- •Глава 1 підприємство в системі ринкових відносин 14
- •Частина і
- •Підприємство: цілі діяльності, організаційні основи, продукція
- •Організаційно-правові форми підприємства
- •1.3. Ринкове середовище підприємства
- •1.4. Маркетинг товарів промислового виробництва
- •1.5. Економічний механізм діяльності підприємства
- •Контрольні питання
- •Глава 2 основний капітал підприємства
- •2.1. Загальна характеристика капіталу і виробничих фондів підприємства
- •2.2. Класифікація, структура, облік та оцінка основних фондів
- •2.3. Знос, амортизація і відтворення основних фондів
- •2.4. Показники використання основних фондів
- •2.5. Нематеріальні активи
- •Контрольні питання
- •Завдання з розв’язанням
- •Завдання для самостійного вирішення
- •Глава 3 оборотні засоби підприємства
- •3.2. Нормування оборотних засобів
- •3.3. Ефективність використання оборотних засобів підприємства
- •Контрольні питання
- •Завдання з розв’язанням
- •Завдання для самостійного вирішення
- •Глава 4 персонал підприємства та продуктивність праці
- •4.1. Персонал підприємства, його склад, структура і класифікація
- •4.2. Набір та підготовка персоналу підприємства
- •4.3. Визначення чисельності окремих категорій персоналу підприємства
- •4.4. Продуктивність праці, показники та методи її вимірювання
- •4.5. Чинники та резерви зростання продуктивності праці
- •Контрольні питання
- •Завдання з розв’язанням
- •Завдання для самостійного вирішення
- •Глава 5
- •5.2. Елементи організації заробітної плати
- •5.3. Тарифна система оплати праці
- •5.4. Система оплати праці
- •5.5. Преміювання персоналу
- •Контрольні питання
- •Завдання з розв’язанням
- •Завдання для самостійного вирішення
- •Глава 6 собівартість продукції підприємства
- •6.1. Сутність, значення та класифікація витрат
- •6.2. Групування витрат за економічними елементами
- •6.3. Калькуляція собівартості продукції
- •6.4. Наближені методи розрахунку собівартості виробів
- •6.5. Напрями зниження собівартості продукції
- •Контрольні питання
- •Завдання з розв’язанням
- •Завдання для самостійного вирішення
- •Глава 7 ціноутворення
- •7.1. Ціна: поняття, функції, класифікація
- •7.2. Методи ціноутворення
- •7.3. Цінова політика підприємства
- •Контрольні питання
- •Завдання з розв’язанням
- •Завдання для самостійного вирішення
- •Глава 8 фінанси підприємств
- •8.1. Фінанси підприємств: сутність, функції
- •8.2. Грошові розрахунки підприємства
- •8.3. Формування та розподіл прибутку
- •8.4. Оподаткування підприємств
- •Контрольні питання
- •Завдання з розв’язанням
- •Завдання для самостійного вирішення
- •Глава 9 інвестиційна діяльність підприємства
- •9.2. Джерела інвестицій
- •9.3. Інвестиційний проект: зміст основні елементи
- •9.4. Аналіз ризиків інвестиційних проектів
- •Контрольні питання
- •Завдання з розв’язанням
- •Завдання для самостійного розв’язання
- •Глава 10 ефективність інженерних та господарських рішень
- •10.1. Сутність визначення ефективності інженерних та господарських рішень
- •10.2. Показники та методи розрахунку ефективності інвестицій
- •10.3. Показники порівняльної ефективності інновацій та методи розрахунку порівняльного ефекту виробничих інновацій
- •10.4. Методика розрахунку сукупного ефекту від створення нової продукції
- •Контрольні питання
- •Завдання для самостійного розв’язання
- •Частина іі
- •Організація виробництва
- •Глава 11
- •Організаційні основи виробництва
- •11.1. Організація виробництва: сутність, принципи
- •11.2. Загальні форми організації виробництва
- •11.3. Типи виробництва, їх техніко-економічна характеристика
- •Контрольні питання
- •Глава 12 впровадження інновацій у сфері виробництва
- •12.1. Комплексна організація підготовки виробництва до випуску нової продукції
- •12.2. Організація винахідницької, раціоналізаторської та патентно-ліцензійної роботи
