ тики. На думку критиків, загальноосвітні школи не досягли тих освітніх стандартів, на які розраховували їхні ініціатори.

5.Організація навчання в школах і сам процес навчання тяжіють до збереження тендерних нерівностей. Правила, що визначають різну форму для дівчаток і хлопчиків, сприяють, як і навчальні тексти, матеріали яких містять стереотипні образи хлопчиків та дівчаток, розмежуванню за статевими ознаками. Існують свідчен­ ня різного підходу педагогів до дівчаток і хлопчиків, а певні предмети вважаються доречнішими для дівчаток, ніж для хлоп­ чиків, і навпаки. Серед студентів та викладачів у вищій школі й досі мало жінок, і така ситуація навряд чи поліпшиться, доки не зміняться інші чинники.

6.У роз'ясненні проблем освіти та школи досить впливовими були різні соціологічні теорії. Згідно з теорією Бернстайна, діти, котрі опанували вдосконалений код мови, більше відповідають вимогам офіційної академічної освіти, ніж ті, хто користується обмеже­ ними кодами. Тести розумового розвитку, такі як IQ, ґрунтують­ ся на стандартизованій концепції «корисних» здібностей і знань; вони пов'язані з культурою, а отже, мають обмежене використан­ ня.

7.Офіційний шкільний навчальний план є тільки частиною загаль­ нішого процесу культурного відтворення, на який впливає багато аспектів навчання, виховання та шкільного середовища. «Прихо­ ваний навчальний план» відіграє вагому роль у культурному від­ творенні.

8.Оскільки розумовий розвиток важко визначити, щодо цього існує багато суперечливих поглядів. Дехто вважає, що рівень IQ ви­ значається генними факторами; на думку інших, він зумовлений соціальними чинниками. Як видається, рацію мають ті, хто об­ стоює вирішальну роль соціальних та культурних чинників. Най­ більша дискусія з приводу ролі IQ розгорнулася після виходу книжки «Крива Бела». У ній стверджувалося, що представники різних рас відрізняються за середнім рівнем успадкованих розу­ мових здібностей. Цю тезу беззастережно відкинули критики.

9.Дейвід Ґоулмен обстоював важливість емоційного інтелекту, котрий означає здатність людей керувати своїми емоціями та знаннями у спілкуванні з іншими. На його думку, емоційний інтелект може бути не менш важливим у визначенні успіху тру­ дового життя, ніж IQ.

10.Освіта і шкільна підготовка можуть зазнати значних змін під впливом інформаційної технології — комп'ютерів та мультимедіа. Можливо, школа відіграватиме менше значення, оскільки учні можуть навчатися вдома, використовуючи комп'ютерний зв'язок.

Andy Green, Education and State Formation (London: Macmillan, 1990). Ана­ ліз розвитку національних систем освіти в Англії, Франції та Сполучених Штатах.

Mark Holmes, Educational Policy for the Pluralist Democracy: The Common School, Choice, and Diversity (Washington D. C: Falmer Press, 1992). Гли­ боке дослідження соціальних і політичних аспектів освіти.

Sheila Riddell, Gender and the Politics of the Curriculum (London: Routledge, 1992). Аналіз взаємозв'язку навчальної програми та гендерної ідентичнос­ ті, побудований на матеріалах кейс-стаді двох середніх шкіл.

«У світлі дня і в темряві ночі твій Господь не залишає тебе напризволя­ ще і не цурається тебе. Майбутнє життя обіцяє тобі більшу винагороду, ніж це теперішнє існування.

Ти мусиш із вдячністю приймати те, що посилає тобі Господь. Хіба він не дав тобі, як сироті, притулку? Хіба він не бачив твоїх помилок і не наставив тебе на істинний шлях? Хіба не збагатив тебе, колишнього бідняка? Тому не кривдь сиріт і не відганяй від себе жебраків.

Тож прославімо доброту нашого Господа».

Цeй уривок зі Святого Письма дає добре уявлення про той вплив, котрий релігія мала на життя людей впродовж тисячоліть. Згідно з Письмом, Бог піклується про кожного з нас, оточуючи нас турботою і затишком, надаючи їжу й притулок. Шануючи Бога і вірячи в його доброту, ми матимемо всі блага в майбутньому житті.

