19. Підготовка до виразного читання як прийом аналізу тексту

Виразне читання - це мистецтво відтворення думок, почуттів, настроїв, переживань, якими насичено твір. Успішному оволодінню виразного відтворення тексту сприяє: 1.усвідомлення змісту тексту; 2.зробити партитуру тексту (позначки), логічний наголос; протяжне причитування; - прочитання слів разом, злито;

/ - пауза коротка; // - пауза довга; інтонація підвищується; - інтонація знижується.3. кількоразове читання тексту. Виразне читання набувається тоді, коли воно є природним. При виразному читанні ми стараємося втілити задум автора, але висловлюємо свої почуття.

Передумови виразного читання:

1) володіння дикцією; 2) техніка мовлення;3)треба мати навички художнього аналізу тексту. До виразного читання дітей готуємо з добукварного періоду: разом з дітьми заучуємо вірші. Поглиблюється в буквальному: читання словами, складами, правильно наголошувати слова, вчаться інтонувати речення, вміти відтворювати питання, відмінювати інтонацію, робити паузи.

Особлива увага в післябукварному, коли діти вчаться читати фразами і між фразами робиться пауза, розуміють зміст і значення слів. Під час роботи з читанками ми удосконалюємо виразне читання учнів, звертаючи увагу на емоційне відтворення тексту. Спочатку вчитель допомагає зрозуміти зміст твору. Дитина не повинна читати голосніше, ніж так, як вона розмовляє, а при читанні віршів не кричати. Щоб була сила голосу, треба розвивати дихання. Розвиваємо дихання за допомогою вправ: скоромовки.

Голос дітей повинен бути спокійним, рівним, але емоційним. Через усвідомлення змісту діти мають читати емоційно. Маємо навчити інтонувати текст. Крапка асоціюється з паузою, а також інші знаки з протяжною паузою. Інтонація оклична і питальна. Психологічні паузи. Якщо діти добре навчаться читати, то вони мають уміти: 1) дотримуватися інтонаційного кінця речення; 2) робити зупинки після фрази; 3) логічно наголошувати слова; 4) робити логічні паузи. Тільки таке читання може бути виразним і емоційним (коли передаємо свої почуття і враження від прочитаного).

Вправа: Поділ тексту на речення. Учні мають закріпити поняття; речення виражає закінчену думку.

20. Стилістичний аналіз тексту

Перш за все, стилістичний аналіз тексту повинен вести до повного і глибокого розуміння основної думки тексту, головної ідеї мовного твору. Повне розуміння тексту передбачає розуміння того, "чому в даному випадку спожито саме такий слово, саме такий зворот або синтаксичну конструкцію, а не інша; чому для вираження даній думці в даних умовах необхідні саме ці мовні засоби "

Аналіз змісту твору спрямований на з'ясування його теми і ідеї, його сюжету і композиції, образів і художніх засобів зображення. Розкриття ідейної спрямованості твору - це основа аналізу художнього тексту. Розкриття ідеї об'єднує всі компоненти аналізу твору (роботу над образом, композицією, художньо-зображувальними засобами). Базуючись на ідеї, вчитель намічає систему запитань і завдань, завдяки якій учні усвідомлюють задум письменника. В початкових класах учні спеціально не знайомляться з темою і ідеєю твору, не вводяться і дані терміни. Однак у практиці навчання молодших школярів цілком виправдовує себе такий підхід до аналізу художнього твору, згідно якого з'ясовується, про що розповідає письменник (тобто тема твору) і що він хотів сказати читачу (головна думка).

Для того щоб підвести молодших школярів до розуміння ідеї, необхідно з'ясувати мотиви поведінки дійових осіб, їх ставлення до фактів і подій, про які розповідаються у творі. Існує тісний взаємозв'язок і взаємозумовленість між ідеєю, системою образів, конкретним життєвим матеріалом і авторським світоглядом. Це повинен враховувати вчитель. Тому аналіз твору повинен, по можливості, переходити у вільну бесіду, в якій уявно автор і його герой. Бесіда поєднується з читанням тексту. Головна думка не подається учням як щось готове, що вимагає запам'ятовування. Це висновок, до якого письменник підводить всім розвитком сюжету. У деяких оповіданнях ідея чітко сформульована автором в одному, двох реченнях. Розкриття ідеї здійснюється в процесі повторного, поглибленого читання і цілеспрямованої бесіди. Для розуміння ідейно-тематичної основи твору важливо розвинути в учнів увагу до його назви. Пошук відповіді на запитання, чому автор так назвав свій твір, нерідко одночасно є і роздумом над його головною думкою.

21. Композиційний аналіз

Учнів слід ознайомити з основним принципом аналізу твору композиційним, тобто аналізом за будовою. У більшості випадків твір легко ділиться на три частини. Перша - це початок, у якому дається опис того, що становить підготовку подій. За нею йде розповідь про події, інакше кажучи, їх розкриття. Це - головна частина твору. Після цього - завершення події, їх кінець. Так, в оповіданні Б.Комара “Дівчинка Олеся”, перший абзац вводить читача в ситуацію, яка створилася на вулиці, де Олеся гралася з подругами. Увесь подальший виклад - це широке змалювання напружених хвилин, протягом яких дівчина намагалася врятувати візок з немовлям від небезпеки. Останній же абзац - кінець подій: радісний, оскільки дівчинка таки наздогнала візок.

Щоб привчати дітей усвідомлено ставитися до будови твору, можна пропонувати їм запитання типу:

• Як починається твір?

• Описом яких подій відкривається оповідання?

• Як розгорталися події у творі?

• Чим закінчується оповідання?

Зрозуміло, що у будь-якому творі головна (середня) частина за розміром значно більша, ніж попередня і наступна. До того ж, у ній дається поетапний опис основних подій, що дозволяє в самій другій частині виділити кілька думок. Тому корисно пояснити учням, що цю частину твору можна і потрібно ділити на самостійні смислові відрізки. При цьому доцільно наголошувати на тому, що є частина, яка готує до опису, частина, що малює головні події, і є частина, яка становить завершення опису. Розуміння будови твору розкриває перед учнем логічну послідовність викладу подій. Усвідомлення логіки змалювання картин допоможе учням справлятися із завданням - переказувати зміст твору. У процесі подальшого поділу твору на частини слід залучати учнів.