4. Функції літератури як мистецтва

Література — мистецтво слова, яке відрізняється від інших мистецтв своїм матеріалом.

У наш час, з огляду на активний розвиток художньої літератури і її якісну неоднорідність, як правило, виділяють такі основні функції художньої літератури:

1)естетична - полягає у тому, що твір дає читачу інтелектуально-емоційне задоволення від спілкування з прекрасним. Твір заспокоює, тобто знімає афекти, сильні пристрасті. Насолода від прочитаного тим більша, що твір дає змогу відчути сильні, навіть фатальні пристрасті немовби збоку, без будь-якої загрози для власного існування. Твір, нарешті, розвиває в нас почуття прекрасного, інколи ж просто розважає;

2)виховна (етична), яка тісно пов'язана з естетичною насолода, яку ми відчуваємо, читаючи твір, часто є прямим наслідком того, що автор задовольняє моральні запити читача. Читач співпереживає моральним вчинкам героїв твору чи історіям їхнього життя і перетворює набутий етико- естетичний читацький досвід на власний життєвий досвід, на свою активну життєву позицію. Ідеал, винесений з твору, стає ідеалом читача:

3)пізнавальна - полягає в тому, що художній твір є активним джерелом поповнення знань про навколишній світ, розширює наші уявлення про історичну епоху, про яку в ньому йдеться, про побут, культуру і звичаї зображених у ньому людей.

4)духовнотворча - художній твір не просто задовольняє естетичні переживання людини, а й робить її кращою, духовно багатшою, розвиває її внутрішній світ, врешті-решт, допомагає людині краще пізнати, не лише об'єктивну дійсність, а й свою власну особистість. Визначаючи своє ставлення до тих чи інших явищ, людських типів, які стали предметом етичної оцінки автора, а також своє ставлення до авторської позиції, ми тим самим глибше й повніше починаємо розуміти свою власну суть, зміст власних намірів і бажань, думок і почуттів. Зміст художніх творів часто порівнюють із дзеркалом, в якому людина бачить себе: „Мистецтво дає їм (читачам, людям) дзеркало, в якому вони бачать себе в іншому і іншого в собі" (Г.Гачєв).

5. Художній твір як предмет вивчення в початковій школі. Є основою сучасного уроку читання. Протягом навчального року діти ознайомлюються з творами, різними за жанром, обсягом, складністю. Це, своєю чергою, потребує від учителя творчого підходу до кожного уроку читання. Адже від того, наскільки адекватно вчитель оцінить особливості сприймання учнями певного віку жанру, змісту, наскільки йому вдасться активізувати емоції, мислення дітей, значною мірою залежить результат опрацювання твору, його позитивний вплив на розвиток дитини. Процес читання художніх творів, як стверджує Л. Виготський, відбувається не просто як засвоєння прочитаного, а як взаємодія об'єктивного змісту твору з особистим досвідом читача. Внаслідок такої роботи розуму виникають нові знання з усвідомлення прочитаного, які сприяють формуванню особистості читача. Особливий інтерес має навчальна здібність до засвоєння літератури, яка формується у процесі систематичного шкільного навчання і проявляється насамперед у сприйманні літературно-художнього твору та у власній літературній творчості.

Художня література - одне з найважливіших засобів всебічного гармонійного розвитку особистості. Вона надзвичайно розширює життєвий досвід людини: допомагає відчути, дізнатися і пережити те, що читач, може бути, ніколи не зможе відчути і пережити в дійсного життя. Читання художніх творів розвиває мову дітей: збагачує,уточнює і активізує словник учнів на основі формування у них конкретних уявлень і понять, розвиває вміння висловлювати думки в усній та письмовій формі. На прикладах простих, доступних оповідань діти вчаться розуміти зміст твору, його основну думку, знайомляться з діючими особами, їх характерами та вчинками, оцінюють дані вчинки.