- •2. Методика навчання грамоти.
- •3. Псіхологічні і лінгвістичні основи методики навчання грамоти.
- •4. Історія методів навчання грамоти.
- •5. Особливості сучасного звукового аналітико-синтетичного методу навчання.
- •6.Методи навчання української мови.
- •7. Методика опрацювання елементів синтаксису.
- •8. Методика опрацювання елементів лексики.
- •9. Лінгводидактичні засади роботи над словом.
- •10.Робота над засвоєнням лексичного значення слова.
- •11.Робота над усвідомленням прямого і переносного значення слова, багатозначністю й омонімією.
- •12. Робота над синонімами, антонімами.
- •13. Методика вивчення морфемної будови слова.
- •14. Система вивчення іменника.
- •15. Система вивчення прикметника.
- •16. Система вивчення дієслова.
- •17. Система вивчення займенника.
- •19. Методика вивчення фонетики і графіки.
- •19. Методика вивчення орфографії та пунктуації.
- •20 (24). Методика позакласного читання.
- •21. Методика класного читання.
- •22. Методика ознайомлення з новим твором.
- •23. Методика вивчення творів різних жанрів.
- •25. Методика роботи над зв’язним мовленням.
- •Методика викладання української літератури
- •2.Зв’язок методики початкової літературної освіти з іншими дисциплінами.
- •4. Функції літератури як мистецтва
- •6. Читання як мовленнєва та естетична діяльність
- •7. Мета, завдання та принципи побудови літературного читання як шкільної дисципліни.
- •8. Література як мистецтво і як шкільна дисципліна.
- •9. Психологічні засади формування навичок читання.
- •10. Новоутворення дошкільного і молодшого шкільного віку та специфіка дитячого сприйняття.
- •11. Літературний розвиток дитини як основна мета навчання літературі у початковій школі.
- •12. Особливості літературного розвитку молодших школярів. Поняття «літературний розвиток»
- •13. Критерії літературного розвитку школярів.
- •14. Методика виявлення рівня сприйняття художнього твору.
- •15. Зміст початкової літературної освіти в умовах варіативного навчання.
- •16. Емоційно-оцінна діяльність на уроці літературного читання.
- •17. Емоційне сприйняття художнього твору молодшими школярами.
- •18. Оцінна діяльність на уроці літературного читання.
- •19. Підготовка до виразного читання як прийом аналізу тексту
- •20. Стилістичний аналіз тексту
- •22. Евристична бесіда, що виявляє характер персонажа.
- •23. Класифікація методів та прийомів початкової літературної освіти.
- •24. Методи та прийоми початкової літературної освіти.
- •25. Принципи організації та структура уроку літературного читання
- •Практика з мови
- •3. Вправа на вивчення поняття «словосполучення»
- •4. Вправа на вивчення поняття «речення»
- •5. Доберіть вправу на вивчення поняття «текст»
- •6. Вправи на вивчення елементів лексики
- •7. Вправа на розкриття лексичного значення слова
- •8. Вправа на усвідомлення прямого і переносного значення слова
- •13. Вправа на вивчення суфікса
- •19. Вправа на вивчення орфографії
- •20. Вправа на удосконалення навички правильного читання
- •21. Вправа на удосконалення навичок швидкого читання
- •23. Вправа на удосконалення навичок виразного читання
- •22. Вправа на удосконалення навичок свідомого читання
- •24. Вправа на розвиток усного мовлення
- •25. Вправа на розвиток писемного мовлення
- •2. Ознайомлення з буквою “б”
- •Практика з літератури
- •1. Етапи роботи над художнім твором
- •2. Етапи роботи над віршем
- •3. Етапи роботи над казкою
- •4. Етапи роботи над байкою
- •6. Етапи роботи над картиною:
- •13. Сочинение по картинам.
- •7. Прийоми аналізу художнього твору
- •8. Творче завдання для роботи над оповіданням
- •14. Читання ланцюжком.
- •20. Підвищення техніки читання
- •21. Основні завдання уроків читання
- •22. Характеристика основних якостей читання
- •23. Інсценізація
- •24. Сформулюйте мету і завдання позакласного читання
- •25. Етапи навчання самостійному читанню.
