3. Інституціональний потенціал держави.

В основі терміна «iнституціоналізм» лежить одне iз значень поняття «iнститут». Останнє розглядається інституціоналістами як первинний елемент рушійної сили суспільства в економіці та поза її межами. До iнститутів вони відносять різноманітні категорії та явища (наприклад державу, сім´ю, підприємництво, монополії, приватну власність, профспілки, релігію тощо), що відображають звичаї, звички, етику, правові рішення, суспільну психологію i головне – еволюцію економіки.

Термін «інституціоналізм» (лат. institutio – образ дії, звичайно напрям) був прийнятий для визначення системи поглядів на суспільство і економіку, в основі якої лежить категорія інституту, що становить кістяк соціально-економічних побудов прихильників цього напряму. За визначенням У. Гамільтона, інститут – це "словесний символ, введений для кращого опису групи суспільних звичаїв", "спосіб мислення", який став звичкою для групи людей або звичаєм для народу. У. Гамільтон твердив, що "інститути установлюють межі і форми людської діяльності. Світ звичаїв і традицій, до якого ми пристосовуємо наше життя, являє собою сплетіння і безперервну матерію інститутів".

В основу системи поглядів інституціоналісти поклали принцип природного відбору інститутів, представлений Т. Вебленом як зміст еволюції суспільної структури, основу суспільного прогресу.

Методологія інституціоналістів передбачала:

  1) широке використання описово-статистичного методу;

  2) історико-генетичний метод;

  3) як вихідну та основоположну – категорію інституту (сукупність правових норм, звичаїв, традицій).

Соціально-психологічний напрям Торстейн Веблен (1857 – 1929) – автор значної кількості праць в галузі економіки і соціології, у яких він виходив із теорії еволюції природи Ч. Дарвіна, принципу взаємозв´язку і взаємозумовленості усіх суспільних відносин, у тому числі економічних і соціально-психологічних . Т. Веблен (у минулому студент самого Дж.-Б. Кларка) став противником економічної теорії свого вчителя, який дотримувався "чистої економічної науки", а гостра критична оцінка наслідків того, до чого привели національні економіки різних країн проповідники абсолютизації смітіанських ідей економічного лібералізму, саморегулювання і безкризовості народного господарства, "природної" збіжності в умовах вільного підприємництва індивідуальних інтересів "економічної людини" із суспільними. Ось чому у своїх міркуваннях про "теологію" та "апологію" він "рішуче заперечував центральну тезу неокласичної теорії добробуту, згідно з якою конкуренція при певному обмеженні веде до оптимальних результатів". І тому еволюційна наука для нього – це "дослідження походження і розвитку економічних інститутів, а також погляд на економічну систему як на "кумулятивний процес", а не "саморегульований механізм".

Своє бачення проблем соціально-економічного розвитку суспільства Т. Веблен підкреслював навіть у назвах виданих ним праць: "Теорія бездіяльного класу" (1899), "Інстинкт майстерності" (1914), "Інтереси і система цін" (1921), "Власність відсутнього"(1923) та ін.

Соціально-правовий інституціоналізм Джон Р. Коммонс (1862 – 1945), досліджуючи такі колективні інститути, як сім´ я, профспілки, торговельні об´єднання, виробничі корпорації, держава, правові відносини та інші, пріоритетну увагу приділяв юридично-правовим інститутам, і став лідером юридичної течії інституціоналізму. При цьому він виходив з неприйняття ідеї класової боротьби робітників, а також, говорячи його словами, прагнення "зробити систему бізнесу ефективною настільки, щоб вона була варта збереження".

Еволюція капіталізму вільної конкуренції у фінансову стадію – центральна ідея його основних праць – «Правові основи капіталізму» (1924), «iнституціональна економіка, її місце в політекономії» (1934) та ін. У них розглядаються проблеми, викликані «соціальним конфліктом» через «нечесну» (монополістичну) конкуренцію підприємців. Державні правові рішення в рамках економічних реформ, як гадає автор, дозволять усунути протиріччя і конфлікти в суспільстві, ознаменують перехід до стадії адміністративного капіталізму.

Кон´юнктурно-статистичний напрям Уеслі Клер Мітчелл (1874 – 1948) – учень і послідовник Т. Веблена. З поваги до заслуг свого вчителя У. Мітчелл підготував посмертне зібрання його праць «Вчення Веблена», включивши до нього вибрані місця з його книг і статей.

У. Мітчелл у своїй основній публікації «Лекції про типи економічної теорії» (1935) виходив насамперед з ідей Т. Веблена. Наслідуючи його, він наполягав на взаємозв´язку економічних проблем з неекономічними, особливо з проблемами соціології, культури та іншими, які зумовлюють психологію, поведінку і мотиви діяльності людей.

Рекомендована література:

основна 1, 5, 6, 7, 16, 17;

додаткова 2, З.