Гра друга

Ця вправа також узгоджує вашу фантазію та уяву з умінням чітко висловлювати, промовляти власні думки.

Потрібно навчитися не зупиняючись (можна повільно) говорити на будь-яку тему впродовж п'яти хвилин.

Для цього знадобиться вся ваша фантазія, яскрава уява та вигадка.

Наприклад: тема — «стілець».

Жив собі у класі дерев 'яний стілець. Набридло йому стояти на од­ному місці, і почав він потроху вчитися ходити. Складно йому було, бо на чотирьох ногах без звички не дуже й порухаєшся. Але за кілька ночей опанував він цю науку та почав мандрувати школою. Спочат­ку стілець забрів у фізичний кабінет. Чого тут тільки не було!..

Нехай вас не бентежить відсутність логіки у розвитку подій. Потрібно лише говорити без зупинки.

І знову попередження: не все виходить з першого разу.

Нехай ця вправа стане щоденною розвагою.

Гра третя

Метод парадоксальних перетворень

Може бути, що ваша фантазія недостатньо розвинута. Хоча ви і дивитеся мультфільми та кінофільми, читаєте книжки тощо, але ваша уява ще не завжди підказує якийсь фантастичний перебіг подій.

Почнемо з найпростішого.

Напишіть перелік будь-яких 30 предметів.

До кожного зі слів потрібно вигадати, уявити та записати якість, якої не може бути. Тільки не можна вигадувати щось погане, сум­не, руйнівне тощо. Вигадка має бути веселою, яскравою, неочікуваною, анекдотичною.

Наприклад:

Мурашка — ковзаняр.

Капелюх — хлібний.

Ляда — з жувальної гумки.

Футболіст — з аквалангом.

Парасолька — солодка.

Слова може диктувати вчи­тель або один із батьків, а діти по черзі швидко промовляють незвичайну асоціацію до об­разу слова. Дорослий має бути готовий миттєво виправити учня, але не пригнічувати його гідності.

Гра проходить динамічно та весело.

Обов'язково зверніть увагу на найбільш вдалі та смішні вигадки.

Можна використовувати слова з першого уроку. Можна допов­нювати цією грою будь-яку гру зі словами.

Гра четверта

Метод динамічної відповідності

Цей метод моделює (звичайно з перебільшенням) щоденну ситуацію, коли нам доводиться робити кілька справ одразу.

Припустімо, ви їдете на велосипеді. Скільки справ робиться одночасно?

1. Тримаємо рівновагу.

2. Крутимо педалі.

3. Управляємо рулем.

4. Оцінюємо дорогу.

5. Уявляємо мету поїздки.

6. Розмовляємо, якщо поруч їде співрозмовник.

Порахуйте, скільки справ одночасно робить водій автомобіля. А фахівець, що працює за комп'ютером десятьма пальцями? А бабуся, що в'яже вам шкарпетки? Таких прикладів тисячі. Що там Юлій Цезар!? Але, на жаль, є дві справи, що поєднуються дуже рідко — це конспектування "уроку чи лекції та паралельне запам'ято­вування, тобто уявлення записуваного.

Адже легко, не задумуючись, виконуємо одночасно величезну кількість справ на «12». А на уроці вони, як правило, чомусь не поєднуються. Чому?

Зверніть увагу. Усе. що ми робимо добре не супроводжується будь-яким напруженням,

А тепер візьміть у руку звичайну кулькову ручку. Спробуйте щось написати. Відчули, як напружилися пальці? У тому то й річ:!!

Спробуйте напружити руки за рулем велосипеда чи кермом ав­томобіля...

А в'язати шкарпетки напруженими руками, дивлячись на екран телевізора...

Ми пишемо, як правило, напружуючи руку. На жаль, інакше не буває, а значить — наша уява не спрацьовує.

Тому «Школа ейдетики» пропонує метод динамічної від­повідності.

У кожну руку потрібно взяти по ручці, що легко пише, та одночасно зобразити правою рукою коло, а лівою — трикутник.

Звичайно, перший трикутник буде схожий на коло, а перше коло може мати форму, близьку до трикутника. Розслабте свої руки і спробуйте знову. Незабаром ви з подивом побачите, що робите це легко.

Уже після 4-5 тренувань ви легко записуватимете лекції, уявляючи те, про що в них ідеться.

Зникне проблема вивчення того, що вже раз почули.