Як ми побачимо далі в цьому розділі, не всі релігії поділяють такі переконання, проте, в тій чи тій формі, релігія існує у всіх відомих людських суспільствах. Найперші цивілізації, про які ми маємо свід­ чення лише завдяки археологічним розкопкам, демонструють оче­ видні сліди релігійних символів та церемоній. Протягом подальших років РЕЛІГІЯ залишалася головною складовою історії людства, впливаючи на усвідомлення нами нашого оточення та на наше став­ лення до цього оточення.

Щойно процитований уривок із Письма подає релігію як джерело особистої втіхи й підтримки. Водночас релігія часто породжувала за­ пеклі соціальні битви й конфлікти. Розглянемо поради й настанови з наступного уривка з Письма:

«Нехай любов до нашого братства підігріває взаємну дружбу. Шануймо один одного.

З неослабною енергією, сповнений наснаги, служи Господу.

В надії будь радісним; у біді будь непохитним; постійно молися. Подавай пожертви убогим і будь гостинним.

Проси благословення для тих, хто утискає тебе, — благословення, а не проклять...

Якщо можеш, поки це залежить від тебе, живи у мирі з усіма людьми».

Як і в першому уривку, ці слова передають почуття всезагальної любові та доброти Божої. Важко навіть припустити, що віруючі послі­ довники вчення першого з цих уривків неприхильно ставитимуться до настанов із другого уривка. І все ж протягом багатьох століть ці дві групи віруючих часто вступали в кривавий конфлікт. Власне, першу цитату взято з Корану, священної книги ісламу. Другу — з Нового Заповіту християнської Біблії. Іслам і християнство мають одних і тих самих

пророків. Однак кожна з цих релігій заперечує бога протилежних по­ глядів або взагалі будь-яких інших релігійних поглядів як недругів.

У XI—XIII століттях європейські війська захопили частину тери­ торії Середнього Сходу з наміром відібрати Священну Землю у му­ сульман (прибічників ісламу) і передати її християнам. Ці війни, які християни називали «хрестовими походами», належали до найкривавіших в історії битв, хоча велися як в ім'я Бога, так і в ім'я Аллаха. Тисячі людей загинуло, і з обох сторін протягом понад два століття чинилися звірства. Європейці захопили значні території й важливі міста, включаючи Єрусалим (під час Першого хрестового походу), проте під кінець Дев'ятого походу, 1272 року, мусульмани відвою­ вали всю територію Священної Землі.

Одним із найревніших прихильників хрестових походів був СенБернар, абат великого монастиря у Клерво (Франція). Він писав: «Благословенні мученики, котрі загинули в бою! Радійте, нездоланні звитяжці, якщо ви живете і воюєте за Господа, але ще більше радійте і славтеся, якщо ви гинете і йдете до Господа» (Koenigsburger, 1987).

Яким чином релігія впливає на життя людей настільки, що вони готові жертвувати собою заради її ідеалів? Чому релігія відігравала таку всеосяжну роль у людському суспільстві? За яких умов релігія об'єднує спільноти, а за яких — розмежовує їх? На ці питання ми спробуємо знайти відповідь у даному розділі. Для цього ми мусимо по­ ставити питання, що таке насправді релігія, і розглянути різні форми релігійних вірувань та обрядів. Крім того, ми розглянемо головні соці­ ологічні теорії релігії та проаналізуємо різні види релігійних організа­ цій, котрі піддаються розмежуванню. Нарешті, ми дослідимо долю ре­ лігії в сучасному світі; оскільки, на думку багатьох оглядачів, із зрос­ танням ролі науки та сучасної промисловості релігія відіграє в суспіль­ ному житті меншу роль, ніж це було в минулих століттях.

Дослідження релігії — складна справа, котра вимагає дуже спе­ цифічної соціологічної уяви. Аналізуючи релігійні звичаї, ми мусимо зрозуміти суть багатьох різних вірувань і ритуалів у різних культу­ рах людства. Нам треба пройнятися ідеалами, котрі вселяють у віру­ ючих глибокі переконання, і водночас дати їм об'єктивну оцінку. Ми мусимо співставити ідеї вічних цінностей і водночас усвідомити, що релігійні групи так само виконують цілком світські справи, на­ приклад, підтримують своїх послідовників у фінансовому чи мораль­ ному відношенні. Нам необхідно не лише усвідомити розмаїття релі­ гійних вірувань та моделей поведінки, але й проникнути у природу релігії як загального явища.

