23.3. Тактичне планування виробничої діяльності підприємства
Термін „тактика” – військовий термін грецького походження, який означає маневрування силами, придатними для здійснення певних цілей.
Тактичне планування – це сукупність дій, прийняття рішень, спрямованих на досягнення поставлених цілей і завдань. Тактичне планування займає проміжне місце між стратегічним та оперативно-календарним плануванням і його можна представити як засіб реалізації стратегії підприємства. Призначенням тактичного планування є максимальне забезпечення взаємозв`язків цілей з можливостями підприємства, визначення пріоритетності, послідовності та способів їх досягнення.
Метою тактичного планування є встановлення та розподіл завдань між функціональними і лінійними підрозділами підприємства, а також визначення їх ролі та місця у ланцюгу досягнення загальних цілей підприємства.
Між тактичним і стратегічним плануванням існують свої відмінності. Призначенням стратегічного планування є здійснення глибокого масштабного впливу, розрахованого на довготривалу (20-10 років) перспективу. Наслідки цього планування підприємство відчує не відразу, але вони впливатимуть на результати його діяльності впродовж тривалого періоду. Тактичне планування, зазвичай, розраховано на короткий термін (частіше до одного року). Воно враховує поточну зовнішню і внутрішню ситуації, що впливають на діяльність підприємства. Тактичне планування конкретизує і доповнює стратегічний план, визначає усі необхідні заходи для того, щоб їх реалізація могла якнайшвидше принести підприємству відповідний результат.
Основне питання стратегічного планування – чого бажає досягти підприємство на певному етапі свого розвитку. Тактичне планування ж зосереджено на тому, яким чином підприємство повинно досягнути визначених цілей.
Існують і інші відмінності: стратегічне планування, у більшості випадках, здійснюється „зверху-вниз”, тобто стратегічні цілі розробляються на вищому рівні управління. Їх виконання передається на тактичний рівень управління – керівникам функціональних і лінійних підрозділів підприємства. На цьому рівні розробляються середньо- і короткотермінові плани реалізації стратегії підприємства.
Тактичне планування можна класифікувати за певними ознаками:
за часом: довготермінове, середньотермінове, поточне;
за змістом: техніко-економічне, оперативно-календарне;
за об’єктами: виробництва, технічного розвитку, соціального розвитку;
за суб’єктами: підприємства, відділу, цеху.
Зарубіжна і вітчизняна практика господарювання визначила як найбільш прийнятний для розробки тактичних планів період часу в один рік, що відповідає як календарному, так і господарсько-фінансовому періодам.
У вітчизняній практиці господарювання тактичний план має різні назви: „промфінплан”, „поточний план”, „річний техніко-економічний план”, „план економічного і соціального розвитку підприємства” та ін. У подальшому цей вид плану будемо називати поточним планом.
Поточний план впливає на всі аспекти діяльності підприємства. Особливу увагу в ньому приділяють показникам ефективності та якості роботи, підвищенню конкурентоспроможності продукції, росту продуктивності праці, економії ресурсів, зниженню собівартості продукції. Добре обґрунтований план сприяє ефективному досягненню цілей підприємства, а необґрунтований – призводить до проблем з фінансами, порушень ритмічного випуску продукції, проблемам з її якості тощо. Тому поточний план повинен бути реалістичним, цілеспрямованим, адресним, досяжним.
Діяльність підприємства з планування можна розділити на декілька основних етапів (рис. 23.3.).
EMBED
Word.Picture.8
Рис. 23.3. Діяльність підприємства з планування
1 етап – складання планів, або безпосередньо процес планування, тобто прийняття рішень про майбутні цілі підприємства і засоби їх досягнення. Результатом процесу планування є система планів.
2 етап – реалізація планових завдань. Результатом є досягнуті показники усіх сфер функціонування підприємства та його підрозділів.
3 етап – контроль за ходом виконання планових завдань. Проводиться оцінка та порівняння планових і фактичних результатів. Визначаються причини відхилень, здійснюється їх коригування. На цьому етапі можна дати оцінку ефективності господарювання та якості планування на підприємстві у цілому.
Процес планування є важливим етапом діяльності підприємства. Він вимагає від фахівців управлінської майстерності, вміння адаптуватися до змін у зовнішньому і внутрішньому середовищі, вносити корективи до планових завдань, що сприятимуть ефективному досягненню поставлених цілей.
