4. 2. Загальна характеристика мозку людини

Мозок – це єдина злагоджено працююча система, найскладніша за своєю організацією і функціонуванням. Наведемо деякі відомості про людський мозок. Вага мозку здорової дорослої людини-європейця в середньому дорівнює 1300–1400 г, можливі індивідуальні коливання від 1050 до 1800 г (до речі вага мозку в жодному разі не пов’язана з розумовими здібностями, так само як і, наприклад, кількість сантиметрів, що складають людський зріст). У дитини вага мозку суттєво менша: у новонародженої близько 350 г, у 6-місячної – 650 г, у однорічної – 830 г, у трирічної – 1110 г, у 6-річної – 1250 г. Приблизно така ж картина і з об’ємом мозку: в середньому він дорівнює 1200 куб. см (у новонародженої дитини – 330, у 6-місячної – 580, однорічної – 750, трирічної – 960, 6-річної – 1060). З віком, у процесі старіння, і вага, і об’єм мозку дещо зменшуються. Так, максимальна середня вага мозку приходиться на період 20–40 років (1380 г), у 50 років його вага вже 1350–1360 г, у 60 років – 1330 г, у 70 років – 1310–1320 г, у 90-річних – 1270 г. При цьому вага мозку у чоловіків дещо вища, ніж у жінок (у віці 20–40 років: 1450 г – у чоловіків і 1310 г у жінок; у віці 40–80 років: 1420 г у чоловіків і 1220 г у жінок).

Традиційно в мозку виділяються дві великі ділянки, що відрізняються як анатомічно, так і функціонально: це кора мозку та його підкірка. Оскільки кора відіграє особливо важливу роль у здійсненні вищих психічних функцій людини, наведемо деякі дані про неї. Кора має велику кількість борозен та звивин, за рахунок чого її велика поверхня вдало вкладається в порівняно незначному об’ємі (порівняння: розкладений кусок тканини потребує багато місця, але якщо його зібгати, то він поміститься у невеликому об’ємі). Розмір поверхні кори мозку людини (якщо її «розрівняти») складає у здорової дорослої людини приблизно 1600–1650 см². Кількість нейронів у корі в цілому – 10–16 млрд., а в кожній маленькій її ділянці об’ємом 0,001 мм³ – від 20 до 120, залежно від того, яка це ділянка. При цьому щодня гине приблизно 20 тисяч нейронів, а в стані стресу, хвороби, вживання алкоголю та інших несприятливих для мозку умов – до 50 тисяч. Чи відновлюються нейрони в мозку – питання спірне, є різні точки зору. Але навіть якщо і відновлюються, то в дуже невеликій кількості.

При цьому мозок, який складає лише приблизно 2 % усієї маси тіла (за вагою), умудряється споживати велику кількість крові та принесених до нього кровотоком поживних речовин. До нього подається близько 20 % усієї крові, яку прокачує серце. Мозок густо пронизаний сіткою капілярів, яка подає кров на всі його ділянки. Якщо кровопостачання припиняється хоча б на 5–10 хв., то нейрони кори мозку зазнають незворотної руйнації.

Функції ділянок кори та підкірки схематично представимо у вигляді зведеної таблиці.

Таблиця 4. 1. Функції ділянок кори та підкірки мозку

Ділянка мозку		Роль у здійсненні психічних процесів (згадані лише основні процеси)
Кора	Потилична	Зорові відчуття та сприймання, зорова пам’ять, уява.
	Скронева	Слухові відчуття та сприймання; слухова пам’ять; розуміння почутої мови; розуміння музики.
	Тім’яна	Шкірно-кінестетичні відчуття та сприймання; дотикова пам’ять; пам’ять на рухи; контроль за виконанням рухів; уявлення схеми власного тіла.
	Моторна	Побудова простих та складних довільних рухів; формування і збереження рухових навиків та вмінь.
	Лобна	Організація та регулювання всіх більш менш складних психічних процесів та актів поведінки (тобто тих, що складаються із декількох етапів і розгорнуті в часі, на противагу одноактних і одномоментних); довільна увага; воля; вищі людські емоції; гальмування активності.
	Тім’яно-скронево-потилична	Синтез зорових, слухових та шкірно-кінестетичних сприймань; образне та логічне мислення; орієнтація у просторі.
Підкірка	Система базальних гангліїв	Побудова екстрених емоційно забарвлених рухів, емоційні експресії.
	Гіпокамп	Перенесення інформації із короткочасної пам’яті в довготривалу; факт наявності свідомої орієнтації.
	Таламус	Регуляція чутливості кори до відчуттів та сприймань; больовий центр.
	Гіпоталамус	Найвищий регулятор усіх соматичних процесів; центр голоду і спраги; центр позитивних і негативних емоцій; центр статевої поведінки; центр агресивності; регулятор біоритмів.
	Гіпофіз	Регулятор гормональної системи організму.
	Середній мозок	Регулятор чутливості кори до відчуттів та сприймань (поряд з таламусом), регулятор м’язового тонусу.
	Мозочок	Побудова складних довільних рухів; регулятор м’язового тонусу.
	Довгастий мозок	Центр травлення, дихальної, серцево-судинної систем та ряду рухово-соматичних безумовних рефлексів (ковтання, кашлю, чхання).
	Середній та довгастий мозок разом (внутрішня їх частина: ретикулярна формація)	Регулятор енергетики, центр активації всієї кори, регулятор тонусу м’язів; регулятор циклу «сон-неспання» і фаз сну.

У наведеній таблиці привертає до себе увагу факт досить чіткого (але не жорсткого) розподілу функцій кори та підкірки за їх роллю в організації психічних процесів функцій кори, це стосується перш за все організації та перебігу пізнавальних процесів: відчуття, сприймання, мислення, уяви, пам’яті; а також загальної організації і регуляції психіки та поведінки в цілому (лобні долі). Функції ж підкірки стосуються перш за все енергетично-потребнісно-емоційного потенціалу психіки, а також її тісного зв’язку із соматичними процесами. Така різниця у функціях кори та підкірки добре простежується за всіма їх окремими ділянками.

Разом із тим є і такі психічні явища, які пов’язані з декількома різними ділянками мозку. Наприклад, емоції пов’язані і з лобними долями, і з базальними гангліями, і з гіпоталамусом; пам’ять – і з різними ділянками кори, і з гіпокампом; а в організації руху беруть участь майже всі ділянки мозку.

При цьому особливо підкреслимо таке: сьогодні наука може вказати, як саме з мозком пов’язані ті чи інші окремі психічні явища (відчуття, пам’ять, емоції), однак у мозку не знайдені центри таких більш глобальних проявів психіки, як особистість, свідомість. Вважається, що вони є результатом загальної глобальної, складно інтегрованої роботи всіх ділянок мозку. Втім, особливу роль (хоч і не єдину) тут відіграють лобні долі як універсальний регулятор усієї психіки та поведінки, хоч твердження про те, що центром особистості є лобні долі, досить умовне.