8, Міжнародно-правова відповідальність.

Виступаючи на міжнародній арені як самостійні об'єднання, ММУО є суб'єктами міжнародно-правової відповідальності. Вони, наприклад, повинні відповідати за протиправні дії своїх посадових осіб. Відповідальність організацій може настати й у разі зловживан­ня ними привілеями та імунітетами.

ММУО можуть нести як політичну, так і матеріальну від­повідальність.

Політична відповідальність організації може настати у разі порушення нею своїх функцій, невиконання угод, укладених з ін­шими організаціями та державами, втручання у внутрішні справи суб'єктів міжнародного права.

Матеріальна відповідальність ММУО може виникнути у разі порушення законних прав своїх співробітників, експертів, над­мірної витрати коштів і т.д.Вони також зобов'язані відповідати перед урядами тієї держави, на території якої розміщуються їхні штаб-квартири, за протиправні дії, наприклад, за необґрунтоване відчуження землі, несплату комунальних послуг та ін.

10.4. Організація Об'єднаних Націй: історія створення, правовий статус, головні органи

Створення Організації Об'єднаних Націй. Першим кроком до створення ООНстала союзницька декларація, підписана в Лондоні 12червня 1941року, у якій союзники зобов'язалися «працювати разом, з іншими вільними народами, як у війні, так і в мирі».

14 серпня 1941року Президент Сполучених Штатів Америки Франклін ДеланоРузвельт і Прем'єр-міністр Сполученого Королів­ства Великобританії та Північної Ірландії (далі: Сполучене Королів­ство) У'щстон Черчілль підписали документ, у якому запропонували звід принципів міжнародного співробітництва на підтримання миру і безпеки. Документ, підписаний під час зустрічі «десь на морі», відомий як Атлантична хартія.

1 січня 1942року представниками 26союзних держав, що воюва­ли проти країн «осі»,була підписана Декларація Об'єднаних Націй, у якій вони заявили про підтримку Атлантичної хартії. У цьому документі вперше була офіційно використана назва «Об'єднані На­ції», запропонована президентом Рузвельтом.

249

У декларації, яка була підписана в Москві ЗО жовтня 1943року в ході спеціальної конференції (Московська конференція), уряди Радянського Союзу, Сполученого Королівства, Сполучених Штатів Америки і Китаю закликали до якнайшвидшого створення міжна­родної організації для підтримання миру і безпеки.

Ця мета була знову підтверджена на зустрічі керівників Сполуче­них Штатів Америки, СРСР і Сполученого Королівства на зустрічі в Тегерані 1грудня 1943року (Тегеранська конференція).

Перші контури ООНбули окреслені на конференції в особняку, відомому під назвою «Думбартон-Окс»,у Вашингтоні. На двох се­ріях засідань, що проходили з 21вересня по 7жовтня 1944року, Сполучені Штати Америки, Сполучене Королівство, СРСР і Китай домовилися про цілі, структури і функції цієї організації.

11 лютого 1945року, після зустрічей у Ялті (Ялтинська конфе­ренція), Рузвельт, Черчілль і Сталін заявили про свою рішучість заснувати «загальну міжнародну організацію для підтримання

миру і безпеки».

25 квітня 1945року делегати від 50країн зібралися в Сан-Франціско на Нараду Об'єднаних Націй із питань міжнародних організацій (Конференція в Сан-Франціско). Делегати підготува­ли Статут із 19глав і 111статей, що був одноголосно прийнятий 25червня 1945року. Наступного дня делегати підписали його в будинку Меморіалу ветеранів війни.

24 жовтня 1945року Статут ООНбув ратифікований п'ятьма постійними членами Ради Безпеки, більшістю інших держав, що підписали його, і набрав чинності. Так була створена Організація Об'єднаних Націй, а 24жовтня відзначається як день ООН.

