
- •1.Морфемна будова слова. Типи морфем.
- •2.Словотвір. Способи словотвору.
- •3.Граматика української мови. Морфологія як розділ мовознавства. Частини мови та принципи їх виділення в українській мові.
- •4.Іменник як частина мови: лексичне значення, морфологічні ознаки та синтаксична роль. Лексико-граматичні розряди іменників. Особливості функціонування іменників у мові змк.
- •5.Граматичні категорії іменника. Категорії роду, її значення, морфологічне, синтаксичне та лексичне вираження.
- •7.Категорія відмінка. Відмінкова система сучасної української літературної мови. Основні значення відмінків.
- •8.Словозміна іменників. Принципи поділу іменників на відміни та групи. Невідмінювані іменники.
- •9.Особливості відмінювання іменників I відмін.
- •10.Особливості відмінювання іменників II відміни.
- •11) Особливості відмінювання іменників 3-4 відміни
- •12) Поняття про прикметник як частину мови. Лексико-граматичні розряди прикметників. Специфіка вживання прикметників у мові змк.
- •13)Формальне та функціональне співвідношення між короткими та повними прик. В сучасній укр.Мові. Стягнені та нестягнені форми повних прикм.
- •14) Ступені порівняння як форми якісних прикметників.
- •15) Особливості відмінювання прикметників.
- •16)Числівник як частина мови. Функціональні розряди числівників.
- •17) Особливості відмінювання різних розрядів числівників.
- •18) Займенник як частина мови. Лексико-граматичні розряди займенників. Граматичні категорії займ. Їх відмінювання.
- •19)Поняття про д.С. Як частину мови. Система дієсл. Утворень в укр.. Мові. Поділ дієслів на відміни. Особливості вживання дієслівних форм у мові змк.
- •20) Категорія виду дієслова. Способи творення форм доконаного та недоконаного виду. Двовидові та одновидові д.
- •21. Категорія перехідності-неперехідності та стану дієслова.
- •22. Категорія способу дієслова, особливості творення та значення.
- •24. Категорія часу дієслова. Система дієслівних часів у сучасній українській літературній мові, їх творення та значення.
- •25. Дієприкметник і дієприслівник як особливі форми дієслова.
- •26. Загальна характеристика прислівника як частини мови. Значеннєві розряди прислівників.
- •27. Прийменник як частина мови. Правопис прийменників.
- •28. Сполучник. Семантико-синтаксичні функції сполучників.
- •29. Частки. Функціонально-комунікативний аналіз різних розрядів частки.
- •30. Вигук як частина мови. Звуконаслідувальні слова.
- •31.Синтаксис як розділ граматики. Типи синтаксичних одиниць. Синтаксичні зв’язки і семантико-синтаксичні відношення.
- •32. Поняття про словосполучення як одиницю синтаксису. Типи словосполучень.
- •33.Граматичні зв’язки між компонентами словосполучень. Види підрядного зв’язку.
- •35.Речення як основна одиниця синтаксису. Основні ознаки речення. Різні типи речень у мові змк.
- •36. Головні компоненти двоскладного речення: структурно – семантичні характеристики, засоби вираження в українській мові.
- •37.Поняття про односкладне речення. Структурно- семантичні різновиди односкладних речень: означено- особові, неозначено-особові, узагальнено-особові.
- •38.Структурно- семантичні різновиди односкладних речень:безособові, інфінітивні та номінативні.
- •39.Другорядні члени речення: засоби вираження та їх роль у реченні.
- •40.Повні та неповні речення. Структурно- семантичні різновиди неповних речень .Комунікативні умови їх функціонування.
- •41.Поняття про ускладнене речення. Основні різновиди ускладнених речень.
- •42. Речення з однорідними членами. Узагальнювальні слова при однорідних членах. Розділові знаки при однорідних членах.
- •43.Речення з відокремленими другорядними членами. Основні умови відокремлення другорядних членів.
- •45. Відокремлення обставин. Пунктуація при відокремлених обставинах.
- •46. Уточнювальні слова та звороти в складі простого речення ,їх синтаксична роль. Пунктуація в реченнях з уточнювальними членами.
- •48. Звертання . Значення та способи вираження звернення, його місце в реченні. Інтонація при звертанні.
- •49. Еквіваленти речення як ускладнювальний компонент структури простого речення.
- •50. Складне речення як синтаксична одиниця . Визначальні граматичні та семантичні ознаки складного речення. Засоби звязку частин складного речення.
- •51. Класифікація складних речень.
- •52. Складносурядні реч. Структурно-семантичні типи складносур речень. Пунктуація у складносур реч.
