- •Множини
- •Відображення
- •1.3. Бінарні відношення на множині
- •2.1. Принцип математичної індукції Аксіома математичної індукції
- •Узагальнення другої форми принципу математичної індукції
- •2.2. Підстановки
- •Основні алгебраїчні структури
- •3.1. Означення комплексного числа
- •3.2. Дії над комплексними числами
- •3.3. Піднесення до степеня і добування кореня
- •4.1. Поліноми від однієї змінної
- •Г) Найбільший спільний дільник
- •Д) Найменше спільне кратне
- •4.3.Поліноми над числовими полями
- •4.4. Поліноми від багатьох змінних
- •Б) Симетричні поліноми
- •5.1. Поняття матриці
- •5.2. Дії над матрицями
- •6.1. Визначники малих порядків
- •6.2. Поняття визначника n-го порядку
- •6.3. Властивості визначника n-го порядку
- •6.4. Обчислення визначників n-го порядку
- •7.1. Загальні поняття
- •7.2. Способи розв’язування систем лінійних рівнянь
- •7.3. Матрична форма запису системи лінійних рівнянь
- •8.1. Поняття векторного простору, його розмірність і базис
- •8.3. Підпростори векторного простору
- •8.4. Лінійні перетворення у векторному просторі
- •8.5. Власні вектори і власні значення лінійного перетворення а) Інваріантні підпростори
- •Звідси із лінійної незалежності векторів e1, e2, …, en випливає:
- •9.1. Поняття евклідового простору
- •9.2. Ортонормований базис
- •9.3. Лінійні перетворення в евклідовому просторі
- •Властивості:
- •10.1. Лінійна функція (форма)
- •10.2. Поняття білінійної та квадратичної функції
- •10.3. Зведення квадратичної форми до суми квадратів
- •10.4. Закон інерції квадратичних форм
- •10.5. Класифікація квадратичних форм
- •10.6. Білінійні і квадратичні форми в евклідовому просторі
- •10.7. Зведення рівняння другого порядку до канонічного вигляду
- •Виконаємо лінійне перетворення
- •11.2. Зведення матриць до жорданової нормальної форми
- •Необхідна і достатня умова зведення матриць до діагонального вигляду
7.3. Матрична форма запису системи лінійних рівнянь
Для системи m лінійних рівнянь з п невідомими
вводяться наступні позначення:
А=
Тоді система лінійних рівнянь запишеться у вигляді матричного рівняння АХ=В. Цю форму запису системи лінійних рівнянь називають матричною формою. Нехай кількість рівнянь m у системі дорівнює кількості невідомих п, причому визначник |А| цієї системи відмінний від нуля. Якщо записане матричне рівняння має розв’язок Х*= тобто виконується рівність АХ*=В, то, помноживши зліва обидві частини рівності на А-1, матимемо А-1АХ*=А-1В, звідки Х*=А-1В, тобто отримаємо матричний вигляд розв’язку заданої системи лінійних рівнянь.
Отже, якщо вихідне матричне рівняння із невиродженою матрицею А має розв’язок, то він єдиний і задається формулою
Х*=А-1В.
Приклад
Розв’язати систему лінійних рівнянь матричним способом
А А-1
Х*=А-1В=
Отже, розв’язок (3;9;2).
Лекція 8. Векторні простори
8.1. Поняття векторного простору, його розмірність і базис
а) Означення
Множина V елементів x, y, z, … називається лінійним, або векторним, простором, якщо сума х+у довільних двох її елементів х, у і добуток αх кожного її елемента х на будь-яке число α теж належать множині V, причому виконуються наступні умови:
θ називають нульовим елементом простору.
–х називають елементом, протилежним до х.
1·х=х.
Елементи векторного простору називають векторами.
Приклади векторних просторів
Множина розв’язків системи лінійних однорідних рівнянь.
Множина всеможливих рядків чи стовпчиків, які містять п дійсних чисел.
Множина поліномів не вище п-го степеня з дійсними коефіцієнтами.
Якщо в просторі V визначено множення його елементів на дійсні (комплексні) числа, то V називають дійсним (комплексним) векторним простором.
Із означення векторного простору випливають наступні властивості.
Єдиність нуля.
Якщо припустити існування двох нульових елементів θ1 і θ2, то із θ1+ θ2= θ1 та θ2+ θ1= θ2 і того, що θ1+ θ2= θ2+ θ1, випливає θ1= θ2.
Єдиність протилежного елемента.
Якщо припустити існування двох протилежних до х елементів y та z, таких, що х+у=θ і х+z=θ, то із
y+x+z=y+(x+z)=y+θ =y та
y+x+z=(y+x)+z=θ+z=z
випливає y=z.
0∙х=θ.
Дійсно, 0∙х=(0+0)∙х=0∙х+0∙х. Додавши до обох частин рівності -0∙х отримаємо θ=0∙х.