- •12.3. Інформаційне забезпечення виробничої діяльності підприємства
- •Контрольні питання
- •Глава 13 організація наукових досліджень та проектно- конструкторських робіт
- •13.1. Види, методи і етапи виконання наукових досліджень
- •13.2. Завдання та стадії проектно-конструкторських робіт
- •13.3. Забезпечення технологічності конструкцій виробів
- •13.4. Автоматизація проектно-конструкторських робіт
- •13.5. Планування, фінансування і звітність про виконання науково-дослідних та проектно-конструкторських робіт
- •13.6. Організаційні форми проведення наукових досліджень та проектно-конструкторських робіт
- •Контрольні питання
- •Глава 14 технологічна та організаційна підготовка виробництва
- •14.1. Завдання, стадії та етапи технологічної підготовки виробництва
- •14.2. Структура і завдання органів технологічної підготовки виробництва на підприємстві
- •14.3. Технологічна уніфікація та стандартизація
- •14.4. Порівняльний техніко-економічний аналіз технологічних процесів
- •14.5. Зміст та головні етапи організаційної підготовки виробництва
- •14.6. Організація переходу на випуск нових видів продукції
- •Контрольні питання
- •Завдання з розв’язанням
- •Завдання для самостійного вирішення
- •Глава 15 виробничий процес та його організація
- •15.1. Складові виробничого процесу
- •15.2. Виробничий цикл та його структура
- •15.3. Тривалість циклу простого процесу
- •15.4. Виробнича структура підприємства та цеху
- •Контрольні питання
- •Завдання з розв’язанням
- •Завдання для самостійного вирішення
- •Глава 16 методи організації виробництва
- •16.1. Організація виробництва непоточними методами
- •16.2. Сутність потокового виробництва та класифікація потокових ліній
- •16.3. Організація та основні розрахунки потокових ліній
- •16.4. Організація автоматизованого виробництва
- •16.5. Система виробництва "канбан"
- •Контрольні питання
- •Глава 17 основи організації праці
- •17.1. Цілі, завдання та зміст організації праці
- •17.2. Поділ і кооперування праці
- •17.3. Організація робочого місця та його обслуговування
- •17.4. Організація праці керівника
- •Контрольні питання
- •Завдання з розв’язанням
- •Завдання для самостійного вирішення
- •Глава 18 організація нормування праці
- •18.1. Сутність і задачі нормування праці
- •18.2. Класифікація витрат робочого часу та склад норми часу
- •18.3. Система норм і нормативів праці
- •18.4. Методи нормування праці
- •18.5. Вивчення витрат робочого часу спостереженням
- •18.6. Нормування праці управлінського персоналу
- •Контрольні запитання
- •Завдання з розв’язанням
- •Завдання для самостійного розв’язання
- •Глава 19 організація роботи забезпечуючих підрозділів
- •19.1. Організація інструментального господарства у виробничій інфраструктурі підприємства
- •19.2. Ремонтні роботи та технічне обслуговування
- •19.3. Енергетичне забезпечення виробничих процесів
- •Контрольні питання
- •Завдання з розв’язанням
- •Завдання для самостійного вирішення
- •Глава 20 організація обслуговуючих господарств
- •20.1. Організація матеріально-технічного забезпечення і складського господарства
- •20.2 Нормування витрат і запасів матеріалів
- •20.3. Організація транспортного господарства
- •Контрольні питання
- •Завдання з розв’язанням
- •Завдання для самостійного вирішення
- •Глава 21 конкурентоспроможність продукції
- •21.1. Конкурентоспроможність продукції та її показники
- •21.2. Системи якості продукції та організація її контролю
- •21.3. Сертифікація продукції та атестація виробництва
- •Контрольні питання
- •Завдання з розв’язанням
- •Завдання для самостійного розв’язання
- •Частина ііі
- •Планування господарської діяльності
- •Глава 22
- •Загальна характеристика планування
- •22.1. Сутність планування та різновиди планів підприємства
- •22.2. Принципи, організація і методи планування
- •22.3. Система планових норм і нормативів
