3. Проблема систематики податків.

Основний компонент системної конструкції державних доходів — податки - завжди викликав інтерес дослідників як під кутом зору органічного, зумовленого обставинами нинішнього розвитку, так і типологічної систематизації за певними отакими.

У академічній І професійній літературі пропонуються різні системні класифікації державних доходів і податків, які в межах фінансового знання мають окреме, самодостатнє значення.

Відомі вчені-фінансисти Е. Селігман (США) і Р. Стурм (Франція), в роботі "Етюди по теорії оподаткування" класифікували державні доходи за декількома ознаками: правовим статусом (добровільні, договірні, примусові); економічними джерелами (державне підприємництво та майно, приватна власність і пов'язана з нею діяльність); політичним походженням (адміністративна влада, фіскальні органи); формою мобілізації (дарування, ціни, відчуження, пені і штрафи, податки, мито, збори, внески). В даній класифікації особливо виразно показано, що державно-фінансові явища носять не тільки вартісний, але й політичний характер.

З метою порівняння приведемо класифікації, запропоновані майже через століття американськими професорами Девідом Хайманом і Річардом Бьордом. За Хайманом, державні доходи складаються з податків, а також другорядних джерел: позик, емісії, пожертвувань і дарів, зборів за оплату державних послуг, прибутків державних підприємств, цільових внесків; за Бьордом, - із податків та альтернативних доходів: реквізицій, емісії, позик, доходів від реалізації товарів і послуг державними підприємствами та організаціями.

Сучасні систематизатори віддають належне позикам та емісії, відносна роль яких у збалансуванні державних бюджетів за останнє століття зросла незмірно. Звернемо увагу, що у наведених класифікаціях відсутнє типологічне протиставлення "прямі - непрямі" податки. На початок XX ст. нараховувалось до десяти різних версій поділу податків на прямі й непрямі. Врешті усталився поділ за такими ознаками: до прямих відносяться податки, що сплачуються платниками, на яких вони формально покладені; а непрямі податки повністю або частково перекладаються (як правило, через механізм ціноутворення) на інших.

4. Теорії перекладання податків.

Запровадження податків завжди має "адресний" характер, поширюється на визначену сукупність доходів, господарських операцій, власності і товарів, суб'єкти яких мають законодавче передбачені зобов'язання перед фіском щодо сплати конкретних податків. В англомовній фінансовій літературі при аналізі оподаткування цей стартовий момент означається терміном "першочерговий вплив податків" (первісний розподіл податкового тягаря). Проте в реальній податковій практиці фактичний розподіл податкового тягаря може не співпадати з спершу передбаченим станом. Ці відхилення або девіації від початкове намічених параметрів, цілей і ефектів оподаткування ввійшли в податковий аналіз під назвами перекладання податків та ухилення від податків.

В ставленні до проблеми перекладання історично склалося декілька наукових шкіл. Представники так званої песимістичної школи вважали, що перекладання взагалі не піддається визначеності і теоретичному поясненню. На думку песимістів, перекладання дезорганізує всю фіскальну систему: одні платники несуть увесь тягар оподаткування, другі - частину, треті повністю перекладають податок на інших. У результаті всі податки несправедливі, але оскільки основну масу споживачів і платників складають незаможні верстви населення, то основний тягар податків переноситься на них.

У протилежність, оптимісти, перейменувавши перекладання у податкову дифузію, доводили, що процес перекладання сам собою корегує нерівномірність розподілу податків і в кінцевому підсумку податковий тягар припадає переважно на багатих платників.

Різнобій поглядів, по-перше, відображає гіпотетичний характер теорії перекладання, а по-друге, свідчить, що фатальної неминучості перекладання немає, тут боротьба економічних інтересів усіх проти усіх існує лише в тенденції. Перекладання може і не відбутись, хоч за загальним правилом у конкурентному процесі господарського обороту податок перекладають "вперед" - із виробника на споживача, перекладання йде у напрямку від пропозиції до попиту. Обернене ("назад") перекладання можливе, коли споживачі під впливом підвищення цін, спричиненого податками або іншими факторами, скорочують попит.

Рекомендована література:

основна 1, 2, 5, 9, 21, 22

додаткова 2, 8, 9, 10