Тема 6. Бюджетні видатки як інструмент фіскальної політики

План лекційного заняття:

1. Бюджетні видатки як вимір державної активності.

2. Пропозиція суспільних благ.

3. Проблема екстерналії у фінансовій науці.

Опорний конспект лекції:

1. Бюджетні видатки як вимір державної активності.

Відомі американські фінансисти-теоретики Дж. Б'юкенен і Г. Таллок створюють переконливий образ бюджетного процесу як схрещування економічного і політичного обміну. В роботі «Розрахунок згоди. Логічні основи конституційної демократії», котра набула культового значення в сучасній фінансовій літературі, автори зазначають: «Як економічні, так і політичні відносини є спільними діями двох і більше індивідів. І ринок, і держава служать засобами організації і, відповідно, здійснення цих дій». І далі: «З позицій індивідуалістичної концепції держави політичні, або колективні дії, аналогічні відносинам обміну». Об'єднавши зусилля, індивіди через бюджетний процес обмінюють свої ресурси на спільні блага, потрібні всім. Б'юкенен і Таллок наполягають, що попри нападки моралістів, один і той же індивід діє на ринку, і в політиці однаково, за єдиною шкалою власних цінностей. "Після подібних аргументів, - констатує Дж. Хед, - поширений традиційний сумнів щодо теорії вільного обміну рішуче відпадає".

За аргументацією Б'юкенена, офіційні правила фіскального обміну законодавчо закріплені у демократичних процедурах бюджетного процесу, котрий, об'єднуючи обидві частини бюджету, виконує роль своєрідної "конституції" державних фінансів. Через рівноправну участь у прийманні бюджетних рішень кожен може розраховувати на свою долю суспільних благ. Методологічно теорія фіскального обміну за Б'юкененом постає як суто позитивна теорія державного господарювання в суспільстві, побудованому на засадах політичної свободи і вільного демократичного волевиявлення. З цієї причини теорія фіскального обміну близько до реалій описує лише вкрай лібералізовані суспільства з розвиненими демократичними інститутами та високою соціальною і політичною культурою населення. Але в умовах багатьох держав дана теорія не підтверджується спостереженнями, залишаючись умоглядною теоретичною гіпотезою. Не випадково найбільш поширена теорія фіскального обміну в американській літературі, хоч її засади, як уже підкреслювалось, започатковані на європейському континенті науковцями австрійської, шведської й італійської шкіл фінансової науки.

2. Пропозиція суспільних благ.

Адекватне сучасним ідейним основам західної цивілізації теоретичне розуміння поняття суспільного блага як забезпечуваного державою блага загального споживання бере свій початок від часів Великої Французької революції, коли в "Декларації прав людини і громадянина" (1789 р.) соціальна природа особистості була розділена на людину і громадянина, що поставило суспільне благо поряд з особистим, зрівняло їх.

Поняття суспільного блага, в інших редакціях - блага колективної необхідності або суспільної потреби, стало концептуальним ядром, на платформі якого була теоретизована субстанція державних фінансів. Один з піонерів теорії суспільних благ, італійський учений-фінансист Антоніо Де Віті Де Марко в роботі "Перші принципи державних фінансів" виділив видові якісні ознаки суспільних благ (потреб): їх обумовленість неізольованістю, суспільним характером людського існування при іманентній конфліктності інтересів, що об'єднує широке коло потреб від інформаційних послуг до обороноздатності країни, вигідних і потрібних усьому суспільству. Найбільш оригінальним доказом суспільного характеру забезпечуваних державою благ у Де Марко є влучне спостереження, що блага такого роду неможливо украсти.

Роль теоретичного знаряддя виміру цінності суспільних благ виконує суб'єктивістська теорія вартості, згідно якої вартість (цінність) - зовнішня по відношенню до блага індивідуально-психологічна властивість, незалежна від самого блага. Виходячи з суб'єктивних оцінок корисності суспільних благ, споживачі здійснюють свій вибір на основі індивідуальних преференцій. Але на відміну від благ ринкового походження суспільні блага мають водночас і економічну, і політичну природу. Оподаткування виконує роль фіскального ціноутворення на суспільні блага, а платники виступають як їх споживачі, заявляючи про свій попит через законодавчо-політичні процедури.

Поняття блага виконує роль кістяка науки фінансів, завдяки пізнавальним можливостям якого теоретична фінансова наука інтегрувалась із положеннями теорій суб'єктивістсько-маржиналістської вартості, обміну, добробуту, суспільного вибору.