17.8. Режим воєнної окупації

Воєнна окупація —це тимчасове захоплення території (частини території) однієї держави збройними силами іншої держави й уста­новлення військової адміністрації на захопленій території. Воєнна окупація будь-якої території не означає її переходу під суверенітет держави, що захопила.

Відповідно до положень IV Гаазької конвенції 1907року, IV Же­невської конвенції 1949року, Додаткового Протоколу І окупуюча

596

17.9. Захист цивільних об'єктів і культурних цінностей під час збройних конфліктів

У період збройного конфлікту на території воюючих сторін роз­різняють цивільні і військові об'єкти.

Відповідно до положень міжнародних норм військові об'єкти —це ті об'єкти, які внаслідок свого розташування, призначення або

597

використання роблять ефективний внесок у військові дії і руйнацію, захоплення або нейтралізація яких за існуючих обставин надає явну військову перевагу.

Об'єкти, що не є військовими, вважаються цивільними. До них належать:

а) житла, споруди, засоби транспорту, використовувані цивіль­ ним населенням;

б) місця; використовувані винятково цивільним населенням (притулки, лікарні й ін.);

в) джерела водопостачання, греблі, дамби, електростанції і т.п.Цивільні об'єкти не повинні бути об'єктами військового нападу. Гаазька конвенція про захист культурних цінностей у разі

збройного конфлікту 1954року передбачає додаткові заходи із за­хисту культурних цінностей (тобто цінностей, що мають велике значення для культурної спадщини кожного народу). До них на­лежать :

а) пам'ятники архітектури, мистецтва, історії, рукописи, книги, картини йін,;

б) музеї, бібліотеки, архіви і т.п.;

в) центри, у яких є значна кількість культурних цінностей. Стосовно культурних цінностей забороняється: піддавати їх на-

*пяду або знищенню; робити культурні об'єкти об'єктом репресалій; вивозити їх за кордон, приводити в непридатність і т.п.

17.10. Нейтралітет у війні

Нейтралітет у війні —це особливий правовий статус держа­ви, що не бере участі у війні і утримується від надання допомоги обом воюючим сторонам. Нейтралітет на практиці виявляється як принцип безсторонності, за яким нейтральна держава не повинна надавати перевагу жодній з воюючих держав і надавати кожній з них ті права і переваги, що вона надає іншій.

У міжнародному праві розрізняють:

• постійний нейтралітет (Швейцарія з 1815року, Австрія з 1955року йін.);

• евентуальний нейтралітет (уданій війні);

— нейтралітет за договором між відповідними державами. Права та обов'язки нейтральних держав закріплені в нормах V

Гаазької конвенції про права й обов'язки нейтральних держав і осіб у випадку сухопутної війни 1907 року.

Нейтральні держави, зберігаючи право на самооборону, мають виконувати правила нейтралітету. Так, постійно нейтральні дер­жави не повинні в мирний час входити у воєнні блоки; надавати

598

свою територію для іноземних військових бат або формування вій­ськових загонів воюючих; допускати передання воюючим техніки і боєприпасів. У разі порушення цих правил воюючі держави моя'утт, вважати територію нейтральної держави театром воєнних цій.

Водночас нейтральні держави мають право: відбивати силою спроби порушити статус нейтралітету; надавати грою територію для утримання поранених; дозволяти заходження у свої порти са­нітарних суден воюючих держав і т.д.

Воюючі не вправі здійснювати на нейтральній території й у нейтральних водах якісь дії, що порушують нейтралітет. Заборонено пе­ретворювати нейтральні порти і води в бази для морських операцій Прохід через територіальні води нейтральних держав воєнних суден воюючих держав не вважається порушенням нейтралітету, Але не можна користуватися територіальними водами, портами і рейдами для збільшення воєнного потенціалу збройних сил воюючих.

Разом з тим, у воєнний час може мати місце так звана ангарія —використання однією з воюючих сторін у військових цілях суден і інших транспортних засобів, включаючи рухомий склад залізниць, що належать нейтральним державам, але в цей момент перебуваю­чих на території воюючої сторони. Варто враховувати, що ангарія повинна носити обмежений характер, і згідно з Гаазькими конвенці­ями про закони й звичаї війни 1907року_: вона допускається тільки у випадку гострої потреби й за умови наступної компенсації.

Воєнні судна воюючих можуть одержати доступ у порти ней­тральної держави на термін не більше 24годин для усунення на­слідків аварії, для поповнення запасів продовольства, але не для збільшення бойової потужності. Кількість таких кораблів не повин­на перевищувати трьох одиниць. Повторне постачання продоволь­ством і паливом не може мати місця раніше, ніж через три місяці. При цьому встановлюється інтервал між заходженнями кораблів різних воюючих держав у 24години.

Повітряний простір над територією нейтральної держави недо­торканний для військових літаків воюючих держав.