- •2. Методика навчання грамоти.
- •3. Псіхологічні і лінгвістичні основи методики навчання грамоти.
- •4. Історія методів навчання грамоти.
- •5. Особливості сучасного звукового аналітико-синтетичного методу навчання.
- •6.Методи навчання української мови.
- •7. Методика опрацювання елементів синтаксису.
- •8. Методика опрацювання елементів лексики.
- •9. Лінгводидактичні засади роботи над словом.
- •10.Робота над засвоєнням лексичного значення слова.
- •11.Робота над усвідомленням прямого і переносного значення слова, багатозначністю й омонімією.
- •12. Робота над синонімами, антонімами.
- •13. Методика вивчення морфемної будови слова.
- •14. Система вивчення іменника.
- •15. Система вивчення прикметника.
- •16. Система вивчення дієслова.
- •17. Система вивчення займенника.
- •19. Методика вивчення фонетики і графіки.
- •19. Методика вивчення орфографії та пунктуації.
- •20 (24). Методика позакласного читання.
- •21. Методика класного читання.
- •22. Методика ознайомлення з новим твором.
- •23. Методика вивчення творів різних жанрів.
- •25. Методика роботи над зв’язним мовленням.
- •Методика викладання української літератури
- •2.Зв’язок методики початкової літературної освіти з іншими дисциплінами.
- •4. Функції літератури як мистецтва
- •6. Читання як мовленнєва та естетична діяльність
- •7. Мета, завдання та принципи побудови літературного читання як шкільної дисципліни.
- •8. Література як мистецтво і як шкільна дисципліна.
- •9. Психологічні засади формування навичок читання.
- •10. Новоутворення дошкільного і молодшого шкільного віку та специфіка дитячого сприйняття.
- •11. Літературний розвиток дитини як основна мета навчання літературі у початковій школі.
- •12. Особливості літературного розвитку молодших школярів. Поняття «літературний розвиток»
- •13. Критерії літературного розвитку школярів.
- •14. Методика виявлення рівня сприйняття художнього твору.
- •15. Зміст початкової літературної освіти в умовах варіативного навчання.
- •16. Емоційно-оцінна діяльність на уроці літературного читання.
- •17. Емоційне сприйняття художнього твору молодшими школярами.
- •18. Оцінна діяльність на уроці літературного читання.
- •19. Підготовка до виразного читання як прийом аналізу тексту
- •20. Стилістичний аналіз тексту
- •22. Евристична бесіда, що виявляє характер персонажа.
- •23. Класифікація методів та прийомів початкової літературної освіти.
- •24. Методи та прийоми початкової літературної освіти.
- •25. Принципи організації та структура уроку літературного читання
- •Практика з мови
- •3. Вправа на вивчення поняття «словосполучення»
- •4. Вправа на вивчення поняття «речення»
- •5. Доберіть вправу на вивчення поняття «текст»
- •6. Вправи на вивчення елементів лексики
- •7. Вправа на розкриття лексичного значення слова
- •8. Вправа на усвідомлення прямого і переносного значення слова
- •13. Вправа на вивчення суфікса
- •19. Вправа на вивчення орфографії
- •20. Вправа на удосконалення навички правильного читання
- •21. Вправа на удосконалення навичок швидкого читання
- •23. Вправа на удосконалення навичок виразного читання
- •22. Вправа на удосконалення навичок свідомого читання
- •24. Вправа на розвиток усного мовлення
- •25. Вправа на розвиток писемного мовлення
- •2. Ознайомлення з буквою “б”
- •Практика з літератури
- •1. Етапи роботи над художнім твором
- •2. Етапи роботи над віршем
- •3. Етапи роботи над казкою
- •4. Етапи роботи над байкою
- •6. Етапи роботи над картиною:
- •13. Сочинение по картинам.
- •7. Прийоми аналізу художнього твору
- •8. Творче завдання для роботи над оповіданням
- •14. Читання ланцюжком.
- •20. Підвищення техніки читання
- •21. Основні завдання уроків читання
- •22. Характеристика основних якостей читання
- •23. Інсценізація
- •24. Сформулюйте мету і завдання позакласного читання
- •25. Етапи навчання самостійному читанню.
- •2. Освітнє і виховне значення уроків читання. Естетичне виховання на уроках читання
11.Робота над усвідомленням прямого і переносного значення слова, багатозначністю й омонімією.
