6. 2. 4. Механізми й процеси підпорогового сприйняття об’єктів

Об’єкти, що сприймаються на рівні підпорогового сприйняття, не дані у вигляді образу й не усвідомлюються суб’єктом, проте вони чинять регулюючий вплив на перебіг його діяльності. При аналізі проблеми визначення порогів відчуття, діапазону чутливості людини до різних зовнішніх подразників були виявлені факти дії на її поведінку таких подразників, «про які вона не могла дати звіту» (І. М. Сеченов, Г. Х. Фехнер). Для позначення різних аспектів цих суб’єктивно неусвідомлюваних підпорогових подразників запропоновані поняття «передуваги» (У. Найссер) і «субсенсорна область» (Г. З. Гершуні). Процеси «передуваги» пов’язані з переробкою інформації за межами довільно контрольованої діяльності, яка, безпосередньо не зачіпаючи мети й завдання суб’єкта, забезпечує його повним невиборчим відтворенням дійсності, забезпечуючи пристосувальну реакцію на ті або інші ще не розпізнані зміни ситуації (наприклад, так званий феномен «шостого почуття» – щось зупинило, щось змусило здригнутися і т. ін.). Психофізіологічною основою процесів передуваги є субсенсорні подразники. Субсенсорною областю названа зона подразників (нечутних звуків, невидимих світлових сигналів тощо), що викликають мимовільну об’єктивно реєстровану реакцію, і здатних усвідомлюватися при наданні сигнального значення. Вивчення процесів передуваги й субсенсорних подразників дозволяє виявити резервні можливості органів чуття людини, залежні від цілей і сенсів вирішуваних нею завдань. На прикладі аналізу проявів цього класу неусвідомлюваних психічних процесів явно виступає адаптивна функція несвідомого в цілеспрямованій діяльності людини.

6. 2. 5. Структури суспільного несвідомого

До структур суспільного несвідомого відносяться неусвідомлювані мовні, культурні, ідеологічні й інші прояви, міфи й соціальні норми, що визначають світосприйняття людей, що належать до цієї культури. Існування цього класу надсвідомих та надіндивідуальних явищ вивчається у зв’язку з проблемою передачі досвіду людства з покоління в покоління. Для вирішення цієї фундаментальної проблеми притягувалися такі поняття, як «природжені ідеї» (Р. Декарт), «архетипи колективного несвідомого» (К.-Г. Юнг), «космічна свідомість (Е. Фромм), «колективні уявлення» (Е. Дюргейм, Л. Леві-Брюль) і «несвідомі структури» (К. Леві-Стросс, М. Фуко). При цьому точкою відліку для розуміння надіндивідуальних надсвідомих явищ є аналіз особливостей поведінки окремого індивіда у зв’язку з приналежністю до певної культурної традиції. Ідеї про потік свідомості, про архетипи колективного несвідомого і т. ін. мають цілком земну основу. За усіма цими уявленнями стоїть реальний факт існування надіндивідуального надсвідомого, що має чітко виражений соціальний генезис.

Колективні уявлення, що включаються в клас надсвідомих явищ, на думку Е. Дюркгейма, мають соціальне походження, це продукт громадської діяльності, що стабільно передається від одного покоління до іншого. В їх основі лежить об’єктивно існуюча й породжувана в спільній діяльності людства система значень (О. М. Леонтьєв), які віддзеркалені в тій або іншій культурі у вигляді різних схем поведінки, соціальних норм тощо. Уявлення за своєю природою анонімні і фіксуються в загальних поняттях і мові. Надсвідомі явища, як форми суспільного несвідомого, – це засвоєні суб’єктом (який є членом тієї або іншої групи) зразки типової для цієї спільності поведінки й пізнання, вплив яких на його діяльність актуально не усвідомлюється і не контролюється. Ці зразки (наприклад, етнічні стереотипи), засвоюючись через такі механізми соціалізації, як наслідування й ідентифікація, визначають соціально-типові особливості поведінки суб’єкта саме як представника цієї соціальної спільності. У надсвідомих феноменах суб’єкт і група виступають як одне нерозривне ціле. Колективні уявлення діють навіть там, де ми їх не усвідомлюємо, вони з’являються як глибинні, несвідомі матриці наших вірувань і знань.