- •Контрольні питання
- •Глава 23 стратегічне та тактичне планування
- •23.1. Визначення, принципи формування, класифікація стратегій
- •23.2. Складові плану стратегічних змін
- •23.3. Тактичне планування виробничої діяльності підприємства
- •23.4. План виробничої діяльності
- •23.5. Бізнес-планування
- •Контрольні питання
- •Глава 24 планування інноваційних процесів
- •24.1. Завдання і методи планування інноваційних процесів
- •24.2. Сітьове планування, його сутність
- •24.3. Методика розробки і розрахунку сітьового графіка
- •24.4. Оптимізація сітьових графіків
- •Контрольні питання
- •Завдання з розв’язанням
- •Завдання для самостійного розв’язання
- •Глава 25 оперативно-календарне планування виробництва
- •25.1. Сутність, завдання і зміст оперативно-календарного планування
- •25.2. Системи оперативно-календарного планування виробництва та основні календарно-планові нормативи
- •25.3. Особливості оперативно-календарного планування в умовах різних організаційних типів виробництва
- •25.4. Організація диспетчерування виробництва
- •Контрольні питання
- •Завдання з розв'язанням
- •Завдання для самостійного розв’язання
- •Література
Завдання для самостійного розв’язання
Завдання 1. Визначити змінну норму виробітку і фактичний рівень її виконання слюсарем-складальником за таких виробничих умов:
робітник склав за 8-ми годинну зміну 95 газових клапанів;
норма оперативного часу на складання одного клапана дорівнює 4 хвилини;
нормована частка витрат підготовчо-підсумкового часу складає 8 %, обслуговування робочого місця 5 %, відпочинку та особистих потреб 7 % від оперативного часу.
Відповідь: змінна норма виробітку – 100 шт., фактичний рівень виконання – 95 %.
Завдання 2. Розрахувати кількість приладів, яку може настроїти регулювальник за половину 8-ми годинної робочої зміни за наступних умов:
загальний підготовчо-підсумковий час на проведення настроювання партії радіоприладів дорівнює 30 хвилин;
оперативний час на випробування одного приладу становить 8 хвилин;
час обслуговування робочого місця і видпочинку та особистих потреб складає у сумі 25 % від оперативного часу.
Відповідь: 21 шт.
Завдання 3. Розрахувати кількість трубопроводних фланців, яку зможе виготовити верстатник до кінці 8-ми годинної зміни при коефіцієнті виконання ним норм виробітку 1,25. Врахувати, що з початку зміни верстатник має виготовити кілька інших деталей, сумарна нормована трудомісткість, яких складає 6,5 нормо-години, а після цього приступити до виготовлення фланців. Повна норма часу на виготовлення одного фланця складає 0,5 нормо-години.
Відповідь: 7 шт.
Глава 19 організація роботи забезпечуючих підрозділів
19.1. Організація інструментального господарства у виробничій інфраструктурі підприємства
19.2. Ремонтні роботи та технічне обслуговування
19.3. Енергетичне забезпечення виробничих процесів
Ключові терміни та поняття: виробнича інфраструктура підприємства; інструментальне господарство; технологічне оснащення; класифікація та індексація інструменту; експлуатаційний фонд оснащення; обліковий фонд інструментів; ремонтне господарство підприємства; система планово-попереджувального ремонту; ремонт (поточний, середній, капітальний); структура ремонтного циклу; міжремонтне обслуговування; енергетичне господарство; класифікація енергетичних балансів; енергоозброєність
Студент повинен вміти: визначити потребу в енергоресурсах, інструменті та оснащені; виявляти шляхи вдосконалення виробничої інфраструктури підприємства; розраховувати тривалість міжремонтного циклу
19.1. Організація інструментального господарства у виробничій інфраструктурі підприємства
Результати господарської діяльності підприємства залежать не тільки від рівня організації виробничих процесів, але і від допоміжних та обслуговуючих, які створюють інфраструктуру підприємства.
