Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
МПУЯ на гос ответы распечатать.docx
Скачиваний:
135
Добавлен:
08.02.2016
Размер:
248.07 Кб
Скачать

13. Методика вивчення морфемної будови слова.

Ознайомлення третьокласників з частинами основи передбачає формування в них понять про корінь, префікс і суфікс, оволодіння способами визначення кожної з морфем. Ознайомлення з основою слова слід здійснювати одночасно з вивченням закінчення. Потрібно, щоб учні усвідомили, що змінна морфема, яка утворює словоформи і служить для зв’язку слів у реченні, називається закінченням, а основа — це частина слова без закінчення, вона передає основне лексичне значення слова.

На першому етапі учні одержують початкові уявлення про змінну частину слова. Це здійснюється під час виконання вправ, які передбачають спостереження за змінами форми того самого слова в контексті.

Другий етап у вивченні закінчення передбачає формулювання власного висновку учнів про наявність змінної частини у слові та його функції (зв’язок слів у реченні) і введення вчителем терміна «закінчення. Конкретизація набутих учнями знань про закінчення слова відбувається на третьому етапі під час виконання тренувальних вправ.

Розпочинаючи вивчення кореня слова, учитель має сформувати в учнів знання про те, що корінь — головна частина слова, яка обов’язково присутня в кожному слові і містить основний елемент лексичного значення.

Мета вивчення суфікса в початкових класах — розкрити словотворчу роль суфіксів у слові. Учні мають усвідомити, що: суфікс — це частина слова, за допомогою якої утворюються нові слова; це частина слова, яка надає слову іншого смислового відтінку; завжди стоїть після кореня; у слові може бути не один суфікс, а кілька.

У 1—4 класах учні одержують тільки початкове уявлення про префікс і не вивчають усієї багатогранності цієї морфеми. Однак спостереження за роллю префіксів є засобом усвідомлення їхньої словотвірної ролі, бо учні мають змогу переконатися в тому, що префікси не механічно приєднуються до слова, а впливають на його лексичне значення. Вивчення префіксів у початкових класах має суто практичне значення — навчати учнів правильно вживати в мовленні слова з префіксами.

14. Система вивчення іменника.

Перше ознайомлення зі словами-назвами предметів відбувається в період навчання грамоти (1 клас). На уроках читання і письма вчитель організовує діяльність першокласників, спрямовану на розрізнення предметів і слів як назв цих предметів. Виконуються пропедевтичні вправи на змінювання числа іменників за зразком «один — багато».

У 2 класі проводиться робота над лексичним значенням іменників та їх граматичними ознаками (відповідає на питання хто? що?, називає предмет). Школярі вчаться розрізняти іменники, які відповідають на питання хто? і що?

У 3 класі поглиблюються і систематизуються знання учнів про лексичне значення іменників, про власні і загальні іменники, про назви істот і назви неістот; третьокласники ознайомлюються з категорією роду та числа іменників, відмінками іменників (назви відмінків, відмінкові закінчення).

У 4 класі, після актуалізації знань про назви відмінків, звертається увага на те, що іменник у називному відмінку ніколи не вживається з прийменником, що в реченні іменник у формі називного відмінка завжди буває підметом, а у формі всіх інших відмінків — тільки другорядним членом речення. На підсумкових уроках у 4 класі слід систематично застосовувати повний морфологічний розбір іменників.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.