Поточний план розробляється на підприємстві планово-економічним відділом спільно з економічними підрозділами цехів у листопаді - грудні попереднього року і має поквартальну розбивку усіх показників. До початку планового періоду відділ доводить обов’язкові розділи плану до структурних підрозділів підприємства і здійснює контроль за ходом їх виконання.
Підприємства самостійно визначають кількість підрозділів плану, їх зміст та механізм складання. Склад розділів і показників поточного плану залежить від специфіки, галузевої належності підприємства, ринкової кон’юнктури, методів управління.
Фахівці рекомендують розробку поточних планів діяльності підприємства здійснювати, враховуючи стратегічні цілі та орієнтуючись на результати маркетингових досліджень, у такому мінімальному складі:
план виробничої діяльності;
план організаційно-технічного розвитку;
план матеріально-технічного забезпечення;
план з персоналу та оплати праці;
план собівартості продукції;
фінансовий план.
При необхідності рекомендовані розділи поточного плану підприємства можуть доповнювати і інші розділи, наприклад:
план маркетингової діяльності;
план інноваційної діяльності;
план капітальних вкладень та капітального будівництва;
план зовнішньоекономічної діяльності;
план природоохоронної діяльності тощо.
План виробничої діяльності включає: обґрунтування виробничої діяльності підприємства, визначення виробничої потужності підприємства, обґрунтування обсягу виробництва і реалізації продукції у натуральних, трудових і вартісних вимірниках.
План організаційно-технічного розвитку розробляється на основі даних аналізу технічного та організаційних рівнів підприємства, його порівняння зі світовими зразками, можливостей технічного переоснащення тощо. Він включає завдання зі створення та освоєння нових видів продукції, підвищення конкурентоспроможності продукції, яка випускається, впровадження прогресивних технологій, механізації і автоматизації виробництва, модернізації основних органів, зниження витрат виробничих ресурсів (сировини, матеріалів, трудових, енергетичних тощо), вдосконалення організації та управління виробництвом, стандартизації та уніфікації продукції, вдосконалення умов праці персоналу підприємства, соціального розвитку підприємства.
План матеріально-технічного забезпечення. Основною метою складання цього плану є визначення потреби в ресурсах, їх розподіл за видами робіт і в часі. У зміст планування матеріально-технічного забезпечення входить: визначення потреби у сировині, матеріалах, усіх видів палива і енергії, купованих напівфабрикатів, запасних частинах, інструменті тощо; розрахунок усіх видів запасів товарно-матеріальних цінностей на плановий період, регулювання забезпечення матеріальними ресурсами усіх виробничих підрозділів підприємства, оперативний облік, контроль та аналіз виконання планів матеріально-технічного забезпечення виробництва.
Основним завданням плану з персоналу та оплати праці є забезпечення ефективної зайнятості персоналу, підвищення продуктивності праці, ріст заробітної плати, підвищення добробуту працівників підприємства та їх сімей. Найважливішими показниками цього плану є: середньооблікова чисельність промислово-виробничого персоналу всього і за категоріями, ріст продуктивності праці, виробіток продукції на одного працюючого, фонд оплати праці промислово-виробничого персоналу всього і за категоріями, середня заробітна плата працюючих, середній дохід на одного працюючого.
План собівартості продукції та прибутку є складовою частиною планування діяльності підприємства і містить систему техніко-економічних розрахунків, які відображають величину поточних витрат, що включають до складу собівартості валової продукції, а також інші витрати виробництва. Він містить також: розрахунки планової собівартості окремих видів товарної і реалізованої продукції, розрахунок кошторису витрат на виробництво, розрахунок витрат на 1 грн продукції, планування зниження витрат за техніко-економічними факторами.
Фінансовий план активно впливає на всі сторони діяльності підприємства. Він тісно пов’язаний з кінцевими результатами виробництва, найважливішими з яких є загальний прибуток або сукупний доход і рентабельність. До змісту фінансового планування на підприємстві входить: планування усіх видів прибутку, складання балансу доходів і витрат (бюджету підприємства), планування фінансових показників (показники ліквідності, заборгованості, прибутковості), оцінка вигідності залучення кредитів, планування розподілу прибутку, планування потреби у зовнішньому фінансуванні.
При поточному плануванні важливо взаємопов’язати усі розділи плану в єдине ціле, розрахувати систему показників, яку можна розглядати як планову модель діяльності підприємства та його підрозділів.