Інфраструктура підприємства– це комплекс підрозділів або служб, які забезпечують необхідні умови для нормального функціонування підприємства в цілому (основного виробництва і усіх сфер його діяльності).
Виробнича інфраструктура підприємства – це комплекс підрозділів, спеціальні допоміжні та обслуговуючі господарства (інструментальне, ремонтне, енергетичне, транспортне, складське), які не приймають безпосередньої участі у створенні профільної продукції, але своєю діяльністю створюють необхідні умови для роботи основного виробництва.
Соціальна інфраструктура – комплекс підрозділів, котрі обслуговують соціально-побутові та культурні потреби працівників підприємства (охорона здоров’я, заклади громадського харчування, культури та відпочинку, житлово-комунального господарства).
Основною функцією виробничої інфраструктури є комплексне забезпечення інструментом, оснащенням, паливом, енергією, сировиною тощо; виконання транспортно-складських операцій та технічне обслуговування; ремонт і модернізація технологічного, енергетичного й іншого устаткування всього виробництва.
Склад і масштаби виробничої інфраструктури підприємства залежать від типу виробництва, номенклатури й обсягу випуску продукції, організації виробничих процесів, розмірів підприємства, інших факторів. У сфері технічного обслуговування підприємства працює близько 45-50 % загальної кількості персоналу. Це зумовлено не тільки значним обсягом робіт з обслуговування основного виробництва, а й різноманітністю і складністю ручних робіт, які дуже важко механізувати й автоматизувати.
Удосконалення техніки та організації обслуговування, застосування прогресивних технологій і досягнення на цій основі високих техніко-економічних показників виробництва створюють умови для успішної роботи підприємства. Основними напрямками вдосконалення організації допоміжного виробництва є централізація і концентрація однорідних процесів обслуговування та їх спеціалізація.
Виділення допоміжних та обслуговуючих підрозділів в окремі сервісні фірми – логічний крок у розвитку підприємств. Через цю процедуру реорганізації пройшли багато великих підприємств у західних країнах. В Україні тільки формується ринок промислового сервісу.
Машинобудівні підприємства використовують широку номенклатуру технологічного оснащення, яке складається з інструменту та технологічної оснастки. До інструменту відносяться усі види різального (різці, фрези, свердла, шліфувальні круги), вимірювального (мікрометри, штангенциркулі, скоби, пробки) та слюсарно-складального (молотки, ключі, викрутки, зубила). До технологічної оснастки відносяться – штампи, прес-форми, моделі, різні види пристосувань та інші пристрої, що сприяють виготовленню продукції.
З метою стабільного забезпечення цехів, дільниць і робочих місць високоякісним технологічним оснащенням у потрібній кількості та асортименті створюються спеціальні підрозділи, які об’єднуються в інструментальне господарство. Інструментальне господарство підприємства– це сукупність відділів і цехів, що займаються придбанням, проектуванням, виготовленням, ремонтом та відновленням технологічного оснащення, його обліком, зберіганням і видачею у цехи й на робочі місця.
Завдання інструментального господарства: безперебійне забезпечення виробництва технологічним оснащенням; постійне удосконалення конструкції технологічного оснащення; організація, збереження, облік, видача, експлуатація технологічного оснащення.