Вивчення елементів лексики в початкових класах розпочинається із ознайомлення зі словом і його значенням. У сучасній методиці існує кілька способів і прийомів пояснення значення слів. Для пояснення семантики незрозумілих слів учителі користуються такими способами: демонстрація предмета чи малюнка; використання контексту (самостійне пояснення учнями значень слів, конкретизація, введення в контекст); найпростіший словотворчий аналіз (самоскид); зіставлення паронімів (адресат – адресант), омонімів (коса); тлумачення слів – розчленування загального поняття на часткові (транспорт – це автомобілі, літаки, теплоходи), підведення часткових понять під загальні (муха, оса – це комахи); розгорнутий опис (гімн – це урочиста пісня країни); добір синонімів (рубіновий – червоний), антонімів (хутко –повільно); використання довідкових матеріалів (тлумачний словник, енциклопедії, виноски в читанках.
Завдання учителя – навчити учнів розрізняти пряме і переносне значення слів, уживати їх у мовленні. Ознайомлення розпочинається зі спостереження над спеціально дібраними текстами, реченнями, до складу яких входять прикметники (1-2-ий клас). Далі дітям пропонуються завдання на самостійне відшуковування в реченнях, текстах слів – різних частин мови з переносним значенням, пропонуються вправи на заміну прямого значення слів синонімічними словами або виразами, а також вправи на самостійне складання речень.
Розширенню й активізації словника учнів сприяють спостереження за багатозначністю слів. У цій роботі передбачається: усвідомлення учнями того, що слово може мати не одне, а кілька значень; точність уживання багатозначних слів у мовленні; самостійне з’ясування учнями значень слів; вправи творчого характеру – складання речень, у яких багатозначне слово вживалося у різних значеннях, опис предмета.
Ознайомлення учнів з омонімами починається в період навчання грамоти. Діти усвідомлюють, що окремі слова однаково звучать, але мають різне значення; вчаться вживати ці слова в мовленні.
Під час вивчення будови слова вчитель звертає увагу на корені-омоніми, коли пропонує для морфологічного аналізу слова типу вода і водити, гора й горе тощо.
12. Робота над синонімами, антонімами.
Робота над синонімами
У процесі роботи над синонімами вчитель має сформувати у дітей уміння:розрізняти в мовленні близькі за значенням слова;добирати синоніми;замінювати в тексті те чи інше слово відповідним си-нонімом;самостійно вживати в готовому тексті дібране за смислом синонімічне слово;самостійно вибирати із свого лексичного запасу най¬більш влучний для висловлення власної думки синонім.
Вивчення антонімів
Мета — збагатити словниковий запас учнів, виробити в них уміння яскраво і образно висловлювати свої думки. У роботі з антонімами використовуються такі види вправ: виділення з речення чи тексту слів з протилежним значенням (антонімів) і групування антонімів парами; добір антонімів до поданих слів; заміна в тексті виділених слів антонімами; дописування речень словами, які мають антонімічний смисл; складання речень з антонімами.
Ознайомлення дітей зі словами протилежного значення починається з організації спостереження за вжитими в реченні антонімами. Вчитель пропонує знайти слова з про¬тилежним значенням.
У процесі роботи над синонімами необхідно домагатися, щоб учні не тільки розуміли спільне або подібне між цими словами, а й засвоювали значення кожного із синонімів, його відмінних відтінків. Під час ознайомлення учнів із синонімами треба допомагати їм усвідомити не тільки лексичну, а й синтаксичну їх функцію (показувати, як за допомогою синонімів можна пов’язувати речення у зв’язному висловлюванні).
Практика свідчить, що молодші школярі краще сприймають і усвідомлюють значення антонімів, ніж синонімів. Опрацювання антонімів має передусім практично-мовленнєве значення. Завдання його – показати, що використання антонімів у мовленні робить його виразним, допомагає змальовувати контрастні за значенням предмети, надаючи їм протилежних характеристик. Доцільно показати, що антоніми можуть бути: однокореневими (утворені за допомогою префіксів: хмарне – безхмарне), різнокореневі (вгорі - унизу); створені додаванням до слова частки не (світлий – несвітлий, друг - недруг).
У 2-4-их класах при опрацюванні розділів “ Слово”, “ Частини слова ” проводиться далі робота з антонімами. Учні виконують різні типи завдань: добір слів до поданих; знаходження в тексті; заміна в реченні, тексті виділених слів антонімами; спостереження за тим, як змінилося висловлювання при введенні антонімів; дописування речень, що мають антонімічний зміст; складання речень, коротких висловлювань із поданими антонімічними парами.