![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •Множини
- •Відображення
- •1.3. Бінарні відношення на множині
- •2.1. Принцип математичної індукції Аксіома математичної індукції
- •Узагальнення другої форми принципу математичної індукції
- •2.2. Підстановки
- •Основні алгебраїчні структури
- •3.1. Означення комплексного числа
- •3.2. Дії над комплексними числами
- •3.3. Піднесення до степеня і добування кореня
- •4.1. Поліноми від однієї змінної
- •Г) Найбільший спільний дільник
- •Д) Найменше спільне кратне
- •4.3.Поліноми над числовими полями
- •4.4. Поліноми від багатьох змінних
- •Б) Симетричні поліноми
- •5.1. Поняття матриці
- •5.2. Дії над матрицями
- •6.1. Визначники малих порядків
- •6.2. Поняття визначника n-го порядку
- •6.3. Властивості визначника n-го порядку
- •6.4. Обчислення визначників n-го порядку
- •7.1. Загальні поняття
- •7.2. Способи розв’язування систем лінійних рівнянь
- •7.3. Матрична форма запису системи лінійних рівнянь
- •8.1. Поняття векторного простору, його розмірність і базис
- •8.3. Підпростори векторного простору
- •8.4. Лінійні перетворення у векторному просторі
- •8.5. Власні вектори і власні значення лінійного перетворення а) Інваріантні підпростори
- •Звідси із лінійної незалежності векторів e1, e2, …, en випливає:
- •9.1. Поняття евклідового простору
- •9.2. Ортонормований базис
- •9.3. Лінійні перетворення в евклідовому просторі
- •Властивості:
- •10.1. Лінійна функція (форма)
- •10.2. Поняття білінійної та квадратичної функції
- •10.3. Зведення квадратичної форми до суми квадратів
- •10.4. Закон інерції квадратичних форм
- •10.5. Класифікація квадратичних форм
- •10.6. Білінійні і квадратичні форми в евклідовому просторі
- •10.7. Зведення рівняння другого порядку до канонічного вигляду
- •Виконаємо лінійне перетворення
- •11.2. Зведення матриць до жорданової нормальної форми
- •Необхідна і достатня умова зведення матриць до діагонального вигляду
Основні алгебраїчні структури
а) Група
Непорожня
множина із визначеною в ній бінарною
операцією
,
називаєтьсягрупоїдом.
Групоїд, визначена в якому операція
є асоціативною,
називається півгрупою.
Півгрупа, в якій існує одиничний
(нейтральний) елемент, називається
моноїдом.
Одиничний елемент позначають е:
для будь-якого g
G
[g
e
=
e
g
=
g].
Моноїд, кожен елемент якого є оборотним,
називається групою.
Оборотним називається
такий елемент множини, для якого в цій
множині існує обернений. Оберненим
до
елемента g
G
називається такий елемент g-1
цієї
ж множини, для якого g
g-1=
g-1
g
=
e.
Повне означення групи:
Непорожня
множина G,
на якій визначено бінарну операцію
,
називаєтьсягрупою,
якщо
виконуються наступні умови:
операція
асоціативна;
в множині G існує одиничний елемент;
кожний елемент множини G є оборотним.
Якщо
операція
,
визначена в групі, є комутативною, то
групаG
називається комутативною
або
абелевою.
Група G називається скінченною, якщо кількість її елементів (порядок групи) скінченна.
Приклади
Множини цілих, раціональних та дійсних чисел відносно додавання: (Z,+), (Q,+), (R,+).
Множини додатніх раціональних, додатніх дійсних чисел відносно множення: (Q+,•), (R+,•).
Множини чисел 1 та -1 утворює групу відносно множення: ({1;-1},•).
Множини всіх підстановок n-го степеня відносно множення (симетрична група, позначають Sn) та всіх парних підстановок n-го степеня відносно множення (знакозмінна група, позначають Аn).
Групу за додаванням називають адитивною, за множенням – мультиплікативною.
Непорожню підмножину H групи G називають підгрупою цієї групи, якщо Н є групою відносно бінарної операції, визначеної в групі G.
Щоб встановити, чи непорожня підмножина Н групи G є підгрупою групи G, потрібно перевірити:
чи містить підмножина Н разом із будь-якими своїми елементами g1 та g2 і результат операції між ними, тобто елемент g1
g2;
чи містить підмножина Н разом із будь-яким своїм елементом g і обернений йому елемент g-1.
Теорема (про перетин підгруп).
Якщо
Н1
і Н2
– підгрупи групи G,
то їх перетин Н1Н2
теж є підгрупою групи G.
Доведення.