З початку 1946року починають створюватися й активно діяти

основні органи ООН:

10 січня 1946року в Центральному залі Вестмінстерського па­лацу в Лондоні відкривається перша Генеральна Асамблея, на якій представлено 51державу;

17 січня 1946року у Вестмінстерському палаці вперше збираєть­ся Рада Безпеки і приймає свої правила процедури;

24 січня 1946року Генеральна Асамблея приймає першу ре­золюцію, її головні теми: мирне використання атомної енергії та ліквідація атомної й інших видів зброї масового знищення;

1 лютого 1946року Трюгве Лі (Норвегія) стає першим Генераль­ним Секретарем ООН;

10 грудня 1948року Генеральна Асамблея приймає Загальну

декларацію прав людини;

24 жовтня 1949року закладений перший камінь нинішнього будинку Центральних установ ООН уНью-Йорку.

250

Організація Об'єднаних Націй і її органи п'ять разів удостоюва­лися Нобелівської премії миру:

1954 рік: Управління Верховного комісара Організації Об'єд­наних Націй у справах біженців (УВКБ ООН) задопомогу біженцям у Європі;

1965 рік: Дитячий фонд Організації Об'єднаних Націй (ЮНІСЕФ) за допомогу в порятунку життя дітей у всьому світі;

1969 рік: Міжнародна організація праці (МОП) задосягнуті успіхи у встановленні норм, що захищають права працюючих і гарантують їх безпеку;

1981 рік: Управління Верховного комісара ООН усправах біжен­ців за допомогу біженцям в Азії;

1988 рік: сили Організації Об'єднаних Націй з підтримання миру за миротворчі операції.

Крім того, Нобелівської премії миру у зв'язку з діяльністю ООНбули визнані гідними:

1945 рік: Кордел Халл, колишній державний секретар Сполуче­них Штатів Америки, за керівну роль у створенні ООН;

1949. рік: лорд Джон БойдОрр, Велика Британія, перший гене­ральний директор Продовольчої та сільськогосподарської органі­зації (ФАО);

1950. рік: Ральф Бунче, Сполучені Штати Америки, посередник ООН уПалестині, за керівну роль в укладанні угод про перемир'я, підписаних у 1949році Ізраїлем, Єгиптом, Йорданією, Ліваном і Сирією;

1957 рік: ЛестерПірсон, колишній державний секретар Канади, голова Генеральної Асамблеї, за роботу на благо справи миру протя­гом усього життя і за керівну роль у зусиллях ООНіз врегулювання кризи навколо Суецького каналу;

1961 рік: Даг Хаммаршельд, Швеція, Генеральний Секретар ООН, задопомогу у врегулюванні кризи в Конго;

1974 рік: Шон Макбрайд, Ірландія, Комісар ООН поНамібії.

Завдання, цілі і принципи ООН знайшли своє закріплення в Ста­туті організації, підписаному 26червня 1945 р. уСан-Франціско.

Преамбула до Статуту Організації Об'єднаних Націй містить таке:

«Ми, народи Об'єднаних Націй, сповнені рішучості

• врятувати прийдешні покоління від лихоліть війни, що двічі в нашому житті принесла людству невимовне горе, і

• знову затвердити віру в основні права людини, у гідність і цінність людської особистості, у рівноправність чоловіків і жінок і в рівність прав великих і малих націй, і

251

• створити умови, при яких можуть дотримуватися справедли­вість і повага до зобов'язань, що випливають із договорів та інших джерел міжнародного права, і

• сприяти соціальному прогресу та поліпшенню умов життя при більшій свободі,

і з цією метою

— виявляти толерантність і жити разом, у мирі один з одним,

як добрі сусіди, і

— об'єднати наші сили для підтримання міжнародного миру і

безпеки, і

— забезпечити прийняттям принципів і встановленням методів, щоб збройні сили застосовувалися не інакше, як у спільних

інтересах,і

— використовувати міжнародний апарат для сприяння еко­ номічному та соціальному прогресу всіх народів, вирішили об'єднати наші зусилля для досягнення цих цілей.

