1. Теоретичні засади розбудови механізмів приймання рішень та реалізації фіскальної політики в Україні.

На початку XXI ст. Україна переживає такий період свого розвитку, що варто прислухатись до ідей і порад представників фінансового знання. Суб'єктивізм віддає перевагу денаціоналізованому дедуктивному методу пізнання і до того ж інколи стерилізованому від етичних цінностей за допомогою математичного викладу, то ситуаційний Історизм -національно-орієнтованому індуктивному методу. Зміст "націоналізованої" фінансової науки не зводиться виключно до інтересів державного бюджету, хоч вони, безумовно, відносяться до інтересів вищого державного порядку. Головна її мета полягає в теоретичному осмисленні та комплексному підході до фінансових можливостей економіки, населення і держави як цілого, а також у розробці питань прикладного фінансового мистецтва, пристосованого до вітчизняних умов і національного менталітету українського народу.

Тут, знову ж таки, варто брати уроки в Заходу, де під фінансами держави розуміють не просто суми державних доходів і видатків, а ту частину неречових ресурсів (грошових коштів), якою уряд із суспільної згоди може і повинен скористатися для задоволення спільних для всіх національно-державних потреб. В західних країнах суто бюджетні інтереси підпорядковані критеріям суспільного добробуту та якості життя. У цьому розумінні фінанси поставлені на службу запитам суспільства, від яких владу не звільняє ніяка теорія, бо в цьому полягає сам сенс існування й діяльності держави. Значення державних фінансів висуває на головну роль міністра фінансів.

Отже, національна, детермінована наука фінансів - це знання, що маючи метою державні національні інтереси, адекватно пояснити фінансові реалії та пропонує вирішення проблем за допомогою найбільш необхідних й оптимальних даних умовах фіскально-бюджетних заходів, і при тому так, щоб державні потреби обмежувалися наявними коштами, а кошти обумовлювалися нагальними потребами в процесі реалізації функцій державних фінансів у інтересах економічного росту, суспільної стабільності, соціального прогресу.

2. Проблеми бюджетної політики та напрями їх вирішення.

Бюджетна політика — сукупність заходів держави щодо організації та використання фінансів для забезпечення економічного і соціального розвитку. Вона знаходить своє вираження у формах і методах мобілізації бюджетних ресурсів й використанні їх на різні потреби держави, у розвитку економіки і соціального захисту населення, у бюджетному законодавстві, практичних діях у галузі бюджету різних державних структур.

Демократія коштує дорого, а тому державу з високим рівнем матеріального становища громадян характеризують такі ознаки:

• значні масштаби перерозподілу валового національного продукту через бюджетну систему;

• соціальний характер видаткової частини бюджетів;

• фінансування інвестицій у людський капітал, тобто в освіту, охорону здоров’я, соціальні компенсації;

• форму бюджетних доходів переважно за рахунок прогресивного прибутковою оподаткування фізичних осіб;

• стримування соціального розшарування на рівні, що забезпечує соціальну стабільність;

• збільшення доходів бюджету шляхом постійного зниження ставок оподаткування;

• бюджетне дотування окремих галузей економіки;

• постійне збільшення обсягів зовнішньої торгівлі.