ВИЗНАЧЕННЯ РЕЛІГІЇ

Розмаїття релігійних вірувань та організацій таке широке, що на­ уковці зіткнулися з великими труднощами, намагаючись дати за­ гальноприйняте визначення релігії. На Заході більшість людей ото­ тожнюють релігію з християнством — вірою в найвищу істоту, котра

спонукає нас до високоморальної поведінки на цій землі і обіцяє нам життя після смерті. І все-таки ми не можемо визначити релігію цими категоріями. Такі вірування, як і багато інших аспектів християнства, відсутні у більшості світових релігій.

Що не є релігією

Щоб уникнути упередженого в культурному розумінні уявлення про релігію, ймовірно, найкраще розпочати з того, чим не є релігія, керуючись загальними поняттями. По-перше, релігію не слід ото­ тожнювати з монотеїзмом (вірою в єдиного Бога). У більшості релі­ гій існує багато богів. Навіть у деяких різновидах християнства існує кілька образів, наділених священними рисами, — Бог, Ісус Христос, Марія, Святий Дух, ангели й святі. У деяких релігіях богів узагалі не існує.

По-друге, релігію не слід ототожнювати з моральними настано­ вами, які керують поведінкою віруючих, наприклад, заповідями, що їх, як вважають, Мойсей одержав від Бога. Ідея про те, що боги не­ байдужі до нашої поведінки на цій землі, чужа для багатьох релігій. Наприклад, стародавні греки вважали, що боги значною мірою були байдужі до діяльності людства.

По-третє, релігія не обов'язково має пояснювати, як світ набув свого теперішнього вигляду. У християнстві метою міфа про Адама і Єву є пояснення походження людства, і в багатьох релігіях існують міфи про походження такого типу; проте в багатьох релігіях вони відсутні.

По-четверте, релігію не можна ототожнювати з надприродним, що за своєю суттю означає віру у світ «поза царством розуму». Наприклад, конфуціанство приймає природну гармонію світу, але не прагне відшукати істини, котрі «лежать за його межами».

Що є релігією

Здається, всі релігії мають такі спільні особливості. У релігіях є низка символів, котрі викликають почуття благоговіння або пошани і пов'язані з РИТУАЛАМИ або церемоніями (такими, як служби в церкві), в яких беруть участь громади віруючих. Деякі з цих скла­ дових потребують певного уточнення. Незалежно від присутності чи відсутності богів у релігійній вірі, у ній практично завжди існують істоти або об'єкти, що вселяють почуття благоговіння чи подиву. Наприклад, у деяких релігіях люди вірять не у персоналізованих богів, а в «божественну силу». В інших релігіях існують постаті, котрі не є богами, проте викликають почуття благоговіння (скажімо, Будда або Конфуцій).

Ритуали, пов'язані з релігією, дуже різноманітні. Ритуальні акти можуть включати молитву, декламацію, спів, споживання певних видів їжі (або утримання від цього), піст у визначені дні тощо. Оскільки ритуальні акти орієнтовані на релігійні символи, вони пере-

важно розглядаються як щось цілком відмінне від звичаїв і процедур повсякденного життя. Запалення свічки на честь Бога або з метою його умиротворення за своєю значимістю відрізняється від аналогіч­ ної дії, що робиться задля освітлення. Релігійні ритуали часто вико­ нуються в усамітненні, проте у всіх релігіях існують колективні це­ ремонії за участю віруючих. Регулярні церемонії зазвичай відбува­ ються у спеціальних місцях — церквах, храмах або церемоніальних майданчиках.

Існування колективних церемоній переважно розглядається соці­ ологами як один із головних чинників, що відмежовують релігію від магії, хоча межі між ними ніколи не бувають чіткими. Магія — це вплив на події з використанням зілля, замовляння або ритуальних дій. Вона зазвичай практикується окремими особами, а не громадами віруючих. Люди часто вдаються до магії у випадках нещастя або не­ безпеки. Так, у класичному дослідженні Броніслава Малиновського жителів Тробріанських островів у Тихому океані описуються різнома­ нітні магічні обряди, здійснювані перед небезпечною мандрівкою на каное (Malinowski, 1982). Островитяни не виконують такі обряди, коли просто йдуть рибалити у безпечних та спокійних водах місцевої лаґуни.

