Гра п'ята

Фотографічна пам'ять

Кожен із нас знає, що така пам'ять є. Але її вияви здебільшого вважаються фантастичними, притаманними лише деяким представникам «таємних» професій. Таким професіоналам достатньо на щось поглянути один раз, щоб потім детально відтворити побачене. От такі вони – суперспеціалісти! Звичайній пересічній людині вміння недосяжне! А яка пам'ять спрацьовує, коли ми йдемо, наприклад, додому?

Щомиті ми, не помічаючи та не акцентуючи на цьому своєї уваги,порівнюємо образ «картинки» перед очима (його можна назвати фотографічним) із тим, що бачили вчора, позавчора... І якщо щось незвичайне з'явиться перед очима, не збіжиться з «еталонною фотографією», ви здивуєтеся і можете вирішити, що не туди зайшли.

А скільки учнів та студентів не користуються шпаргалками, бо уявно бачать, що вони там написали!

Отже, ми знайомі з фотографічністю, використовуємо її інтуїтивно. Залишилося тільки звернути на це увагу та потренуватися. Тож візьміть сірники або горох та киньте на стіл не більше десяти (сірників чи горошин).

Після того, як вони впали, подивіться на них не більше однієї секунди і накрийте аркушем.

Накрили?

А тепер уявіть, як вони впали, порахуйте їх та намалюйте, як вони лежать. Перевірте себе.

Таку вправу можна робити кілька разів на день, збільшуючи кількість сірників чи горошин.

Можна тренуватися біля вітрин магазинів: коли проходите повз вітрину, погляньте на неї, а потім уявіть, що та як там розташовано

Гра шоста

Перед кожним має лежати стос листівок (календариків тощо), яких ще не бачили (15—25 штук).

Кожен, перекладаючи листівки, вигадує та уявляє зв'язок між ними та оживляє їх самостійно, мовчки.

Але для того, щоб гра проходила ритмічно, листівки діти перекла­дають за сигналом, який дає дорослий, плескаючи в долоні. Інтервал між плесканням має бути 8 секунд. Цього часу більш ніж достатньо для уявних перетворень. Потім діти обмінюються листівками та пере­віряють партнера. Потрібно назвати всі листівки у тому порядку, що був під час гри. Перевіряючи, можна підказувати та коментувати.

Гра сьома

Готуємо стос листівок чи будь-яких зображень (15—25 штук). Граємось удвох.

Знімаємо першу листівку, пов'язуємо її сюжет з наступною, звичайно, оживляючи їх та обговорюючи найбільш вдалий варіант. Друга листівка кладеться на першу та знову пов'язується вже з тре­тьою, третя — з четвертою, четверта — з п'ятою.

Після п'ятої листівки пригадуємо, що було зображено на першій, та відкладаємо її. Коли п'ята листівка поєднується з шостою — пригадується та відкладається друга. Шоста листівка поєднується з сьомою — пригадується та відкладається третя... Таким чином перекладається весь стосик зображень. Після цьо­го, перевіряючи один одного, легко пригадуємо всі листівки в тій послідовності, у якій вони були на початку гри.

І знову, під час перевірки можна підказувати, якщо в цьому виникне потреба.

Майбутньому вчителю та батькам на замітку

Маємо рацію, що ви захопилися нашими іграми і вже відчули, як легко пригадується інформація.

У першу гру бажано грати тричі на день; у другу, третю, четверту — раз на день; у п'яту — кілька разів на день (досхочу); у шосту — щоденно.

І знову після шостої гри вмикаємо повільну лагідну музику. Діти влаштовуються у позі «візника». Вони розслаблені. За допомогою вчителя вони подумки мандрують літнім лісом та бачать на дере­вах розвішані листівки, якими гралися.

Майте на увазі, що в кожній з цих ігор діти не відгадують, не згадують, а уявляють інформацію, із якою граються.

Звісно, не все в них вийде відразу.

Не можна налаштовувати дітей на стовідсотковий результат. Во­ни повинні лише гратись, а успіх буде результатом цієї гри, і в кожного цей успіх матиме власні, притаманні тільки цій конкретній дитині параметри, і тільки ці індивідуальні результати мають стати початком подальшого розвитку вміння.

Такі ігри можна поділити, їх не обов'язково проводити за раз. Час гри скорочуватиметься, а дитяча уява та фантазія, розвиваю­чись, спрацьовуватиме миттєво, що обов'язково позначиться на навчальному процесі.

Адже робота пам'яті — це вміння уявляти те, що бачив, що відчував.