17.6. Ведення морської війни

Певну специфіку має війна на морі. її комбатантами є не тільки особовий склад військово-морських сил, але й усі бойові кораблі всіх класів і типів (підводні і надводні), допоміжні судна військово-морського флоту, а також невоєнні судна, офіційно перетворені у воєнні відповідно до VII Гаазької конвенції 1907року, і воєнні літаки та інші літальні апарати, що входять до складу морської авіації.

Не користуються правом ведення війни на морі, а отже, не є комбатантами в морській війні судна, що хоча і входять до складу військово-морських сил держави, але призначені винятково для

591

надання допомоги пораненим, хворим і особам, які зазнали аварії корабля (госпітальні судна, санітарні транспорти, санітарні літальні апарати). Ці судна та їхні екіпажі не можуть бути об'єктами нападу і не підлягають захопленню.

До морської війни звичайно застосовуються загальні правила сухопутної війни, у тому числі й правила щодо заборони на певні засоби і методи ведення воєнних дій. Але тут є і ряд суттєвих від­мінностей: наприклад, дозволене захоплення майна торгових суден нейтральних держав у випадках, якщо буде доведено, що вони пе­ревозили вантажі для ворожої держави; режим військового полону поширюється на ворожих торгових моряків, захоплених разом із їхнім судном, які не є комбатантами. Є особливості в правилах для підводних човнів, проведення бомбардувань, встановлення мін, морської блокади та ін.

З 1856року міжнародним правом у Декларації про морську війну було заборонене каперство, тобто перетворення торгових суден у військові, при якому власник торгового судна одержував каперське свідоцтво і на свій страх і ризик, піднявши військовий прапор, нападав у морі на військові судна противника. Слід зазна­чити, що каперствочастіше за все мало характер піратства, тому що власник торгового судна використовував каперське свідоцтво для грабування торгових суден противника і нейтральних держав, що перевозять для нього вантажі.

За сучасним міжнародним правом озброєння торгових суден допустиме тільки у воєнний час, при цьому озброєне торгове судно не перетворюється у військовий корабель і не користується правом ведення воєнних дій. Проте воно може використовувати зброю для самооборони при нападі противника.

На підводні човни поширюються загальні правила ведення війни і норми, що стосуються надводних військових кораблів. Воєнна ді­яльність підводних човнів спеціально регламентується Правилами про дії підводних човнів стосовно торгових суден у воєнний час 1936року (Україна є учасником цієї угоди). Правила передбачають, що у своїх діях стосовно торгових суден підводні човни повинні дотримува­тися норм, що діють для надводних кораблів. Підводні човни вправі зупинити і піддати огляду вороже торгове судно, потопити його у разі відмови зупинитися, попередньо забезпечивши безпеку пасажирів і команди, захопити його як приз. Пасажири, команда і суднові папери повинні бути доставлені в безпечне місце. При цьому під безпечним місцем, з урахуванням навколишнього оточення і близькості берега або іншого судна, слід розуміти шлюпки корабля, що атакується.

Застосування морської мінної зброї VIII Гаазька конвенція 1907року (Україна не бере участі у Конвенції) дозволяє при дотриманні таких правил. Забороняється ставити міни:

592

а) не закріплені на якорях (за винятком тих, що стають безпеч ними через якийсь час після того, як той, хто їх поставить утратить над ними контроль);

б) якірні, що залишаються небезпечними і після відриву їх від своїх мінрепів;

в) біля берегів противника із єдиною метою —зашкодити тор говому судноплавству.

Конвенція 1907року зобов'язує всіх держав-учасниць вживаті заходів для забезпечення безпеки торгового судноплавства, зазна­чати в «Сповіщеннях мореплавцям» небезпечні від мін районні повідомляти про них іншим державам дипломатичним шляхом. Після закінчення будь-якої війни всі держави зобов'язуються обмі­нюватися відомостями про виставлені міни, мінні поля, передават* карти мінних полів, проводити тралення і знищення мін.

Допустимою з погляду міжнародного права є морська блокада Морська блокада —це система дій військово-морських силі авіації, що перешкоджають доступу з моря до портів і берегів про­тивника і виходу з цих портів і берегів у море.

