Тема 3. Ліберальна модель фіскальної політики

Основні поняття та терміни: неолібералізм, монетаризм, теорії "економіки пропозиції", критерії "нейтральності грошей", активна грошово-кредитна політика, кількісна теорія грошей, лесеферизм, трансфертна держава.

План семінарського заняття 1

1. Механізм державного регулювання у теоріях неолібералізму.

2. Монетаризм про завдання держави.

3. Податкова політика як основний інструмент державного регулювання у теоріях "економіки пропозиції".

4. Чиказька, лондонська та фрайбурзька школи неолібералізму про завдання держави у регулюванні економіки.

Перелік питань до самостійної роботи:

1. Чиказька, лондонська та фрайбурзька школи неолібералізму про завдання держави у регулюванні економіки.

2. Раціональні очікування як чинник фінансової політики.

Індивідуально-консультаційна робота

Складання реферативного повідомлення «Стратегія неоконсервативного регулювання економіки».

Термінологічний словник:

Неолібералізм (від давньогрец. νέος neos «новий», та лат. liberalis «вільний») - варіант ідеології лібералізму. Як термін, фр. néo-liberalisme, вперше використаний 1938 р. французьким економістом Бернаром Лаверне (фр. Bernard Lavergne), і того ж року запропонований німецьким економістом Олександром Рюстов (нім. Alexander Rüstow) для протиставлення ідей класичного лібералізму домінуючим, на той час, колективістським та егалітарним тенденціям в ліберальній ідеології.

Монетари́зм  - економічна теорія, за якою кількість грошей в обігу є визначальним фактором формування господарської кон'юнктури та існує прямий зв'язок між зміною маси грошей в обігу та величиною валового й національного продуктів. Започаткував теорію монетаризму Мілтон Фрідман, назву новій економічній теорії дав Карл Бруннер (Karl Brunner).

Монетаризм — альтернативна кейнсіанству економічна теорія, згідно з якою сукупний обсяг продукту і рівень цін змінюються в залежності від зміни пропозиції грошей, і, отже, досягнення безінфляційного зростання економіки вимагає контролю за оборотом грошової маси.

Термін «монетаризм» має і друге значення. Часто в економічній літературі ним позначають антиінфляційну політику держави, яка пройшла апробацію в ряді промислово розвинених країн світу (США, Великобританії тощо) у 80-і роки XX століття. Окремі її положення принесли суттєвий успіх у боротьбі з інфляційними процесами. Антиінфляційна програма передбачала встановлення високого банківського відсотка, припинення зростання заробітної плати і навіть її зниження. З цією метою пропонувалося підтримувати безробіття на досить високому рівні.

Теорії "економіки пропозиції" - термін "економічна теорія пропозиції", або "сепплайсайд економіко" (supply-side economics) був уперше використаний американським фахівцем з питань бюджетно-податкової політики Г. Стейном у 1976 р. Так, сепплай-сайдери широко пропагують класичну доктрину Ж.Б. Сея, де товарна пропозиція автоматично і безперешкодно породжує адекватний попит на вироблену продукцію.

Критерії "нейтральності грошей" - у період становлення капіталістичних відносин основні ідеї кількісної теорії найчіткіше сформулював та поглибив англійський економіст Д. Юм. у нарисі «Про гроші» (1752) він висунув і обґрунтував принцип, який у сучасній літературі називається «постулатом однорідності»: подвоєння кількості грошей призводить до подвоєння абсолютного рівня всіх цін, виражених у грошах, але не зачіпає відносних мінових співвідношень окремих товарів. Своїм «постулатом однорідності» Д. Юм дав поштовх до формування концепцій «нейтральності грошей» у ринковій економіці та екзогенного, нав’язаного ззовні характеру зміни грошової маси в обігу, які ввійшли до арсеналу сутнісних ідей монетаристської теорії взагалі.

Активна грошово-кредитна політика - жорстка політика кредитно-грошових обмежень у боротьбі з інфляцією.

Кількісна теорія грошей - стверджує, що ціни товарів визначаються об'ємом платіжних засобів, що знаходяться в обігу, належить до числа найстаріших доктрин в історії економічної думки. Період її зародження датується XVI ст., коли бурхливе зростання товарних цін в Європі наполегливо вимагало пояснення причин цього явища. Крім того, це був період панування в економічних трактатах ідей меркантилізму з його благоговійною вірою в особливі властивості благородних металів як важливого елементу суспільного багатства.

Лесеферизм ( від Laissez-faire - з фр. «дозвольте діяти») — «принцип невтручання» — економічна доктрина, згідно з якою державне втручання в економіку повинне бути мінімальним, зосереджене на захисті людей та їх власності, національній безпеці, та надання обмеженої кількості суспільних благ, таких як дороги. Вперше обґрунтована в роботах економістів фізіократів, та підтримана представниками класичної школи — політекономії (зокрема, в праці Адама Сміта «Дослідження про природу і причини багатства народів»). Наразі, прибічників доктрини можна знайти серед лібертаріанців.

Трансфертна держава - може набувати дві форми: одна — це та, що називається «державою добробуту» (чи взаємодопомоги), коли перерозподіл здійснюється відповідно до загальноприйнятих норм на користь найменш забезпечених членів суспільства, тобто відповідно до конституційного договору, схваленого усіма членами суспільства; друга — змішана («збовтана») держава, перерозподіл у якій відбувається відповідно до політичного тиску тих чи інших конкуруючих груп.

Методи навчання:розв’язування творчих завдань.

Методи оцінювання: поточне тестування.

Рекомендована література:

основна 1, 2, 3, 5, 10, 12, 23

додаткова 5, 6, 11, 12