- •53. Складнопідрядні реч. Та їх типи. Функції сполучних слів і сполучників у складнопідрядному речені. Пунктуація
- •54. Складнопідрядні реч. З підрядним з’ясувальним і підрядним означальним
- •55. Різновиди складнопідрядних реч. З підрядними обставинними
- •56.Безсполучникові складні речення. Засоби синтаксичного зв’язку. Розділові знаки у ньому
- •57. Складні неелементарні речення з різними типами синтаксичного зв’язку
- •58. Поняття про складне синтаксичне ціле. Період в укр. Мові
- •59. Пряма та непряма мова. Монолог, діалог, полілог. Цитати.
- •60 Основи суч. Укр. Пунктуації
52. Складносурядні реч. Структурно-семантичні типи складносур речень. Пунктуація у складносур реч.
Складносурядні реч.–складні реч., предикативні частини яких поєднуються сурядним зв’язком і є синтаксично рівноправними. Формально елементарними є речення, в яких наявні 2 предикативні частини, поєднані сурядним зв’язком. Неелементарні (у формальному значенні) складносурядні речення завжди є і семантично неелементарними, оскільки склад. Не менше ніж із 3 предикативних частин.
Засобами поєднання предикативних одиниць у складносурядному реч. Є сполучники сурядності та інтонація. Реч. відкритої структури – складносур. З єднальними та розділовими відношеннями між частинами, кількість предикативних одиниць яких можна розширити. Складносур. реч. закритої структури поєднують лише 2 предикативні част. І виражають зіставні, протиставні та градаційні відношення.
Деякі сурядні сполучники не тільки поєднують частини складносур. реч., а й указують на тип семантико-синтаксичних відношень між предикативними частинами складносурядного реч.: Семантичні сполучники – протиставні (але, проте, зате, однак).
Ін. група сполучників служить для поєднання частин складносур. реч. змістові відношення вираж. лексичним наповненням та структурою предикативних частин. Такі сполучники –асемантичні (функціональні) – єднальні (і, й, та).
Складносур. реч. з єднальними сполучниками – предикативні частини з’єднують єднальні сполучники (і, й, та, ні..., ні; ані…, ані).
Складносур. реч. із зіставно-протиставними сполучниками: у зіставних спол. (а), у протиставних (а, але, проте, зате, однак). З чітко вираженою семантикою.
Складносур. реч. з розділовими сполучниками: у них йдеться про несумісність чи чергування явищ. Сполучники(або, чи, або…, або; чи…, чи; то… то; не то… не то; чи то…чи то). Складносур. реч. градаційними сполучниками: поєднуються парними градаційними сполучниками (не тільки…, але й; не тільки…, а й; не лише… але й; не лише…, а й).
53. Складнопідрядні реч. Та їх типи. Функції сполучних слів і сполучників у складнопідрядному речені. Пунктуація
Складнопідрядні елементарні реч. – складені реч. в яких 2 предикативні част. поєднуються підрядним зв’язком і одна частина синтаксично підпорядкована ін. Частини складнопідрядних реч. синтаксично нерівноправні:синтаксично незалежна част. –головна, залежна – підрядна.У підрядній част. Завжди наявний показник її несамостійності – підрядний сполучник чи сполучне слово. Типи: Складнопідрядні реч. нерозчленованої структури –складнопідр. Елементарні реч., підрядна част. яких відноситься до слова або словосполук. головної част. (складнопідрядні реч з підрядними означальними і підрядними з’ясувальними).
Складнопідрядні реч. розчленованої структури – підрядна час. відноситься ло всієї голвної част. в цілому (складнопідрядні реч з підрядними обставинними).
Усі підрядні частини відокремлюються від головного речення комами. Якщо підрядні речення приєднується до головного складеними сполучниками (незважаючи на те що, через те що, внаслідок того що, в міру того як...), то кома ставиться або перед усім сполучником, або в середині нього: Теплий туман слався по полю і налив балку по самі вінця, так що дерева потопали в ньому.
Кома не ставиться між частинами підрядного речення:
- якщо вони складаються з одного слова: Підв’язуючи світлий виноград, сміється дівчина не знати з чого;
- з’єднаними одиничним сполучником і (й), та (і), або, чи (або), якщо обидві частини мають спільне слово або спільну частину: Дітям здавалось, що вже вечір і що зараз прийде мама.
Іноді, якщо друга частина вимовляється з різким підсиленням тону (виражає висновок, наслідок), між частинами складносурядного і складнопідрядного речення ставиться тире: Минулася буря — і сонце засяяло.