Престиж вчительської праці

Якби не було вчителя,

То не було, напевне,

Ні поета, ні мислителя,

Ні Шекспіра, ні Коперника.

І понині, напевне,

Якби не було вчителя,

Невідкритими б залишилися

Береги Америки.

Сьогодення вносить свої корективи в життя людей. По іншому сприймається школа, вчитель… Чому престиж учительської праці зведений до нуля? Чому молодь неохоче обирає професію, що сіє у дитячі серця «добре та вічне»? Як повернути вчителю його добре ім’я?

Увійшовши у школу першокласницею, з подивом захопленням дивилася на свою першу вчительку. Потім, у дитячих іграх, наслідувала і копіювала її мову, рухи. Напевно тоді підсвідомо в мене з’явилося бажання вчити дітей. Ішли роки навчання. На моєму учнівському шляху зустрічалися прекрасні педагоги, що змогли допомогти реалізувати мою мрію – стати вчителем.

І ось я на порозі кабінету, де за дверима весела непосидюча малеча, якій треба дати міцні ґрунтовні знання. З острахом входжу до класу… Перші радощі від того, що вийшло, перші сльози від невдач і розчарувань. Довгі пошуки і самоосвіта приносять результати. Діти стають переможцями конкурсів та олімпіад, сама є успішним педагогом. Своїм учням я змогла показати красу вчительської праці, зацікавити, надихнути. Приємно було відчути, що є випускники, які обрали у своєму житті професію вчителя…

Але що сталося з дітьми, які увійшли до школи пізніше, в чому причина їх споживацького ставлення до школи і вчителя? Досвід підказує - розподіл суспільства, нові пріоритети.

Ким же хочеться стати у майбутньому теперішнім учням? Ким завгодно – тільки не вчителем. На питання «чому?» діти відповідають дивні речі. Найбільша частина учнів вважає вчительську працю мало оплачуваною і тому непристойною для сучасної людини, інша частина дітей бачать у вчителеві особу, яка зобов’язана їх розважати, бо добре знають свої права, забуваючи про обов’язки. Само собою на думку приходить слово «клоун». Ось ким вважають вчителя сьогоднішні школярі! А батьки із жалем згадують своє навчання у школі. У чому ж причина?

Кожен з нас, ідучи на урок, ретельно готується до нього, добираючи надсучасні методи і форми роботи. Прагне зробити урок неповторним, який дасть знання учням та відчуття виконаного обов’язку вчителю. Чому діти так сприймають вчительське бажання дати їм знання?

Напевно тому, що в суспільстві панує надмірний прагматизм і цинізм, а діти, як відомо, погане сприймають дуже швидко і набагато краще, ніж гарне. Тому, що освіті необхідна реформа, яка змогла б задовольнити освітні потреби молоді.

Я сподіваюся, що усвідомлення престижу роботи вчителя все ж таки прийде, учні й батьки зрозуміють, що від педагога, вчителя, вихователя залежить благополуччя кожного в майбутньому дорослому житті.

XXI століття це є століттям освіти, тому що той потік інформації, який обрушується на людину в сучасному суспільстві, може бути засвоєний тільки в правильній освітній системі. І хто як не вчитель зможе допомогти молоді навчитися орієнтуватися у цьому інформаційному просторі.