Розділ і організація роботи з науково-методичними джерелами

У контексті Болонського процесу особливу актуальність набуває вміння студентів самостійно працювати з літературою. Читання серйозної, особливо наукової, книги – не розвага, а робота. Якісне виконання будь-якої роботи вимагає досвіду і майстерності. Справжній майстер знає, скільки потрібно вкласти праці, щоб навчитися виконувати свою роботу швидко і добре, – так, коли збоку здається, що зробити це начебто б легко. Але це і є та чудова «легкість», що є вершиною майстерності. Деякі називають таку майстерність талантом, забуваючи приказку, породжену досвідом великих майстрів, - «талант працею добувають».

Читання будь-яких літературних джерел теж пов’язане з працьовитістю, оволодінням навичками, що поступово можуть бути доведені до ступеня майстерності, якими повинна володіти культурна людина. Однак навчитися витягати з книги все цінне, що в ній є, далеко не так просто, як іноді думають. Сумно, якщо людина починає розуміти, що все життя читала невміло, невдумливо і усвідомлює це лише на заході свого життя, коли основний і найкращий час для зростання знань залишився вже позаду: переучуватися і важко, і пізно – «розум прийшов, пора пройшла».

Культура читання – це правильна організація розумової праці, процесу читання з урахуванням досягнень техніки і гігієни, застосування різних способів роботи з науково-методичними джерелами в залежності від їхнього змісту, мети читання, часу, який є.

Величезне значення для культури читання має володіння технікою пошуку необхідних літературних джерел – користування бібліотечними каталогами, картотекою, довідково-інформаційними виданнями, Інтернет-ресурсами тощо.

1.1. Підбір літератури

Робота з книгою починається з огляду бібліотечних і кафедральних каталогів (покажчик друкованих видань, які зберігаються в бібліотечному фонді) – перелік, список наявних у бібліотеці творів друку, який розкриває зміст фонду і сприяє його кращому використанню. Він складається з карток, у яких занотовані основні характеристики книги: шифр, який позначає місце зберігання книги в бібліотечному фонді і використовується для її швидкого знаходження працівниками бібліотеки; автор, назва, підзаголовкові дані та інша інформація.

Залежно від способу групування карток каталоги поділяють на алфавітні, систематичні та предметні.

У алфавітному каталозі картки групують в алфавітному порядку (прізвища авторів або назви творів відповідно до літерного складу початкових слів у бібліографічному описі літературних джерел).

Систематичний каталог розкриває фонд бібліотеки за змістом. У ньому всі описи друкованих видань розставляють за певними сферами знань (за таблицями УДК – універсальною десятковою класифікацією або ББК – бібліотечно-бібліографічною класифікацією), а всередині цих розділів – за прізвищами авторів або назвами книг в алфавітному порядку. Художня література не належить до жодного підрозділу УДК, тому бібліографічні картки художніх книг розміщують в алфавітному каталозі.

У предметному каталозі картки з бібліографічним описом різних видів друкованої продукції групують за змістом, а не за галузями знання, як у систематичному каталозі. Цим каталогом послуговуються в тому разі, коли потрібно знайти літературу з конкретної теми, але назви книг і автори невідомі. Цей вид каталогу є необов'язковим для всіх бібліотек.

Генеральна систематична картотека (ГСК) – це картотека статей, у якій подано статті з газет, журналів, збірників, книг у систематично-алфавітному порядку (за таблицями УДК або ББК).

Бібліографічні покажчики, списки літератури відображають фонд бібліотеки за змістом. Це універсальні, тематичні галузеві (як поточні, так і ретроспективні) покажчики, списки нових надходжень до бібліотеки або картотеки рецензій.

Для одержання літератури в бібліотеці студент заповнює спеціальну картку – читацьку вимогу, де вказує шифр книги, прізвище автора, назву і місце видання, своє прізвище та ім'я. Після виконання працівниками бібліотеки замовлення на літературу студент починає роботу з книгою.