- •2. Освітнє і виховне значення уроків читання. Естетичне виховання на уроках читання
7. Методика опрацювання елементів синтаксису.
Вивчення в школі синтаксису, як і граматики взагалі, має на меті, по-перше, поступово формувати в дитини правильне уявлення про мову як особливу сферу дійсності, сприяти одержанню певного обсягу лінгвістичних знань; по-друге, всемірно підвищувати рівень розвитку мовлення школярів.
У роботі над засвоєнням елементів синтаксису в початкових класах можна виокремити кілька напрямів, між якими існує тісний зв’язок.
1. Практичні спостереження за синтаксичною будовою та інтонаційним оформленням речень, побудова речень з різної кількості членів, з різним розташуванням їх за поданим зразком та схемою.
2. Формування уявлень про одиниці синтаксису — словосполучення, речення, зв’язне висловлювання (текст).
3. Засвоєння структури речення і найважливіших синтаксичних понять: зв’язок між словами в реченні; граматична основа речення; головні і другорядні члени речення; головні члени — підмет і присудок; однорідні члени речення. Засвоєння синтаксичної термінології.
4. Поглиблення знань і вмінь із синтаксису під час опрацювання несинтаксичних тем (значення слова, будова слова, частини мови).
5. Формування в учнів уміння використовувати у власному мовленні речення за метою висловлювання (розповідні, питальні, спонукальні) та за інтонацією (неокличні, окличні). Формування пунктуаційних навичок.
6. Застосування набутих знань і вмінь із синтаксису у практиці зв’язного мовлення.
1 кл. - початкове уявлення про речення і його будову(складається зі слів, привчаються ставити до слів (членів речення) питання і відповідати на них), формуюется поняття про речення як слово або групу слів, що виражають закінчену думку.
У 2 класі учні засвоюють, що за метою висловлювання є речення розповідні, питальні і спонукальні, формується уявлення про центр речення;
у 3 класі, відбувається засвоєння граматичних понять — «основа речення», «члени речення», «головні члени» — «підмет» і «присудок», крім головних, є другорядні члени (без поділу на види), які вказують на найрізноманітніші ознаки предметів, обставини дії, а тому дуже важливі для розкриття думки.
У 4 класі учні не одержують нових знань про головні і другорядні члени, систематично повторюють і закріплювати вивчене в 3 класі, застосують набуті знання на практиці, вивчають однорідні члени речення що можуть мати при собі залежні слова, ознайомлення зі складним реченням(не вивчають жодних теоретичних відомостей) ознайомлення відбувається у процесі аналізу речень, роботи над побудовою складних речень за поданим зразком, за схемами.
8. Методика опрацювання елементів лексики.
У початкових класах лексикологія як самостійний розділ науки про мову не вивчається. Учні засвоюють лише деякі відомості про лексику, зокрема практично ознайомлюються з прямим і переносним значенням слів, багатозначністю, омонімією, синонімією й антонімією в розділі «Слово У початковій школі склалася така етапність процесу вивчення лексики: пропедевтичний (підготовчий) етап (1—2 класи), спеціальний (3 клас) і аспектний, або етап удосконалення лексикологічних умінь (4 клас). На пропедевтичному етапі учні практично ознайомлюються зі словом, набувають досвіду оперування лексичними одиницями, виділення їх із мовленнєвого потоку, протиставлення слова реалії, спостереження за окремими (найдоступнішими) лексичними явищами. Спеціальний етап має на меті сформувати в учнів важливі лексикологічні поняття, виробити навчально-мовні лексикологічні вміння, передбачені чинною програмою, тренувати школярів у вживанні слів у власному мовленні. Слід зауважити, що у структурі початкового курсу рідної мови лексика посідає науково обґрунтоване (виправдане) місце: вона вивчається перед морфемікою і словотвором, морфологією і синтаксисом. Оскільки зазначені розділи оперують словом, учні мають приступити до їх опрацювання, докладно ознайомившись із лексичною стороною мови. На завершальному (аспектному) етапі повторюють знання з лексикології, закріплюють, удосконалюють практичні вміння з цього розділу. У результаті зіставлень лексичних явищ із граматичними явищами української мови лінгвістичні знання молодших школярів глибше осмислюються, набувають цілісного, системного характеру.