Відповідно до цього наші відповідальні уряди через представ­ників, які зібралися в місті Сан-Франціско, що заявляли свої повноваження, знайдені в належній формі, погодилися прийняти дійсний Статут Організації Об'єднаних Націй і дійсним засновують міжнародну організацію з назвою «Об'єднані Нації».

У статті 2Статуту ООНзакріплені демократичні принципи цієї

організації:

• суверенна рівність членів ООН;

• сумлінне виконання ними зобов'язань за Статутом ООН;

• розв'язання міжнародних спорів тільки мирними засобами;

• відмова від погрози силою або її застосування в будь-яких цілях, не сумісних зі Статутом ООН;

— обов'язок членів ООНнадавати їй всіляку допомогу в усіх діях, що здійснюються відповідно до Статуту, і утримуватися від допомоги державам, проти яких ООНвживає примусових

заходів;

— забезпечення Організацією Об'єднаних Націй такого положен­ ня, щоб держави, що не входять в ООН, уразі потреби діяли відповідно до її Статуту;

— невтручання ООН увнутрішні справи держав.

Членство в ООН. Членами ООНможуть бути миролюбні дер­жави, які візьмуть на себе зобов'язання, що містяться в Статуті, і які, на думку ООН,можуть і бажають ці зобов'язання виконувати. Початковими членами ООНбула 51держава.

Прийом нових членів в ООНпровадиться за рекомендацією Ради Безпеки Генеральною Асамблеєю більшістю в 2/3голосів. У тому ж порядку провадиться виключення з ООНдержав, що систематично

252

порушують Статут, і призупинення здійснення прав і привілеїв, що випливають із членства в ООН,стосовно держав, проти яких ООНуживає заходів превентивного або примусового характеру.

Головні органи ООН. Статут ООН до головних органів відно­сить Генеральну Асамблею, Раду Безпеки, Економічну і Соціальну Раду, Раду з опіки, Міжнародний Суд і Секретаріат.

Генеральна Асамблея —сесійний орган ООН —складається з представників усіх держав-членів. За станом на 1травня 2008року, членами ООНє 192держави світу. Динаміка прийому до членства в ООНбула обумовлена та залежала від змін на політичній мапі світу.

Так, Ємен був членом Організації Об'єднаних Націй з 30вересня 1947року, а Демократичний Ємен —з 14грудня 1967року. 22травня 1990року обидві держави об'єдналися й далі брали участь в Органі­зації як один член за назвою «Ємен».

Федеративна Республіка Німеччина й Німецька Демократична Республіка були прийняті до складу ООН 18вересня 1973року. У зв'язку з возз'єднанням Німецької Демократичної Республіки з Федеративною Республікою Німеччиною, що відбулось 3жовтня 1990року, обидві німецькі держави об'єдналися, утворивши одну суверенну державу.

Союз Радянських Соціалістичних Республік був початковим чле­ном Організації Об'єднаних Націй з 24жовтня 1945року. У листі від 24грудня 1991року Президент Російської Федерації Борис Єльцин проінформував Генерального секретаря ООН проте, що членство Радянського Союзу в Раді Безпеки й всіх інших органах Організа­ції Об'єднаних Націй буде продовжене Російською Федерацією за підтримки 11країн —членів Співдружності Незалежних Держав. У 1992році до кола членів ООНСули прийняті республіки колиш­нього СРСР —Азербайджан, Арменія, Грузія, Казахстан, Киргизія, Молдова, Таджикистан, Туркменія, Узбекистан.

Чехословаччина була одним з початкових членів Організації Об'єднаних Націй з 24жовтня 1945року. У листі від 10грудня 1992року її Постійний представник проінформував Генерального секретаря ООН проте, що Чехословацька Федеративна Республіка припиняє своє існування з 31грудня 1992року, а Республіка Чехія й Республіка Словаччина подадуть заяви про прийняття в ООН ужев якості її незалежних правонаступників. Після одержання таких заяв Рада Безпеки рекомендувала Генеральній Асамблеї ООН 8січ­ня 1993року прийняти Республіку Словаччину в члени Організації. Республіка Словаччина, таким чином, була прийнята в члени ООН 19січня 1993року (резолюція 47/222).

