Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
НМК_Вступ до спеціальності.doc
Скачиваний:
699
Добавлен:
10.06.2015
Размер:
2.65 Mб
Скачать

Анотації та рецензії

Анотація – невеликий (10-20 рядків) опис змісту книжки або статті, що інколи включає їхню коротку оцінку. Анотація слугує, в основному, для орієнтування в пошуках потрібного матеріалу.

Приблизний план складання анотації

1. Вихідні дані джерела (статті, брошури, літературного уривка і т.п.).

2. Оцінка глибини й актуальності теми.

3. Аудиторія, для якої ви рекомендували б джерело (приклади див. Дод. 5).

Рецензія – це коротка оцінка виучуваного матеріалу (статті, книги, доповіді, лекції і т.ін.). У ній аналізуються його зміст і форма, відзначаються достоїнства і недоліки, робиться узагальнення. Оціночні судження рецензії повинні бути переконливо аргументовані.

Приблизний план складання рецензії

1. Вихідні дані джерела (статті, брошури, книги, літературного уривка і т.п.).

  1. Оцінка глибини й актуальності теми.

  2. Стиснутий виклад позиції автора.

  3. Ваше ставлення до суті порушеної проблеми й оцінка позиції автора.

  4. Аналіз індивідуальних особливостей стилю автора (доступність, образність, емоційність, науковість і т.д.).

  5. Аудиторія, для якої ви рекомендували б джерело.

  6. Висновок.

РОЗДІЛ ІІ

ПІДГОТОВКА РЕФЕРАТІВ ЯК ОДНОГО З ВИДІВ

НАУКОВО-ДОСЛІДНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

У навчальному процесі вузу дуже поширений такий вид самостійної роботи як реферат. Він вважається найпростішим видом навчально-дослідної роботи студента.

Реферат (лат. rеferre – доповідати, повідомляти) – доповідь на певну тему, що передбачає огляд відповідних літературних та інших джерел. Це короткий виклад у письмовому вигляді або в формі публічної доповіді змісту наукових праць, літератури з певної теми. Реферати пишуться, в основному, для виступів на лекціях, семінарах, конференціях.

Такий рефе­рат може бути монографічним (за одним джерелом) або оглядовим (за кількома джерелами). В останньому випадку він готується на основі аналізу не менше 4-6 наукових і літературних джерел.

Особу, яка складає реферат, називають референтом, а сам процес – реферуванням.

2.1. Орієнтовна структура реферату

План реферату дослідник складає особисто. Композиція реферату повинна охоплювати такі обов'язкові компоненти:

1. Титульна сторінка. Оформляється згідно із загальними вимогами (див. Дод. 6). Вона повинна містити наступні дані:

  • повна назва міністерства, під грифом якого виконано роботу;

  • повна назва навчального закладу, в якому виконано роботу;

  • назва випускаючої кафедри;

  • тема роботи;

  • тип роботи: реферат, з якого курсу;

  • вихідні дані автора роботи: курс, факультет, спеціальність, прізвище, ім'я, по батькові (зазначаються повністю);

  • відомості про наукового керівника: прізвище, ім'я, по батькові (зазначаються повністю), науковий ступінь, посада;

  • місце, рік виконання роботи.

  1. План (зміст). До теми реферату потрібно скласти план (див. Дод. 7), у якому повинні міститися питання, що розкривають суть теми, яка досліджується. Доцільно назву теми та план реферату обговорити з викладачем під час проведення консультації. План подається безпосередньо на другій сторінці реферату після титульного аркуша. Він може бути простим або складним. Такі структурні елементи плану реферату як Вступ, Висновки, Література, Додатки НЕ НУМЕРУЮТЬСЯ! Якщо використовується назва «Зміст», сторінки виставляються (див. Дод. 8-9).

  2. Перелік умовних позначень, символів, одиниць скорочень і термінів складають за умови повторення таких елементів більше трьох разів у тексті та вміщують безпосередньо після змісту, починаючи з нової сторінки. Інакше – їхню розшифровку наводять у тексті при першому згадуванні. Якщо в роботі вжита специфічна термінологія, чи використано маловідомі скорочення, нові символи, позначення і таке інше, то їхній перелік може бути поданий у вигляді окремого списку, який розміщують перед вступом. Перелік треба друкувати двома колонками, в яких зліва за абеткою наводять скорочення, справа – їхню детальну розшифровку, наприклад:

Д – діяльність;

ПД – педагогічна діяльність

Слова і словосполучення скорочуються відповідно до чинних стандартів:

  • ДСТУ 3582–97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила»;

  • ГОСТ 7.12–93 «СИБИД. Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила»;

  • ГОСТ 7.11–78 «СИБИД. Сокращение слов и словосочетаний на иностранных европейских языках в библиографическом описании».

