- •Частина і. Психологія як наукова дисципліна розділ 1. Вступ до психології
- •1. 1. Об’єкт, предмет і завдання дослідження в психології
- •1. 2. Основні види психічних явищ
- •1. 3. Місце психології в системі наук
- •1. 4. Галузі і внутрішня структура психології
- •Розділ 2. Методологія і методи психології
- •2. 1. Методологічні основи сучасної психології
- •2. 2. Принципи психології
- •2. 3. Класифікації методів психології
- •2. 4. Характеристика організаційних, емпіричних, кількісних, якісних і інтерпретаційних методів у психології
- •Розділ 3. Історичний екскурс становлення психології як науки
- •3. 1. Етапи розвитку психології
- •3. 2. Розвиток вітчизняної психології
- •3. 3. Основні напрями сучасної психологічної науки
- •Розділ 4. Психофізіологічні механізми психічної діяльності
- •4. 1. Проблема зв’язку психіки з мозком
- •4. 2. Загальна характеристика мозку людини
- •4. 3. Поняття про рух та побудову рухів
- •4. 4. Загальне поняття про функціональні асиметрії мозку
- •4. 4. 1. Визначення функціональних асиметрій мозку
- •4. 4. 2. Специфіка законів функціональної асиметрії мозку
- •4. 4. 3. Види функціональних асиметрій мозку
- •4. 4. 4. Методи дослідження функціональних асиметрій мозку та основні результати досліджень
- •4. 4. 5. Функціональні асиметрії мозку та ефективність діяльності
- •4. 4. 6. Особливості психічних процесів, пов’язаних із функціональною асиметрією мозку
- •4. 4. 7. Особливості переробки інформації правою та лівою півкулями
- •Частина іі. Свідомість і несвідоме розділ 5. Свідомість і психіка
- •5. 1. Загальне уявлення про свідомість
- •5. 2. Структура, властивості і функції свідомості
- •5. 2. 1. Структура свідомості
- •5. 2. 2. Властивості свідомості людини
- •5. 2. 3. Функції свідомості людини
- •5. 3. Самосвідомість
- •5. 4. Становлення свідомості людини
- •Розділ 6. Несвідоме
- •6. 1. Історичні аспекти становлення вчення про несвідоме
- •6. 2. Види й прояви неусвідомлюваних процесів
- •6. 2. 1. Неусвідомлювані механізми свідомих дій
- •6. 2. 2. Несвідомі спонукачі свідомих дій
- •6. 2. 3.»Надсвідомі» процеси
- •6. 2. 4. Механізми й процеси підпорогового сприйняття об’єктів
- •6. 2. 5. Структури суспільного несвідомого
- •6. 3. Методи дослідження неусвідомлюваних процесів
- •6. 4. Психологічний захист особистості
- •Частина ііі. Особистість у діяльності і спілкуванні розділ 7. Психомоторика й дія
- •7. 1. Загальне поняття про психомоторику
- •7. 2. Механізми організації рухів
- •7. 3. Процес формування рухової навички
- •Розділ 8. Діяльність
- •8. 1. Поняття діяльності
- •8. 2. Діяльність як теорія та пояснювальний принцип
- •8. 3. Діяльність як об’єкт дослідження
- •8. 4. Суб’єкт діяльності
- •8. 5. Види діяльності
- •Розділ 9. Спілкування
- •9. 1. Поняття спілкування. Процеси спілкування. Спілкування й діяльність
- •9. 2. Спілкування й стосунки. Типи стосунків
- •9. 3. Форми й види спілкування
- •9. 4. Функції й сторони спілкування
- •9. 4. 1. Комунікативний бік спілкування
- •9. 4. 2. Перцептивний аспект спілкування
- •9. 4. 3. Інтерактивний аспект спілкування
- •Розділ 10. Особистість
- •10. 1. Категорія особистості
- •10. 2. Теорії особистості
- •10. 2. 1. Психодинамічні теорії
- •10. 2. 2. Гуманістичні теорії
- •10. 2. 3. Диспозиційні теорії
- •10. 2. 4. Когнітивні теорії
- •10. 2. 5. Діяльнісні теорії
- •10. 3. Розвиток особистості
- •Частина іv. Пізнання розділ 11. Відчуття. Сприйняття
- •11. 1. Поняття про відчуття
- •11. 2. Види відчуттів
- •11. 3. Основні властивості й характеристики відчуттів
- •11. 4. Адаптація і взаємодія відчуттів
- •11. 5. Характеристика основних видів чутливості
- •11. 5. 1. Зорові відчуття
- •11. 5. 2. Слух (слухова чутливість)
- •11. 5. 3. Нюх (чутливість до запахів)
- •11. 5. 4. Смакові відчуття
- •11. 5. 5. Шкірна і больова чутливість
- •11. 5. 6. Кінестетична та вестибулярна чутливість
- •11. 6. Поняття сприйняття
- •11. 7. Властивості сприйняття
- •11. 8. Класифікація процесів сприйняття
- •11. 9. Ілюзії сприйняття
- •Розділ 12. Увага
- •12. 1. Поняття про увагу
- •12. 2. Психофізіологічні механізми уваги
- •12. 3. Види уваги
- •12. 4. Властивості уваги та їх взаємозв’язок
- •12. 5. Відволікання, неуважність та порушення уваги
- •12. 6. Вікові закономірності розвитку уваги
- •Розділ 13. Пам’ять
- •13. 1. Визначення й загальна характеристика пам’яті
- •13. 2. Класифікації видів пам’яті
- •13. 3. Психофізіологічні основи пам’яті
- •13. 4. Процеси пам’яті
- •Розділ 14. Мислення
- •14. 1. Загальна характеристика мислення
- •14. 2. Мислення як процес. Етапи розумового процесу
- •14. 3. Логічні форми мислення
- •14. 4. Види мислення і рівні його протікання
- •14. 5. Співвідношення придбаного та вродженого у мисленні людини
- •14. 6. Індивідуальні особливості мислення
- •14. 7. Зв’язок мислення з іншими психічними явищами
- •Розділ 15. Уява