Хоча магічні обряди переважно зникли з життя сучасного су­ спільства, у небезпечних ситуаціях і досі часто звертаються до квазімагічних забобонів. Багато людей, задіяних у небезпечних професіях або там, де випадковість може кардинально вплинути на результат (скажімо, коли йдеться про рибалок у відкритому морі або спортсме­ нів), виконують незначні забобонні ритуали або носять певні пред­ мети у скрутні моменти. Наприклад, тенісист, котрий під час відпо­ відальних зустрічей завжди носить на пальці певну обручку. Віра в астрологію, успадкована від магічних понять доісторичного суспіль­ ства, досі має багато прихильників, хоча, найімовірніше, більшість людей не сприймає її серйозно.

РІЗНОВИДИ РЕЛІГІЇ

У традиційних суспільствах релігія здебільшого відіграє визначальну роль у соціальному житті. Релігійні символи та ритуали часто інтеґруються з матеріальною та мистецькою культурою суспільства — музикою, живописом або скульптурою, танцями, усною творчістю й літературою. У невеликих культурах не існує професійного інституту священиків, проте завжди є особи, котрі спеціалізуються на знанні релігійних (часто й магічних) обрядів. Хоча фахівців такого роду існує багато, одним з найпоширеніших є шаман (це слово походить з мови північноамериканських індіанців). Шаман — це особа, котра, як вважається, здатна спілкуватися з духами чи надприродними силами через ритуальні засоби. Шамани за своєю суттю іноді є радше магами, ніж релігійними провідниками, і їм часто дають поради особи, незадо­ волені станом справ у релігійних ритуалах громади.

Тотемізм та анімізм

Двома формами релігії, котрі часто зустрічаються у невеликих куль­ турах, є тотемізм та анімізм. Слово «тотем» виникло серед племен північноамериканських індіанців, проте часто вживається для по­ значення окремих тварин чи рослин, що, як вважається, володіють надприродною силою. Здебільшого кожна родина або клан у такому суспільстві має свій власний тотем, з яким пов'язані різноманітні ритуальні дії. Тотемічні вірування можуть здатися дивними жите­ лям індустріалізованих країн, проте в певних доволі незначних кон­ текстах їм відомі символи, подібні до тотемів, наприклад, емблемою спортивної команди є якась тварина або рослина. Тотемами є й та­ лісмани.

Анімізм — це віра в духів або привидів, котрі, як думають, насе­ ляють той самий світ, що й люди. Таких духів можна мати за добрих або злих, і вони можуть впливати на людську поведінку в різні спо­ соби. Наприклад, у деяких культурах духи, як вважається, спричи­ нюють захворювання або божевілля і, крім того, можуть оволодівати чи маніпулювати особами, керуючи їхньою поведінкою. Анімістичні вірування не обмежуються невеликими культурами, а певною мірою присутні і в багатьох релігійних громадах. У середньовічній Європі осіб, котрих підозрювали в одержимості злими духами, часто пере­ слідували як чаклунів або відьом.

У невеликих, на перший погляд «простих», суспільствах існують складні системи релігійної віри. У цих суспільствах тотемізм та ані­ мізм поширені більше, ніж у великих, проте в деяких малих суспіль­ ствах існують набагато складніші релігії. Наприклад, у народності «нуер» у південному Судані, описаної Е. Евансом-Прічардом, існує складний комплекс теологічних ідей, зосереджених на «верховному богові» або «небесному духові» (Evans-Pritchard, 1956). Водночас ре­ лігії, котрі тяжіють до монотеїзму, відносно нечасто зустрічаються у малих традиційних культурах. Більшість цих культур політеїстичні, тобто у них вірують в багатьох богів.

Іудаїзм, християнство та іслам

Трьома найвпливовішими монотеїстичними релігіями у світовій іс­ торії є іудаїзм, християнство та іслам. Усі вони сягають витоками Середнього Сходу, і кожна з них мала вплив на іншу.

Іудаїзм

Найстарішою з трьох релігій є іудаїзм, котрий датується близько 1000 років до нашої ери. Ранні іудеї були кочовиками, що прожи­ вали у стародавньому Єгипті та довкола нього. Їхні пророки, або релігійні провідники, часто черпали свої ідеї з існуючих релігійних вірувань цього реґіону, проте відрізнялися своїм поклонінням єди­ ному, всемогутньому Богові. Більшість їхніх сусідів були політеїста­ ми. Іудеї вірили, що Бог вимагає дотримання суворих моральних