2.4. Стилістичні особливості викладу наукової роботи

Кожна наукова робота, як твір, що реалізує функцію повідомлення, повинна бути викладена у формі наукового стилю мовлення. До мови наукової літератури ставляться особливо суворі вимоги в дотриманні норм, що сприяють посиленню логізації викладу. На лексичному та фразеологічному рівнях слід відзначити наявність великої кількості термінів із різних галузей знання. Оскільки наука оперує не образами, а поняттями, науковий твір насичений абстрактною лексикою (припущення, висновок, доведення, умова, спостереження тощо). Загальновживані слова використовуються тут, як правило, лише в одному зі своїх значень. Важливою рисою наукової мови є нахил до розгорнених складних речень, вставних і вставлених конструкцій. Синтаксис наукового стилю має яскраво виражений книжний характер, чітко організовану будову речень, без чого неможливо було б висловити складну думку. Ще одна композиційна особливість наукового стилю – документація тверджень, цитати, посилання тощо.

Залежно від конкретних завдань і сприймачів інформації в науковому стилі виділяють кілька різновидів: власне науковий (нова інформація призначена для фахівців певної галузі науки); науково-публіцистичний (наукова проблема висвітлюється з погляду публіциста); науково-популярний (має на меті зацікавити науковою інформацією широке коло людей, незалежно від рівня фахової підготовки); науково-навчальний (підручники, посібники та інша література, призначена для навчальних закладів усіх типів); виробничо-технічний (література, що обслуговує різні сфери господарства й виробництва).

Розглянемо деякі виражальні засоби, притаманні науковому стилю. При написанні наукової роботи доречно урізноманітнювати палітру мовних засобів (слів, словосполучень, виразів), вибір яких повинен залежати від смислових зв'язків між частинами сформульованої думки. У викладі думок слід розмежовувати власне бачення проблеми й бачення інших авторів, тобто запозичене з наукових праць. Тому варто користуватися такими виразами, як: «на нашу думку», «як показує аналіз», «погоджуючись із міркуванням...». Виклад роботи не слід подавати від першої особи однини «Я вважаю», «Я спостерігав», «На мою думку» і т. ін. - чи множини: «Ми отримуємо», «Ми спостерігаємо», «Ми маємо» і т.д. Допускаються звороти із збереженням першої особи множини, в яких виключається займенник «ми», тобто вживаються означено-особові речення: «спостерігаємо», «встановлюємо», «маємо на увазі» та ін.

В окремих випадках можна використовувати вирази «на наш погляд», «на нашу думку» або «на думку автора курсової роботи», або «вивчення передового педагогічного досвіду свідчить про те, що...», або «на основі зробленого аналізу можна стверджувати...», або «проведені досліди підтвердили...» або «...дають підстави вважати, робити висновки...» і т. ін.

Написання наукової роботи вимагає вміння добирати епітети до різноманітних термінів. Наведемо рекомендації філологів, що пропонують «наукові» епітети до низки найпоширеніших термінів.

Аналіз теми чи проблеми є: науковий, об'єктивний, конкретний, всебічний, вичерпний, детальний, порівняльний, ретельний, глибокий.

Вивчення проблеми може бути: об'єктивне, експериментальне, теоретичне, практичне, порівняльне, дослідне, безпосереднє, спеціальне, постійне, систематичне, подальше, поглиблене, інтенсивне, глибоке, всебічне, ретельне.

Завдання – першочергові, найближчі, кінцеві, поставлені, вузлові, особливі, конкретні, визначені.

Дані експерименту – дослідні, другорядні, конкретні, цифрові, сучасні, останні, попередні, перевірені, вичерпні, повні, додаткові, початкові, цінні, надійні.

Дослідження – наукове, об'єктивне, теоретичне, експериментальне, загальне, конкретне, фундаментальне, систематичне, поглиблене, глибоке, актуальне, цінне.

Експеримент – аналогічний, подібний, важливий, цікавий, блискучий, унікальний, успішний.

Інформація – точна, вичерпна, повна, важлива, цінна, обов'язкова, оперативна, достатня, нова.

Матеріал – науковий, експериментальний, довідковий, статистичний, фактичний, зібраний, систематизований, використаний, великий, багатий, різноманітний, достатній, вірогідний.

Мета – важлива, головна, наукова, практична, конкретна, реальна, поставлена, вказана.

Питання – актуальне, принципове, теоретичне, практичне, загальне, конкретне, важливе, складне, слушне.

Проблема – наукова, фундаментальна, актуальна, важлива, ключова, провідна, гостра, часткова, глобальна.

Спостереження – наукові, об'єктивні, спеціальні, візуальні, ретельні, численні, систематичні, важливі, подальші.

При поєднанні частин тексту наукової роботи пропонуються такі мовні засоби зв'язку (див. табл. 4).

Таблиця 4