  • Вступ. Вступ розташовують після переліку умовних позначень, символів, одиниць скорочень і термінів (якщо вони є), починаючи з нової сторінки. У вступі обґрунтовується актуальність теми, її теоретичне і практичне значення. Визначається мета реферування матеріалу з обраної проблеми та конкретні завдання. Містить короткі відомості про автора, назву і стислу оцінку робіт, що реферуються. Вступ може складати 1-2 сторінок.

  • Головна (основна) частина. Її завдання полягає у вичерпному викладенні суті наукової інформації з теми. Може складатися з кількох роз­ділів або підрозділів, що залежить від теми, проблематики та обсягу матеріалу реферату (див. Дод. 9). Кожний розділ слід починати із нової сторінки. Передбачається вивчення та виклад існуючих точок зору на досліджувану проблему в науковій літературі, а також аналіз опрацьованого матеріалу.

  • Висновки відображають результати (підсумок) виконаної роботи і мають представляти наслідки поставлених у вступі мети і завдань. Вони можуть містити повтор основних тез роботи, щоб акцентувати на них увагу читачів (слухачів), містити загальний висновок, до якого прийшов автор реферату, а також пропозиції для подальшої наукової розробки питання та ін.. Ніякі конкретні випадки, факти, цифри не аналізуються.

    7. «Список використаної літератури». Після обрання теми реферату необхідно здійснити вивчення рекомендованих джерел, без знання яких неможливе висвітлення питань реферату. Слід мати на увазі, що крім рекомендованих кафедрою джерел, студенту буде доцільно звернутися і до самостійно підібраних, а також до сторінок мережі «Internet», які присвячені даній проблемі. При використанні таких матеріалів слід зробити відповідні посилання на сервер, з якого взято відповідну інформацію і дату його використання.

    Список використаної літератури (джерел) починається з нової сторінки і завершує основну частину. Список літератури до наукової роботи – це реєстр використаних джерел за темою дослідження в якнайширшому значенні. Тому, не слід обмежуватися лише цитованою літературою. У список варто включати всі матеріали, які були прочитані, переглянуті, проана­лізовані. Бажано підбирати джерела якомога повніше, пам'ята­ючи, що бібліографічний список до наукової роботи – це підсумок вивчення проблеми і передумова подальших наукових досліджень.

    Використані під час роботи над рефератом першоджерела, оформляють відповідно до вимог стандарту бібліографічного опису ДСТУ 7.1: 2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний опис. Загальні вимоги і правила складання», який набув чинності на території України як національний з 01.07.2007 р., а також вимог офіційного документу «Про внесення змін у правила оформлення бібліографічного опису у списку джерел, що запроваджені наказом ВАК України № 63 від 26 січня 2008 року» (зразки представлені в Дод. 10). Для практичного застосування вимог стандарту в рефераті можна користуватися посібником Р. Літнаровича [6].

    Список використаної літератури подається наприкінці роботи на окремому аркуші.

    7. Додатки до реферату не є обов’язковим структурним компонентом. Їх необхідно починати з нової сторінки. У додатках вміщують матеріал, який:

    • є необхідним для повноти роботи, але включення його до основної частини роботи може змінити логічне та впорядковане уявлення про роботу;

    • не може бути послідовно розміщений в основній частині роботи через великий обсяг або способи відтворення;

    • може бути вилучений для широкого кола читачів, але є необхідним для фахівців.

    У додаток, за необхідності, можна включити допоміжний матеріал, наприклад:

    • таблиці додаткових цифрових даних;

    • опис нових програм, які використовувались при проведенні експериментів та розрахунків;

    • інструкції, методики, опис алгоритмів і програм реалізації на комп’ютерах створених методів;

    • текст розроблених програм;

    • ілюстрації допоміжного характеру;

    • додатковий перелік джерел, на які не було посилань у роботі, але які можуть викликати інтерес.