Підписавши Статут ООН 26червня 1945року й ратифікувавши його 19жовтня 1945року, Соціалістична Федеративна Республіка

253

Югославія стала одним з початкових членів Організації Об'єднаних Націй, аж до її розформування у зв'язку з заснуванням й наступним прийняттям в якості нових членів ООНБоснії й Герцеговини, ко­лишньої югославської Республіки Македонії, Республіки Словенії, Союзної Республіки Югославії й Республіки Хорватії. Республіка Боснія й Герцеговина була прийнята в члени Організації Об'єднаних Націй відповідно до резолюції 46/237Генеральної Асамблеї від 22травня 1992року. У резолюції 47/225від 8квітня 1993року Генеральна Асамблея ухвалила прийняти в члени Організації Об'єднаних Націй держави, що тимчасово була іменованою для всіх цілей в Організації Об'єднаних Націй «колишньою югославською Республікою Македонією», до врегулювання розбіжностей, що ви­никли у зв'язку з назвою цієї держави.

Союзна Республіка Югославія була прийнята в члени Організа­ції Об'єднаних Націй відповідно до резолюції 55/12Генеральної Асамблеї від 1листопада 2000року. З 4лютого 2003року Союзна Республіка Югославія стала називатися Сербією й Чорногорією. Членство державного союзу Сербії й Чорногорії в ООН,включаючи всі органи й організації системи ООН,продовжено Республікою Сербія відповідно до ст. 60Конституційної хартії Державного спів­товариства Сербії й Чорногорії, що набула чинності в результаті Декларації незалежності, прийнятої Національною Асамблеєю Чорногорії 3червня 2006року.

21 травня 2006року, у результаті проведеного референдуму, Чорногорія оголосила про свій вихід із союзу із Сербією з 3червня 2006року. Чорногорія була прийнята в члени ООНвідповідно до резолюції 60/264Генеральної Асамблеї від 28червня 2006року.

Республіка Словенія була прийнята в члени Організації Об'єднаних Націй відповідно до резолюції 46/236Генеральної Асамблеї від 22травня 1992року.

Республіка Хорватія була прийнята в члени Організації Об'єд­наних Націй відповідно до резолюції 46/238Генеральної Асамблеї від 22травня 1992року.

У вересні 1999року в члени ООНприйняті острівні держави Ки-рибаті, Науру і Тонга; у 2000році —Швейцарія та Тимор-Лешті.

Генеральна Асамблея має право обговорювати будь-які питання, що належать до компетенції ООН.Вона уповноважена розглядати загальні принципи міжнародного співробітництва в справі підтри­мання миру і безпеки, включаючи проблему роззброєння. Проте будь-яке питання, щодо якого необхідно почати дії, до і після його обговорення Генеральною Асамблеєю, має бути передане Раді Безпе­ки, тому що вона є єдиним органом ООН,уповноваженим приймати рішення щодо таких дій.

254

Чергові сесії Генеральної Асамблеї проводяться 1раз на рік. За необхідності можуть проводитися також спеціальні сесії Генераль­ної Асамблеї, що скликаються Генеральним секретарем на вимогу Ради Безпеки або більшості членів ООН. Насесіях кожний член ООНможе бути представлений делегацією, що складається не більш ніж із п'яти делегатів і п'яти заступників, кожна делегація має один голос.

На кожній черговій сесії створюється сім головних комітетів, у роботі яких можуть брати участь представники всіх держав —чле­нів ООН:Комітет з політичних питань і питань безпеки (Перший комітет) —цей комітет займається в основному питаннями роз­зброєння; Спеціальний політичний комітет —йому передаються політичні питання, що належать до компетенції Першого комітету, Комітет з економічних і фінансових питань (Другий комітет); Комі­тет із соціальних, гуманітарних питань і питань культури (Третій комітет); Комітет із питань міжнародної опіки і територій, що не є самоврядними (Четвертий комітет); Комітет з адміністративних і бюджетних питань (П'ятий комітет); Комітет з правових питань (Шостий комітет). Генеральна Асамблея може також утворювати тимчасові або постійні допоміжні органи (наприклад, таким чином була створена Комісія з роззброєння, Конференція ООНз торгівлі і розвитку і Комісія ООНз міжнародного права).