Дійсно, Додавши до обох частин рівностіотримаємо
Якщо добуток αх=θ, то або α=0, або х=θ.
Дійсно, якщо то
є протилежним до х.
Дійсно, х+(-1)х=1·х+(-1)х=[1+(-1)]x=0·x=θ, звідки (-1)х= -х.
б) Розмірність і базис
Вектори а1, а2, …, аk векторного простору V називаються лінійно залежними, якщо існують такі числа одночасно не рівні нулю, що
В іншому випадку вектори називають лінійно незалежними.
Якщо вектори а1,а2,…,аk лінійно залежні, тобто , і, наприклад,то
тобто
де
Це означає, що вектор аk є лінійною комбінацією решти векторів системи. Отже, якщо вектори а1, а2,…,аk лінійно залежні, то, принаймні, один із них лінійно виражається через решту. Ясно, що справедливе і зворотнє твердження.
Максимальна кількість лінійно незалежних векторів системи векторів а1, а2, …, аk називається рангом цієї системи. Позначають rank {а1, а2, …, аk}.
Довільна матриця А=містить дві системи векторів:
систему векторів-рядків і систему векторів-стовпчиків,
де , і=1, 2, …, m, ,j=1, 2, …, n.
Ранг системи рядків довільної матриці А дорівнює рангу її стовпчиків і називається рангом матриці А. Позначається rank А або r(A).
Таким чином, для знаходження рангу матриці досить з допомогою елементарних перетворень над рядками (стовпчиками) звести її до східчастого вигляду і підрахувати кількість ненульових рядків (стовпчиків), яка й дорівнюватиме кількості лінійно незалежних серед них, а, отже, рангу матриці.
Приклад
Знайти ранг матриці
А=.
Зведемо матрицю А до східчастого вигляду з допомогою елементарних перетворень її рядків:
Отже, r(A)=3.
Розмірністю векторного простору V називається максимальна кількість лінійно незалежних векторів, що містяться в ньому. Позначається dimV (від dimage – фр).
Приклади
Розмірність множини всіх векторів площини дорівнює два.
Розмірність множини просторових векторів – три.
Простори із скінченною розмірністю називаються скінченновимірними.
Базисом простору V називають впорядковану скінченну систему векторів, якщо:
вона лінійно незалежна;
кожний вектор простору V є лінійною комбінацією векторів цієї системи.
Коефіцієнти заданої лінійної комбінації називаються компонентами або координатами вектора за цим базисом.
Компоненти вектора у вибраному базисі визначаються однозначно.
Дійсно, при двох заданнях вектора х в базисі а1, а2, …, аk, зокрема, та, отримаємо. Оскільки система а1, а2, …, аk лінійно незалежна, то всі коефіцієнти , звідки
В п-вимірному просторі кожна впорядкована лінійно незалежна система із п лінійно незалежних векторів є базисом. Ясно, що в п-вимірному просторі кожну впорядковану лінійно незалежну систему із k<n векторів можна доповнити до базису.
Розглянемо в просторі V два базиси: е=(е1,е2,…,еп) та е' (перший з них назвемо старим, а другий – новим). Виразимо кожний вектор нового базису через вектори старого базису:
Можна сказати, що нові базисні вектори виражаються через старі з допомогою матриці
А
стовпчиками якої є коефіцієнти їх розкладу за векторами старого базису. Матриця А називається матрицею переходу від базису е до базису е'. Матриця переходу є невиродженою, оскільки в іншому випадку її стовпчики, а, отже, і вектори , були б лінійно залежними.
Розглянемо зв’язок між координатами одного і того ж вектора в старому і новому базисах.
Нехай х=х1е1+х2е2+…+хпеп і
Підставивши замість їх вирази черезе1, е2, …, еп, отримаємо
Із єдиності розкладу вектора х за базисом е1, е2, …, еп, випливає
звідки .
Таким чином, старі координати вектора отримуються із нових з допомогою тієї ж матриці А, тільки коефіцієнти відповідних розкладів утворюють рядки цієї матриці.
Приклад
Нехай е1, е2 – одиничні вектори, розташовані вздовж осей прямокутної декартової системи координат. Повернемо осі координат на кут φ проти годинникової стрілки і позначимо нові базисні вектори через та. Кути, утворені векторомз векторамие1 і е2, рівні відповідно φ і (малюнок). Тому координати цього вектора в базисі е1, е2 рівні ізначить,. Аналогічно, кути вектораз векторамие1 і е2 рівні відповідно іφ, тому координати його в базисі е1, е2 рівні і, значить,
e2
φ φ
e1
Таким чином, матриця переходу від базису е1, е2 до базису ,матиме вигляд
А=
Тоді старі координати виражаються через нові так:
звідки