Тема 5. Податки як інструмент фіскальної політики

План лекційного заняття:

1. Нормативні принципи оподаткування.

2. Порівняльний аналіз теорій оподаткування.

3. Проблема систематики податків.

4. Теорії перекладання податків.

Опорний конспект лекції:

1. Нормативні принципи оподаткування.

У західних джерелах визначення податку виходить із передумови, що суть податку і форми її прояву співпадають. З метою ілюстрації прийнятого розуміння природи й призначення податків виділимо з численних дефініцій енциклопедичне узагальнюючу. Податки - обов'язкові платежі державі, основний канал державних доходів, використовуваних для фінансування суспільних благ і послуг; засіб фінансової політики для впливу на алокацію ресурсів, розподіл багатства, суспільний вибір, стабільність економіки на макрорівні; інструмент фіскальної політики щодо рівня зайнятості, цін та економічного росту. Додамо, що сучасні податки - демократичні по процедурі установлення, але примусові по формі стягнення ("необхідне зло") платежі індивідів і корпорацій як доходоодержувачів, власників, споживачів, суб'єктів підприємництва, призначені для трансферту фінансових ресурсів з приватного сектора в державний способом, альтернативним емісії та позикам. Узагальнюючи різні інтерпретації природи податків у західній фінансовій літературі, можна зробити висновок, що під суспільно - державним кутом зору податки - обумовлена державними потребами відчуження державою приватної власності в грошовій формі, право на яку реалізує фіск і перетворює в джерело фінансування благ суспільного споживання.

Відомий історик економічної думки Йозеф Шумпетер відносить зародження вчення про податки до XV ст. у італійські міста-республіки та вільні від феодального гноблення міста в Німеччині. З тих пір протягом декількох століть ведеться дискусія стосовно нормативних принципів та імперативних правил оподаткування, орієнтирів організації податкових систем, критеріїв взаємовідносин між фіском і платниками.

2. Порівняльний аналіз теорій оподаткування.

Принципи, сформульовані різними авторами впродовж майже чотирьох віків, показують, що безперервно відкривати нове, творити чудеса винахідливості в сфері оподаткування неможливо. Відбулися лише деякі модернізації й модифікації. Корифеї науки виходили з того, що податкова система - не тільки сполучення різних податків при їх одночасному існуванні, але й комбінація їх незбіжних, інколи протилежних якостей. Часто, відповідаючи одному принципу, окремо взятий податок порушує інший.

Твердження Уільяма Петті випередили свій час й дотепер актуальні. Петті першим надав принципам оподаткування антропоцентричний зміст.

В чотирьохчленній формулі оподаткування Адама Сміта (пропорціональність, визначеність, зручність, дешевизна податків) автор орієнтувався виключно на мотивації платників, робив акцент скоріше на індивідуальні, персоналізовані, ніж на солідарні, національні фінансові інтереси.

Схвалюючи податки на доходи та капітал як частину свого замислу погашення державного боргу, Д. Рікардо враховував, що залежне від обсягу видатків оподатковування споживання з фіскальної точки зору сумнівне, оскільки підприємницький сектор та домогосподарства завжди намагаються скоротити свої видатки, а прагнення до збільшення доходів чи нарощування капіталу необмежене.

Не можна не погодитись із спостереженням Дж, Ст. Мілля, що фіскальне полегшення одному платнику не приносить йому стільки добра, скільки зла заподіює другому податкова несправедливість. Тільки рівномірне оподаткуван­ня всіх платників обертається для суспільства найменш відчутними соціальними тяготами й економічними втратами.

Нове слово в осмисленні оподаткування належить Адольфу Вагнеру. Він вбачав у податках не лише обов'язкові платежі для фінансування державних видатків, але й засіб згладжування соціальної нерівності доходів і багатств.

Нормативні максими Франческо Нітті ще раз підкреслюють науковий авторитет італійської школи. В них виділяється правило мінімальних прямих контактів платників з функціонерами податкової служби. Нітті вводить у коло принципів адміністративно-менеджеріальні критерії оподаткування.

Серед принципів оподаткування явно чи неявно відчувається суперечливість позицій щодо нейтральність податку. Для одних економістів нейтральність - бажана індиферентність оподаткування щодо впливу на процеси витрачання, заощадження чи інвестування коштів, для інших - непотрібна і навіть шкідлива властивість, що заважає реалізації податковими засобами соціальних і економічних функцій держави.