Генеральна Асамблея на своїх сесіях приймає постанови, рішення і рекомендації. Постановами іменуються акти, прийняті Генеральною Асамблеєю за рекомендацією Ради Безпеки, що звер­нені до держав-членів і нагадують їм про їхні права та обов'язки. По­станови можуть прийматися і з питань прийняття або виключення держав з організації. Відповідно до ст. 13Статуту ООНГенеральна Асамблея організує дослідження і надає рекомендації членам ООНіз метою сприяння міжнародному співробітництву в політичній галузі і заохочення прогресивного розвитку міжнародного права та його кодификації, а також сприяння міжнародному співробіт­ництву в галузях економічній, соціальній, культури, освіти і т.д.Рішення Генеральної Асамблеї, відповідно до п. 2ст. 18Статуту ООН,приймаються з важливих питань (рекомендації відносно миру і безпеки, вибори непостійних членів Ради Безпеки, прийом нових членів Організації, призупинення прав та привілеїв членів ООН)більшістю у 2/3присутніх і тих, що беруть участь у голосуванні членів Асамблеї.

Рада Безпеки. Являє собою найважливіший постійно діючий орган ООН,який складається з 15членів (5із них —Росія, США,Велика Британія, Франція і Китай —є постійними, а 10 —непо­стійними), які обираються Генеральною Асамблеєю на термін 2роки (5членів щорічно).

255

Місця непостійних членів Ради Безпеки розподіляються таким чином: від Азії й Африки — 5членів; від Східної Європи — 1(у 1999році Україна була обрана непостійним членом Ради Безпеки), від Латинської Америки і Карибського моря — 2,від Західної Європи, Канади, Нової Зеландії й Австралії — 2.

На Раду Безпеки покладається головна відповідальність за підтри­мання міжнародного миру і безпеки, її рішення, прийняті у встановле­ному порядку, обов'язкові для держав —членів ООН,що зобов'язані підпорядковуватися рішенням Ради Безпеки і виконувати їх.

Рада Безпеки уповноважена розслідувати будь-які спори або ситуації, що можуть викликати міжнародні спори, для визначення того, чи не може продовження цього спору чи ситуації загрожувати підтриманню міжнародного миру і безпеки; робити рекомендації щодо процедури або методів урегулювання таких спорів; розроб­ляти плани створення системи регулювання озброєнь; визначати наявність загрози миру або акту агресії і робити рекомендації про заходи, яких необхідно вжити; робити рекомендації щодо прийому нових членів і виключення з ООН,умов, за яких держави можуть стати учасниками Статуту Міжнародного Суду, і про призначення Генерального секретаря; вибирати разом із Генеральною Асамблеєю членів Міжнародного Суду; здійснювати в «стратегічних районах» функції ООНз опіки; подавати щорічні і спеціальні доповіді Гене­ральній Асамблеї.

Рішення Ради Безпеки з процедурних питань можуть бути при­йняті дев'ятьма голосами будь-яких членів Ради. При виборах чле­нів Міжнародного Суду достатньо навіть восьми голосів будь-яких членів Ради Безпеки. Для ухвалення рішень з усіх інших питань потрібно дев'ять голосів, включаючи голоси всіх п'яти постійних членів Ради Безпеки. Постійні члени Ради Безпеки володіють пра­вом вето на всі питання, що регулюються нею.

Для здійснення Радою Безпеки своїх функцій з підтримання між­народного миру і безпеки держави-члени зобов'язуються надавати в її розпорядження в разі потреби збройні сили, допомогу і відповідні засоби обслуговування, включаючи право проходу.

