5. Особливості сучасного звукового аналітико-синтетичного методу навчання.

У сучасній школі навчання грамоти як семирічних, так і шестирічних першокласників здійснюється за звуковим аналітико-синтетичним методом. Цей метод ґрунтується на таких науково-методичних засадах:

1) предметом читання є позначена буквами звукова будова слова; звуки мовлення, які дитині необхідно відтворити, читаючи слово, є тими основними мовними одиницями, якими вона оперує на початковому етапі оволодіння грамотою;

2) початкові фонетичні уявлення діти мають одержувати тільки на основі спостережень за відповідними одиницями живого мовлення (звук, голосний, приголосний, склад та ін.) з належним усвідомленням їх істотних ознак;

3) початку ознайомлення дітей з буквами має передувати період практичного засвоєння звукової системи рідної мови, так званий добукварний період.

Причина яка утруднюють навчальну діяльність дітей - недосконалість мовленнєвого слуху, зокрема фонетичного, який складається з кількох компонентів: фізичний слух (здатність сприймати мовлення в різних діапазонах гучності); фонетичний слух (уміння розрізнювати і відтворювати всі звуки мовлення та їх відтінки); звуковисотний слух (відчуття різної висоти тону); тембровий слух (відчуття мовного тембру); почуття ритму (відчуття наголосу в мовленні, його ритмічного малюнка). Усе це має розвивати вчитель на початковому етапі навчання молодших школярів.

Принципи на яких ґрунтується сучасний метод начання грамоти:

1.провідний п-п - формування у дітей початкових умінь читати й писати слід іти від звука до букви;

2. одночасно-паралельне опрацювання парних твердого і м’якого приголосних, що позначаються на письмі однією й тією самою буквою. Окремо взята зі слова чи складу літера у більшості випадків не може бути правильно прочитана, оскільки її звукове значення залежить від інших букв у складі, зокрема від тих, що позначають голосний звук.

3. забезпечення складового читання вже на початку ознайомлення з кожною новою літерою, що позначає приголосний звук.

Читання і письмо здійснюються в основному паралельно, цьому сприяє той факт, що читання слів з опорою на більш роздрібнені одиниці помітно збігається зі способом письма на початковому етапі навчання грамоти.

6.Методи навчання української мови.

Методами навчання мови можно важати такі основні способи викладання, які визначають роботу вчителя та учнів і мають своє виховне значення, відповідають специфічним особливостям дисципліни, характеру виучуванї теми та етапу навчання, тобто окремих методичних прийомів.( І Палей)

Огляд педагогічної і методичної літератури показує, що в дидактиці і методиці по-різному визначаються і класифікуються методи навчання: Мовознавець Біляєв Олександр Михайлович зазначає, що методи навчання мови об'єднують в одне ціле діяльність учителя й учнів, спрямовану на засвоєння мовних знань, умінь і навичок, на організацію пізнавальної діяльності учнів, виділяє такі методи навчання української мови в школі:

- усний виклад матеріалу вчителем;

- бесіда вчителя з учнями (евристичного, вторювального або узагальнюючого характеру);

- спостереження учнів над мовою;

- метод вправ;

- робота з підручником, посібником, іншим джерелом.

І. Лернер, беручи за основу особливості й рівень пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання, виділяє :

-  пояснювально-ілюстративний, або інформаційно-рецептивнийвчитель м. (вчитель дає готову інформацію за допомогою усного слова (підручника, посібника) або наочних засобів (таблиці, схеми, картини, кіно- і діафільми), шляхом практичного показу способів діяльності (демонстрація досліду, зразків відмінювання, способів складання плану, анотації тощо);

- репродуктивний м (відтворення і повторення видів діяльності за завданням учителя);

-  проблемний виклад (вчитель ставить перед учнями проблему і сам показує складний, але доступний шлях її розв'язання);

-  частково-пошуковий, або евристичний (наближає учнів до самостійного розв'язання проблеми, привчає бачити проблему, ставити питання, висловлювати припущення, будувати докази, робити висновки);

-дослідницький (використовується для стимулювання творчої діяльності учнів, передбачає формування умінь учня набувати знання самостійно, досліджувати предмет або явище, робити висновки, а набуті знання застосовувати у практичній діяльності).