Сучасний студент – майбутній педагог – повинен уміти шукати потрібну інформацію в Інтернеті. На сьогодні всесвітня павутина охоплює, за різними оцінками, від 50 до 80 млн серверів, де розміщено понад 200-250 млн документів (веб-сторінок). Ресурси Інтернету вміщують сотні тисяч банків і баз даних, де зберігається інформація будь-якого характеру. Загальнодоступні в режимі он-лайн – більше півтори тисячі бібліотечних каталогів, у т. ч. каталоги Національної бібліотеки України імені В. Вернадського, Бібліотеки конгресу СІЛА, Британської бібліотеки, Російської державної бібліотеки та ін.

Ресурсами для пошуку інформації в Інтернеті є різноманітні мережеві тематичні каталоги і пошукові системи («пошукові машини»).

Використання мережевих каталогів забезпечує цілеспрямований пошук необхідних даних, а також перегляд їхнього змісту. Найвідоміші серед них в Інтернеті такі:

• Trifle (/http://www.qp.dp.ua/) – український сервер, що вміщує інформацію за тематичними групами, надає можливість пошуку;

• Мета (/http://meta-ukraine.com/) – український сервер, дає змогу шукати по українському Інтернету, а також по Реєстру українських сайтів;

• Super World Links (/http://www.swlinks.dn.ua/) – класифікований каталог російськомовного Інтернету;

• Росія-Он-Лайн (/http://www.online.ru/rmain/) – російський сервер, що вміщує інформацію за тематичними групами, надає можливість пошуку;

• Yahoo! (/http://www.yahoo.com/) – один із кращих тематичних каталогів мережі, також підтримує потужну функцію пошуку;

• Sesna Ukrainian Search (/http://www.geoci-ties.com/Athens/) – довідкова сторінка про українські сайти, містить тематичні списки ресурсів (мистецтво, бізнес, освіта, політика, спорт); є можливість додання свого ресурсу; працює дошка безкоштовних оголошень.

Робота пошукових систем ґрунтується на автоматичній індексації доступних в Інтернеті сторінок і створенні спеціальних баз даних, що містять ключові слова і пов'язані з ними адреси сторінок. Кожна пошукова система має свої правила формування запитів, тому на початку роботи потрібно з ними ознайомитися, використавши для цього довідку у відповідній пошуковій системі. Найвідомішими пошуковими системами є:

• Google (/http://google.com/) – міжнародна пошукова машина, відома як найбільший у світі безкоштовний пошуковий сервер, що надзвичайно швидко видає результати пошуку різними мовами, у т. ч. українською і російською;

• Alta vista (/http://www.altavista.com) – швидкодіюча пошукова система, що дає змогу здійснювати пошук за словами російською мовою;

• Rambler (/http://www.rambler.ru/) – російська пошукова система, що спеціалізується на російськомовній інформації;

• Япdех (/http://www.yandex.ru/) – російська пошукова система, що «уміє» вести пошук не просто за вказаними словами, а і «з розумінням змісту»;

• UAport (/http://uaport.net/) – український пошуковий портал, де пошук виконується не тільки українською мовою, а й російською, англійською, французькою та ін.;

• Lykos (/http://www.lykos.com/) – пошукова система, яка постійно «сканує» Інтернет і щоденно реєструє тисячі нових документів. Дає змогу здійснювати пошук за заголовками і «тілом» документів;

• Excite (/http://www.excite.com/) – одна із найбільших пошукових систем, що може здійснювати «інтелектуальний» пошук за запитами англійською мовою;

• Українські ресурси Інтернет (/http://el.visti.net/) – інформаційно-пошукова система про українські інтернет-ресурси на основі декількох баз даних (база українських веб-серверів, індексований український Usenet, база реферативних описів веб-серверів);

• Брама (/http.brama.com/ukr.html/) – каталог інформаційних ресурсів і пошукова система української діаспори. Має інформацію про Україну і українців,здійснює пошук українською та англійською мовами.

Методика роботи з літературними джерелами індивідуальна. Вона залежить від досвіду, загального рівня культури, ставлення до майбутньої професії та ін.. Проте, окрім пошуку необхідної інформації за допомогою енциклопедій, словників, електронних каталогів, довідникової літератури, слід визначити й інші, не менш важливі, загальні прийоми роботи: процес читання, ведення записів прочитаного.