3. Наслідки реалізації фіскальної політики, заснованої на кейнсіанській теорії.

Концепція Кейнса справила значний вплив на розвиток економічної теорії та економічної політики. Ідеї Кейнса взяли на озброєння керівні органи капіталістичних країн.

Особливе місце кейнсіанство посіло в економічній теорії та практиці США. Багато заходів, які проводилися у період «Нового курсу» було прямо «запозичено» в Кейнса: організація громадських робіт, фінансування державного будівництва важливих господарських об’єктів, курс на дефіцитне фінансування тощо.

До початку 60-х рр. головним мотивом для здійснення тих чи інших заходів економічної політики, що впливали на економіку в цілому, була криза або загроза кризи. Проте досвід другої половини 50-х рр. показав, що антикризові заходи не забезпечують тривалого піднесення, високих та стійких темпів економічного зростання. Змінився головний мотив спрямування заходів державної економічної політики. Так, економічну політику в першій половині 60-х рр. було спрямовано на зменшення безробіття до рівня 4% робочої сили, забезпечення щорічного реального економічного зростання не менше ніж на 4% та щорічного збільшення ВНП приблизно на 50 млрд. доларів (у цінах того періоду).

На межі 70-х рр. важливе місце в економічній політиці уряду зайняла проблема контролювання інфляції.

Кейнсіанські ідеї були дуже популярними в Німеччині у середині 60-х рр. Уряд Кізінгера використовував дефіцитне фінансування, помірну інфляцію, маневрування ставкою відсотка тощо.

Кейнсіанські концепції торували собі шлях і в інших західних країнах, зокрема Великобританії. Тут іще 1944 р. було опубліковано урядову Білу книгу «Політика у сфері зайнятості» з обґрунтуванням урядової політики забезпечення максимального використання трудових ресурсів, а також підтримування на високому рівні урядових витрат з метою забезпечення попиту.

Але на межі 70—80-х рр. кейнсіанська теорія і концепція державного регулювання економіки зазнала серйозних випробувань. Глибока світова криза 1974—1975 рр. показала слабкість і уразливість практичних рекомендацій кейнсіанства.

Кейнсіанство і його модифіковані версії (неокейнсіанство та посткейнсіанство) не дали сподіваних наслідків. Заходи держави, спрямовані на забезпечення повної зайнятості та гармонічних темпів розвитку, в багатьох випадках не мали успіху.

Нині кейнсіанство як теоретична система і як концепція економічної політики втратило колишню панівну роль і перебуває в опозиції до поширеної скрізь консервативної ортодоксії.

Рекомендована література:

основна 4, 5, 13, 24, 25, 26

додаткова 2, 10, 11

Тема 3. Ліберальна модель фіскальної політики

План лекційного заняття:

1. Роль та значення держави в теоріях економіки пропозиції та неолібералізму.

2. Монетаристська концепція взаємодії ринкового та державного сектору.

3. Модель змішаної держави з переваженням ринково-ліберальних елементів.

Опорний конспект лекції:

1. Роль та значення держави в теоріях економіки пропозиції та неолібералізму.

Для західної фінансової думки дуже суттєво вияснити неоднорідну природу державних фінансів під кутом зору співпричетності державницьких і економічних моментів, і на пій підставі інтерпретувати оптимальні масштаби державної діяльності, обґрунтувати потрібну міру втручання чи невтручання держави в соціально-економічні процеси.

Держава залишається монополістом у виконанні деяких функцій і забезпеченні послуг, де ринок не може замінити її в принципі. Проте, історія науки знає вчення, котре заперечуючи доцільність діяльності держави, особливо по втручанню в економічну сферу, доходило до своєрідної антидержавної мізантропії. Йдеться про доктрину лессеферизму. У відповідності з лессеферизмом держава має бути дешевою, виконувати мінімальні функції, що і є благом для суспільства. Залившись у віках, ідея лессеферизму, проте, не в усьому витримала випробування часом та вимогами соціального прогресу. Лессеферизм не знайшов підтримки у багатьох політиків, бо не подобався їхнім виборцям.

Неолібералізм — напрям в економічній теорії, що базується на неокласичній методології і захищає принципи саморегулювання економіки, вільної конкуренції та економічної свободи. Роль держави неолібералізм обмежує організацією та охороною побудованої на класичних засадах економіки. Держава має забезпечувати умови для конкуренції і здійснювати контроль там, де конкуренції бракує. Функції держави щодо соці­альної сфери неолібералізм розглядає у зв'язку зі способом пере­розподілу суспільних доходів, що ставиться в залежність від успіхів економіки і сприяє її розвитку.