Якщо
елементи a
та
b
належать перетину Н1Н2,
то
вони містяться в кожній з підгруп Н1
та
Н2,
тому елементи ab
та a-1
теж
містяться в кожній з підгруп, а, значить,
і в їх перетині. Отже, Н1
Н2
–
теж підгрупа групи G.▲
Підгрупа,
що складається з усіх степенів елемента
gG,
називається циклічною
підгрупою групи G,
породженою елементом g
(позначається <g>).
Група G називається циклічною, якщо вона складається тільки зі степенів одного із своїх елементів g, тобто збігається з однією із своїх циклічних підгруп <g>. Елемент g називають твірним елементом циклічної групи <g>. Кожна циклічна група є абелевою (оскільки множення її елементів зводиться до додавання показників степеня, яке є комутативним).
Приклади
1. Адитивна група цілих чисел (Z,+) є нескінченною циклічною групою з твірним елементом 1 (можна -1).
2. Мультиплікативна група ({1;-1},•) є циклічною групою 2-го порядку з твірним елементом -1.
Групи
G
i
G1
називаються
ізоморфними,
якщо між їх елементами можна встановити
таку взаємно однозначну відповідність,
що якщо будь-яким елементам a,
bG
відповідають деякі елементи a1,
b1
G1,
то результату операції a
b
між елементами групи G
відповідає результат операції a1
b1
між відповідними елементами групи G1.
Тут
– позначення операції в групіG,
– в групіG1.
Приклади
1.
Адитивна група Z
цілих чисел ізоморфна адитивній групі
G
цілих чисел, кратних 5 (відображення k
5k,
k
Z).
(Z,+)
({5k,
k
Z},+).
2.
Мультиплікативна група R+
додатних дійсних чисел ізоморфна
адитивній групі R
всіх дійсних чисел. (R+,•)(R,+).
При ізоморфному відображенні груп G та G1:
одиничний елемент групи G відображається в одиничний елемент групи G1;
кожна пара взаємнообернених елементів g та g-1 групи G відображається у відповідну пару взаємнообернених елементів групи G1.
б) Кільце
Непорожня множина К, на якій визначено операції додавання і множення, називається кільцем, якщо виконуються наступні умови:
множина К є адитивною абелевою групою;
множина К є мультиплікативною півгрупою;
операція множення є дистрибутивною відносно додавання, тобто
a,b,c
K
[(a+b)c
=
ac+bc;
c(a+b)
=
ca+cb].
Позначається (К,+, •).
Кільце називають комутативним, якщо операція множення в кільці комутативна.
Приклади
(Z,+, •), (Q,+, •), (R,+, •).
({5k, k
Z},+,•).
Ненульове кільце, яке містить одиничний елемент е, називають кільцем з одиницею.
Елементи
а,
b
кільця К називаються дільниками
нуля,
якщо аθ,
b
θ,
але ab
=
θ,
де θ
– нульовий елемент кільця.
Комутативне кільце з одиницею, в якому немає дільників нуля, називається цілісним кільцем (областю цілісності).
Підмножина К1 кільця К називається підкільцем кільця К, якщо К1 є кільцем відносно операцій додавання і множення, визначених в кільці К. Кільце К при цьому називають розширенням кільця К1.
Щоб встановити, чи непорожня підмножина К1 кільця К є його підкільцем, потрібно перевірити, чи різниця й добуток довільних двох елементів підмножини К1 належить до К1.
Приклади
Кільце парних чисел, кільце ({5k, k
Z},+,•) – підкільця кільця (Z,+, •) цілих чисел.
Кільце (Z,+, •) цілих чисел – підкільце кільця (Q,+, •) раціональних чисел.
Кільце (Q,+, •) раціональних чисел – підкільце кільця (R,+, •) дійсних чисел.
Кільця
К і К' називаються ізоморфними,
якщо між їх елементами можна встановити
таку взаємно однозначну відповідність,
що для будь-яких елементів a,bК
і відповідних їм елементів a',b'
К'
сумі a+b
відповідає сума a'+b',
добутку ab
відповідає добуток a'b'.
в) Поле
Комутативне кільце з одиницею, в якому кожен ненульовий елемент є оборотним, називається полем. Позначають (Р,+, •).
Поле (Р,+, •) являє собою поєднання в тій самій множині Р двох абелевих груп – адитивної (Р,+) та мультиплікативної (Р\{0},•).
Приклади
Поле раціональних чисел (Q,+, •).
Поле дійсних чисел (R,+, •).
Очевидно, що жодне поле не має дільників нуля.
Характеристикою поля Р називають:
число нуль, якщо ne=θ лише при n=0;
– натуральне
число р,
якщо pe
=
θ
і немає такого кN,
меншого ніж р,
що ке
= θ.
Ясно, що ненульова характеристика р поля Р є числом простим.
Підмножину Р1 поля Р називають підполем цього поля, якщо вона сама є полем відносно бінарних операцій, визначених у полі Р. Поле Р при цьому називають розширенням поля Р1.
Лекція 3. Комплексні числа