Роль ООН і, зокрема, Ради Безпеки у підтриманні миру і за­безпеченні міжнародної безпеки зводиться до здійснення таких основних заходів:

1. Превентивна дипломатія —це дії, спрямовані на попере­дження виникнення спорів між сторонами, недопущення переростання існуючих спорів у конфлікти і обмеження масштабів конфліктів після їх виникнення.

2. Миротворчість —це дії, спрямовані на те, щоб схилити во­рогуючі сторони до угоди, головним чином за допомогою таких мирних засобів, які передбачені в главі VI Статуту ООН.

256

3. Підтримання миру —це забезпечення присутності ООН вданому конкретному районі, що пов'язане з розгортанням військового і/або поліцейського персоналу ООН,а нерідко і цивільного персоналу.

4. Миробудівництво в конфліктний період —це дії, спрямова­ні на запобігання спалаху насильства між країнами і народами після ліквідації конфлікту або конфліктної ситуації.

Економічна і Соціальна Рада (ЕКОСОР) складається з 54чле­нів; що обираються Генеральною Асамблеєю: 18членів ЕКОСОР обираються щорічно терміном на 3роки. Таким чином, склад Ради оновлюється щорічно на 1/3,причому член Ради, який вибуває, може бути переобраний на новий термін.

Обрання відбувається в такому порядку: 6членів —від держав Східної Європи; 13 —від держав Західної Європи й інших держав; 11 —від держав Азії; 14 —від держав Африки; 10 —від держав Латинської Америки. Кожний член ЕКОСОР має одного представ­ника.

Рада має на меті сприяння розвитку міжнародного співробітни­цтва в економічній і соціальній галузях. Вона здійснює дослідження й складає доповіді з міжнародних питань. Чергові сесії проводяться два рази на рік, рішення ухвалюються простою більшістю. Ор­ганами Ради є три сесійних комітети (економічний, соціальний і координаційний), шість постійних комітетів (з технічної допомоги, з неурядових організацій, з промислового розвитку, з житлового будівництва, з планування, з використання з метою розвитку до­сягнень науки і техніки), функціональні комісії (з народонаселення, з прав людини, з прав жінок, з наркотичних засобів). При ЕКОСОР мають консультативний статус більше 600неурядових організацій з питань, що входять у компетенцію ЕКОСОР.

Рада з опіки була створена для надання допомоги Генеральній Асамблеї в здійсненні міжнародної системи опіки. За Статутом ООН доРади з опіки повинні входити: а) держави, що управляють територіями під опікою; б) постійні члени Ради Безпеки, що не мають територій під опікою, в) члени Ради з опіки, що обираються Генеральною Асамблеєю на три роки.

Основною метою Ради з опіки було досягнення всіма підопічни­ми територіями самоврядування і незалежності або як суверенних держав, або шляхом вільного приєднання до сусідніх незалежних держав. У листопаді 1994року Рада Безпеки прийняла рішення про припинення Угоди про опіку ООНстосовно останньої з 11під­опічних територій —території Тихоокеанських островів (Палау), керованої США. Тому внаш час Рада скликається на свої сесії лише за необхідності.

