3. Теоретичні засади формування і реалізації фіскальної політики.

Розгалужена й еластична фіскальна система сучасного розвиненого суспільства ґрунтується на детально розроблених теоріях державних фінансів.

Особливістю фінансової думки Заходу є те, що різні теоретичні концепції вільно співіснують і конкурують між собою, а на практиці втілюються ті, що здатні запропонувати вирішення негайних проблем.

Розвиток фіскальної теорії започаткувала німецька школа камералістів XVII - XVIII ст. Найсуттєвішими частинами фінансової науки камералісти вважали питання організації та управління фінансовою системою, ефективних джерел державних доходів та їх впливу на господарства, водночас застерігаючи проти захоплення виключно фіскальними функціями. Оскільки надмірний податковий тягар у довгостроковій перспективі, призведе до зубожіння населення.

Сучасники камералістів меркантилісти приймали активний баланс зовнішньої торгівлі за головне джерело національного багатства, тому основну увагу приділяли регулюванню експортно-імпортних операцій. Меркантилісти вперше заявили, що державні видатки мають таке ж важливе значення, як і доходи.

Представники класичної школи великих англійських економістів розглядали фінансову систему як вимушену, але органічну частину економіки, а податки сприймали під кутом зору їх економічних наслідків. Тим самим фінансова наука ототожнювалась із розділом політичної економії.

Певний внесок у розвиток теорії податків зробили представники шведської школи (К. Віксель, Є. Ліндаль). Віксель свою податкову концепцію будує на принципах теорії добробуту. За Вікселем, розподіл податкового тягаря мас політичний характер, законодавчі органи повинні максимально враховувати інтереси податкоплатників. Ліндаль вважав, що податки - це своєрідна плата за державні суспільні послуги, при цьому вона складає мінімум, що дорівнює граничні корисності кожної суспільної послуги.

4. Еволюція теорій фіскальної політики.

Відомі економісти завжди виявляли глибокий інтерес до застосування макротеорії у практичній економічній політиці. Фундаментальними є питання — чи може і чи має уряд втручатися в економіку, щоб поліпшити її стан?

Розвиток макротеорії тісно пов'язаний з економічними про­блемами сьогодення. Кейнсіанська економічна теорія розроблялася під час Великої депресії 30-х рр. і вказала шлях виходу з таких депресій. Монетаризм розвивався у 60-х, обіцяючи вирішити проблеми інфляції. На початку 80-х загальне захоплення викликала теорія економіки пропозиції, що обіцяла шляхом зниження податків легко вийти зі скрутного економічного становища того часу. Вона наобіцяла багато, але легкого виходу зі скрути не було. Нині впливова наукова школа, яку очолює Роберт Лукас, ставить під сумнів можливість здійснення ефективної економічної політики. Проте масштаби і межі заходів такої політики залишаються у центрі дискусій. Окрім сумнівів щодо ефективності економічної політики, 80-ті рр. позначилися поновленням інтересу спеціалістів з питань макроекономіки до проблем економічного зростання. Головні тут такі питання: які фактори пояснюють зростання з часом життєвого рівня населення і яку роль може відігравати економічна політика у прискоренні економічного розвитку країни?

Необхідність компромісу між всеосяжністю теорії і її придатністю до практичного застосування неминуче призводить до певної неточності макротеорії у граничних точках. У макроекономіці акцент робиться на придатності теорії для її застосування на практиці і на самому застосуванні.