Види читання

Важливо навчитися свідомо керувати темпом читання, змінювати його, співвідносячи зі ступенем розуміння і глибиною сприйняття прочитаного. Слід пам’ятати, що є 4 види читання: читання-огляд, вибіркове читання, повне читання та читання повторне [1].

1. Читання-огляд або ознайомлення. Мета його – перше знайомство з книгою, одержання загальної уяви про її зміст. При роботі з книгою і при ознайомленні з нею необхідно:

• звернути увагу на назву книги і її автора;

• на зміст титульної сторінки, на якій подані додаткові відомості про книгу;

• установити вихідні відомості – рік, видавництво, місце видання;

• переглянути зміст та структуру книги, де названі розділи, теми, питання, підпитання;

• ознайомитися з передмовою книги, в якій розкривається її значення, дається характеристика основних проблем;

• звернути увагу на виділені в тексті слова, речення, абзаци, тобто головні думки автора.

2. Читання вибіркове. Читається не весь текст, а тільки необхідні, відповідно до мети, місця.

3. Читання повне. Уважно прочитується весь текст.

4. Читання повторне. Мається на увазі досконала робота з матеріалом, вивчення змісту книги, короткі записи прочитаного, зв’язок з раніше вивченим, оцінка висновків і доказів.

Повторне читання має на меті вирішення декількох завдань:

1) зрозуміти та засвоїти прочитаний матеріал;

2) продумати прочитане;

3) зробити з прочитаного необхідні для запам’ятовування висновки;

4) відповісти на питання: чому навчила прочитана книга.

Крім того, повторне читання передбачає виховання і розвиток здібностей, формування інтересу до читання навчальних та наукових посібників; чітке з’ясування мети читання книги, а саме:

• ознайомлення з книгою, складання про неї уявлення;

• цілісне вивчення книги, оволодіння системою знань, арсеналом методів і прийомів, підходами до розв’язання завдань і проблем;

• відтворення, повторення основного матеріалу (визначень, правил, формул, законів);

• одержання відповіді на будь-яке окреме питання (використання книги як довідника);

• оцінка книги, її рецензування, анотування. Вибір матеріалу з певної проблеми дослідження при підготовці відповідей, рефератів, статей, творів;

• самоосвіта, самовдосконалення і розвиток теоретичних та практичних умінь, підвищення майстерності в швидкому читанні.

За іншими джерелами [7] залежно від мети, характеру тексту і часових меж виокремлюють такі способи читання: переглядання, прочитання, вивчення.

У табл. 1 подано середні показники читання згідно з даними різних досліджень.

Таблиця 1

Середні показники читання

Вид літератури	Швидкість читання (ст../год.)
	Суцільного	вибіркового		читання-вивчення
Художня	25—35	50—60	—
Навчальна	15—18	20—25	7—9
Наукова (спеціальна)	12—15	30—35	10—12

Вважаємо, що зазначені види читання є характерними і при роботі з електронними джерелами.

Експерименти свідчать, що цілеспрямоване навчання і самонавчання дають змогу підвищити швидкість читання в 3-15 разів. Установлено, що чим швидше людина читає, тим швидше вона запам’ятовує прочитане. Швидкість читання є своєрідним каталізатором ефективного запам’ятовування. Швидкісне (інтенсивне) читання розглядають як засіб наукової організації інтелектуальної діяльності студента.

Швидкісне читання – швидке сприйняття інформації тексту з найкращим коефіцієнтом усвідомлення і засвоєння.

Існують три обов’язкові ознаки швидкісного читання: швидкість, розуміння, запам'ятовування. Швидкість читання студента має становити 300-350 слів за хвилину (у Дод. 4 представлено матеріал, який допоможе студентам визначити свою швидкість читання).

Найбільш розповсюджений темп читання – 100-200 слів за хвилину (або 20-40 сторінок за годину). Швидко це чи повільно? Для теорії Ю.Збанацького або М.Булгакова – мабуть, занадто швидко. Для газети або статті в науково-популярному журналі – повільно. Для «Трьох мушкетерів» Д. Дюми – дуже повільно. Учені підрахували, що сучасна людина в епоху «інформаційного вибуху» повинна вміти варіювати швидкість читання від 100 до 1000-2000 слів за хвилину (тобто від 20 до 400 сторінок у годину). Але 400 сторінок – це аж ніяк не гранична швидкість читання, хоча в минулому так читали лише деякі, у тому числі Ж.Ж. Руссо, О. Бальзак, О. Пушкін, М. Горький. Розробка наукових основ швидкочитання (або «динамічного читання») дозволяє довести темп читання звичайної людини до 10 тисяч слів за хвилину, тобто до 2 тисяч сторінок за годину. Звичайно, мова йде не про ретельну проробку тексту, про «легке» читання, наприклад, пригодницького роману або детективу.

Чим відрізняється звичайне читання від динамічного, читання в прискореному темпі від повільного?

Таблиця 2

Звичайне читання	Динамічне читання
Читаються букви, склади, слова. Графічна інформація спрямовується до мозку за допомогою зорового, мовленнєво-рухового і слухового каналів.	Читаються групи слів. Їхні блоки, цілі думки. Графічна інформація спрямовується до мозку тільки за допомогою зорового каналу. Придушується внутрішнє промовляння.

Таким чином, резервами підвищення швидкості читання є: придушення внутрішнього промовляння; розширення поля зору; оволодіння навичками читання по вертикалі; читання блоками слів; відділення в процесі читання необхідної інформації від надлишкової (до надлишкової інформації можуть відноситися і дуже важливі відомості, але вже відомі читачеві з інших джерел або не відповідні меті його читання); розвиток пам’яті (добре розвинута пам’ять робить читання раціональнішим і ефективнішим).

Нижче пропонуємо познайомитися з правилами швидкого читання.