- •15. 1. Сутність і функції уяви
- •15. 2. Психофізіологічні основи уяви
- •15. 3. Процес уяви: його структура, способи й прийоми
- •15. 4. Види уяви
- •15. 5. Форми прояву уяви
- •15. 6. Уява й творчість
- •15. 7. Індивідуальні особливості уяви
- •Розділ 16. Мова і мовлення
- •16. 1. Загальна характеристика мовлення і мови
- •16. 2. Історія становлення вивчення мовлення і мови в психології
- •16. 3. Фізіологічні основи мовлення
- •16. 4. Види і функції мовлення
- •Розділ 17. Інтелект
- •17. 1. Поняття інтелекту
- •17. 2. Розвиток інтелекту в онтогенезі
- •17. 3. Теорії інтелекту в західній та вітчизняній психології
- •17. 4. Соціальний інтелект
- •17. 5. Емоційний інтелект
4. 4. Загальне поняття про функціональні асиметрії мозку
4. 4. 1. Визначення функціональних асиметрій мозку
Описуючи характер роботи будь-яких парних органів, користуються поняттям симетрія–асиметрія. Симетрія в даному випадку означає цілковиту схожість, однаковість (так, в організмі людини симетричними є нирки, щитовидна залоза, придаткові пазухи носа). Асиметрія означає несхожість, неоднаковість. Зокрема, мозок людини, що складається із двох півкуль – лівої і правої, – асиметричний.
Асиметрії бувають структурні та функціональні. Перші характеризують неоднаковість парних органів за анатомічною ознакою (розмір, будова), наприклад, легені людини структурно асиметричні: ліва легеня менша за праву, тому що зліва розташовані серце та шлунок. Функціональні асиметрії характеризують неоднаковість парних органів насамперед за функціями, тобто за роботою, яку вони виконують. У цьому випадку мозок людини асиметричний функціонально (хоча відомі і окремі структурні асиметрії: так, скроневі відділи лівої півкулі, порівняно з правою, дещо більші). Робота лівої півкулі не тотожна роботі правої півкулі, до речі ця різниця досить суттєва. Зазначимо, що коли мова йде про функціональну асиметрію мозку (ФАМ) людини, то перш за все мають на увазі функції кори головного мозку (асиметрія підкіркових відділів також є, але вона ще недостатньо вивчена).
Оскільки з роботою кори головного мозку пов’язана робота всіх частин і органів людського тіла (рук, ніг, очей, вух та ін.), то в їх роботі проявляються у значній мірі ФАМ і, як наслідок цього, вони самі також є функціонально асиметричними. Таким чином, ФАМ – це характеристика неоднаковості, неоднозначності функцій, що виконуються лівою та правою півкулею головного мозку, а також проявляються в роботі різних частин і органів людського тіла, пов’язаних з різними півкулями.
Історія вивчення ФАМ людини. У середині ХІХ ст. поняття ФАМ не існувало, функції лівої та правої півкулі розглядались як тотожні. Починаючи з середини ХІХ ст. на основі аналізу клінічних спостережень склалось уявлення про зв’язок мовленнєвих функцій з лівою півкулею (тому що порушення мови спостерігалось лише за ушкодження цієї півкулі). У зв’язку з цим виникло уявлення про домінантність лівої півкулі (оскільки вона пов’язана з мовленнєвими, а через мову – і з усіма вищими психічними функціями); права ж півкуля розглядалась як функціонально менш розвинена, пов’язана з виконанням більш простих, автоматичних процесів (70-ті рр. ХІХ ст., Джексон).
При цьому поняття домінантності відображає особливий тип взаємозв’язку між півкулями – їхні ієрархічні, субординаційні відношення: одна півкуля головна, домінантна; вона керує іншою, субдомінантною, підлеглою їй. Функції лівої та правої півкулі, таким чином, не просто різні, але і субординовані.
Як наслідок, до середини ХХ ст. була виконана велика кількість досліджень, спрямованих на виявлення особливостей функціонування лівої та правої півкулі і їх співвідношення. Була розроблена низка оригінальних методів вивчення ФАМ, накопичений цінний фактичний матеріал. Слід зазначити, що більша частина цих досліджень проводилась у річищі гіпотези про домінуванні однієї півкулі над іншою.
З кінця 1960-х рр. намітилась тенденція відмови від уявлення про домінантність півкуль. Це було пов’язано з тим, що на той час уже була відкрита низка важливих не-мовленнєвих функцій правої півкулі (її роль у швидкості переробки інформації, процесах уяви, творчості). Права півкуля мозку стала розглядатися не як менш розвинений додаток лівої півкулі, а як самостійний і повноцінний орган, робота якого робить суттєвий внесок у перебіг вищих психічних функцій.
Так, на відміну від поняття домінантності прийшло уявлення про взаємодію півкуль; на зміну жорстких субординаційних відношень – про процеси співробітництва і взаємодоповнення функцій обох півкуль, що розглядаються як рівноправні та однаково високорозвинені, але як такі, що виконують свої специфічні функції і роблять різний внесок у розв’язання різноманітних задач. Переважна більшість сучасних досліджень ФАМ проводиться в річищі гіпотези про взаємодію, а не домінантність півкуль.