Блокада, щоб бути законною, повинна відповідати визначення вимогам, закріпленим у Декларації про збройний нейтралітет 178)року, Паризькій декларації про морську війну 1856року і Лондоі-ській декларації про право морської війни 1909року (Декларації 1909року чинності не набула, але її положення воюючі сторона беруть до відома).

Насамперед блокада має бути публічно оголошена державою, до блокує, із зазначенням дати початку блокади району, що блокуєте­ся, терміну для виходу з портів, що блокуються, суден нейтральних, держав.

Блокада повинна бути дійсною (ефективною). Покаранням ;а спробу прориву блокади можуть бути захоплення або конфіскаця судна і/або вантажу чи знищення судна-блокадопроривача.

Здійснення блокади не повинно перешкоджати таким гуманнім діям, як доставляння в порт, що блокується, посилок із лікамі, одягом і продовольством для дітей до 15років, вагітних жінок і породілей за умови, що цим правом не зловживають. Крім цьог>, блокада повинна бути безсторонньою, тобто однаковою етосовю всіх суден. Блокада, здійснювана державою-агресором, завжді протиправна.

Блокада припиняється у випадку її зняття державою, що бло­кує, знищення сил блокуючих або неможливості забезпечитиїї ефективний характер.

У сучасних умовах блокада вважається законною, якщо во:а здійснюється в порядку самооборони згідно зі статтею 51Стату-у

5J3

ООН або зарішенням Ради Безпеки ООН напідставі статті 42 Ста­туту ООН.

У міжнародному праві існує інститут морської (воєнної) контра­банди, пов'язаний із порушенням правил перевезення певних ван­тажів у період морської війни.

Військовою контрабандою визнаються вантажі нейтральних власників або противника на суднах нейтральних держав, які во­ююча сторона забороняє доставляти своєму противникові. Згідно з Лондонською конвенцією 1909року воєнна контрабанда поді­ляється на:

а) абсолютну (предмети і матеріали, що використовуються ви-

нятково для воєнних цілей, наприклад, зброя, боєприпаси, військове обмундирування);

б) умовну (предмети і матеріали, що можуть використовуватися

як для воєнних, так і для мирних цілей, наприклад, медика­менти і медичне устаткування, продукти харчування).

Абсолютна контрабанда підлягає захопленню і знищенню, якщо судно, що її перевозить, прямує у ворожий порт. Умовна контрабан­да підлягає захопленню, якщо вона призначена для збройних сил противника. Якщо воєнна контрабанда складає меншу частину ван­тажу судна нейтральної держави, саме судно захопленню не підлягає. У противному разі захоплюється і судно, що перевозить його.

У війні на морі існує інститут призів, пов'язаний із морською (воєнною) контрабандою, та інститут трофеїв.

Призом є будь-яке торгове судно противника незалежно від характеру того, що перевозиться, і вантажу. Таке судно може бути захоплене. Не підлягають захопленню невеликі рибальські судна, каботажні судна, судна, що виконують наукові і філантропічні до­ручення, а також судна, що вийшли в море до оголошення війни. Це ж стосується і вантажів, перевезених на цих кораблях. Якщо на його борту знаходиться неконтрабандний вантаж нейтральної держави, власник вправі вимагати компенсації. Право захоплювати приз на­лежить тільки військовим кораблям і літальним апаратам.

Той, хто захопив приз, має доставити його у свій порт.

Законність захоплення може бути оскаржена в призовому суді, який засновується воюючими сторонами. Існують два види таких судів —портовий і вищий призовий суд. У разі визнання захоплення неправомірним судно і вантаж підлягають поверненню, а безпід­ставно знищені —компенсації.

Трофеї —це захоплені під час морської війни військові кораблі противника і цінності, що знаходяться на них. Трофеї переходять у власність держави, що захопила їх.

Бомбардування з моря військових об'єктів є законним методом ведення війни. Але бомбардування з моря незахищених об'єктів,

594

портів, міст, селищ або будівель забороняється за будь-яких об­ставин.