257

Міжнародний Суд —головний судовий орган ООН.Міжнарод­ний Суд діє на основі Статуту ООНі Статуту Міжнародного Суду ООН,що є невід'ємною частиною Статуту. Держави, що не є членами ООН,також можуть брати участь у Статуті Міжнародного Суду на умовах, обумовлених у кожному окремому випадку Генеральною Асамблеєю за рекомендацією Ради Безпеки. Суд складається з 15незалежних суддів, обраних із осіб високих моральних якостей, які задовольняють вимогам,що надаються у їх країнах для призначення на вищі судові посади, або тих, хто є юристами з визнаним авторите­том у галузі міжнародного права. При цьому в складі Суду не може бути двох громадян однієї держави. Члени Суду діють в особистій якості і не є представниками держави свого громадянства. Вони також не можуть виконувати ніяких політичних або адміністра­тивних обов'язків і не вправі присвячувати себе ніякому іншому за­няттю фахового характеру. При виконанні судових обов'язків члени Суду користуються дипломатичними привілеями та імунітетами. Держави подають список кандидатур у члени Суду Генеральному секретареві ООН.Члени Суду обираються на роздільних засіданнях Генеральною Асамблеєю ООНі Радою Безпеки.Термін повноважень суддів —дев'ять років, при цьому кожні три роки переобирають­ся п'ять суддів. Кворум утворює присутність дев'яти суддів. Слід враховувати, що стороною в справі, яка розбирається Судом, може бути тільки держава. Фізичні та юридичні особи звертатися в Суд не вправі. До ведення Суду належать усі справи, передані йому сторонами, і питання, спеціально передбачені Статутом ООНабо чинними конвенціями. За загальним правилом юрисдикція Суду факультативна, що означає, що Суд управі розглядати конкретні спори за участю тієї чи іншої держави тільки за її згодою. Проте держави можуть робити заяви про визнання для себе обов'язкової юрисдикції Суду.

Місцерозташування Суду —м. Гаага (Нідерланди). Це, проте, не перешкоджає Суду засідати і виконувати свої функції в інших місцях у всіх випадках, коли Суд визнає це за необхідне. Голова і Секретар Суду повинні мешкати в місці перебування Суду. З часу створення Міжнародного Суду в 1946р. держави подали на його розгляд понад 60спорів, і більше 20консультативних висновків були затребувані міжнародними організаціями.

Секретаріат —постійно діючий адміністративний орган ООН,що складається з Генерального секретаря і необхідного персоналу. Генеральний секретар призначається Генеральною Асамблеєю за рекомендацією Ради Безпеки на термін 5років і може бути в тому ж порядку призначений на новий термін. На Секретаріат у цілому покладений обов'язок забезпечення необхідних умов для роботи

258

інших органів ООН:упорядкування протоколів, здійснення усних і письмових перекладів виступів і документів, опублікування резо­люцій та інших матеріалів.

Генеральний секретар призначає персонал Секретаріату і керує його роботою. При виконанні своїх обов'язків Генеральний секре­тар і персонал не повинні запитувати або одержувати вказівок від яких-небудь урядів. Співробітники Секретаріату призначаються Генеральним секретарем за правилами, що встановлюються Гене­ральною Асамблеєю. Прийом на службу в Секретаріат і визначення її умов провадиться на договірній основі, з урахуванням необхідності забезпечення високого рівня працездатності, компетентності і сум­лінності. Співробітники секретаріату, кількість яких перевищує 25тисяч чоловік, є міжнародними громадянськими службовцями.

Першим Генеральним секретарем ООН,як уже зазначалося, був Трюгве Лі (Норвегія), що обіймав цю посаду з 1946по 1953рік. Даг Хаммаршельд (Швеція) був Генеральним секретарем із 1953року до своєї загибелі в авіаційній катастрофі в Африці в 1961році. Протягом 1961-1971років цю посаду обіймав У Тан (Бірма, нині іменується Мьянмою). Потім його замінив Курт Вальдхайм (Австрія), який був на цій посаді з 1972до 1981року. Хав'єр Пересде Куельяр (Перу) одержав посаду 1січня 1982року і обіймав її до кінця 1991року. Бутрос БутросГалі (Єгипет) був Генеральним секретарем із січня 1992до грудня 1996року. Наприкінці 1996року Генеральна Асамблея за рекомендацією Ради Безпеки ООНпризначила Генеральним секретарем ООНКофі Аннана (Гана) на період із 1січня 1997до 31грудня 2001року та з 1січня 2002року до 31грудня 2006року. З 1січня 2007року восьмим Генеральним секретарем ООНє Пан Гі Мун (Південа Корея), колишній міністр іноземних справ і зовнішньої торгівлі Південної Кореї, обраний на п'ятирічний строк.