Склад інструментального господарства визначається залежно від типу виробництва, масштабу підприємства, номенклатури та складності технологічного оснащення. На підприємствах, зазвичай, створюються загальнозаводські та цехові підрозділи інструментального господарства. До загальнозаводських органів відносяться: інструментальні цехи; центральний інструментальний склад (ЦІС); заточувальні майстерні (загальнозаводські); інструментальний відділ (ІНВ), який виконує планово-диспетчерські функції, функції планування й організації інструментального господарства. До цехових органів інструментального господарства належать: інструментально-роздавальні комори (ІРК), які безпосередньо забезпечують робочі місця інструментами та оснащенням, зберігають їх обіговий фонд і передають до центрального складу зношений інструмент; дільниці (відділення) із заточування і поточного ремонту оснащення та інструменту. На рис. 19.1 зображена схема руху інструменту на підприємстві.
Рис.19.1. Схема внутрішньозаводського обігу оснащення
Позначення: 1 – нове покупне; 2 – виготовлене в інструментальних цехах; 3 – відновлене; 4 – нове і відновлене; 5 і 7 – зношене; 6 – нове й відновлене; 8 та 10 – затуплене; 9 та 11 – заточене.
Класифікація та індексація інструменту. У машинобудуванні та інших галузях національного господарства існує чітка класифікація оснащення й інструменту. Під класифікацією розуміється розподіл усіх інструментів, що застосовується на підприємстві, на певні групи за найголовнішими ознаками: за характером використання оснащення поділяється на універсальне, стандартне і спеціальне; за способом застосування – ручне та машинне; за призначенням – оброблювальне та складальне; за термінами виконання – тимчасове та постійне; за джерелами постачання – покупне та власного виробництва.
Індексація інструменту передбачає його послідовний розподіл на класи, підкласи, групи, підгрупи й види. Використовується десятинна цифрова система класифікації.
Наприклад: Різець 111622. Перша цифра означає клас (1) – інструмент різальний; друга – підклас (1) – різці; третя – група (1) – токарні; четверта – підгрупа (6) – відрізні; п’ята – вид (2) – відігнутий; шоста – підвид (2) – наварний.
Потреба в інструменті та оснащенні визначається залежно від виду виробництва. Номенклатура універсальних (стандартних) видів оснащення у серійному і масовому виробництвах визначається за картами використання, а в одиничному й дрібносерійному – за картами типового оснащення робочого місця. Номенклатура спеціальних видів оснащення визначається за картами технологічних процесів.
Потреба підприємства у кожному виді інструменту на плановий період обчислюється за формулою:
Нпл = Нвит+ Нофк – Нофп, (19.1)
де Нпл – кількість інструменту на плановий період, од; Нвит – кількість інструменту, що витрачається за плановий період, од.; Нофк –нормативоборотного фонду інструменту на кінець планового періоду (року); Нофп – фактична кількість інструменту на початок планового періоду (року).
У масовому та серійному виробництві норму витрат ріжучого інструменту для виконання виробничої програми визначають за формулами:
, (19.2)
,
(19.3)
де N – обсяг виробничої програми або планова кількість виробів, які треба обробити, од.; tM – машинний час оброблення одного виробу (виконання однієї операції), хв; і – кількість інструментів, які одночасно використовуються для оброблення одного виробу на одному робочому місці, од.; Тзн – машинний час роботи інструменту до повного зносу, хв; L – величина допустимого сточування ріжучого інструменту, мм; l – середня товщина шару, що сточується інструментом між двома заточуваннями, мм; tcm – тривалість однієї стадії роботи інструменту між двома заточуваннями (називається „стійкість інструменту”), хв; k – коефіцієнт передчасного виходу інструменту з ладу (береться 0,05).
Для дрібносерійного та одиничного виробництва витрати ріжучого інструменту на виконання запланованого обсягу робіт (виробничої програми) визначають за формулою:
, (19.4)
де Тзм – загальна кількість (обсяг) часу (трудомісткість) роботи устаткування, одиниць часу; км – коефіцієнт, який ураховує питому вагу машинного часу у нормі часу; кв – коефіцієнт використання даного виду інструменту.
Потребу в універсальному вимірювальному, слюсарно-монтажному інструменті визначають дослідно-експериментальним методом, виходячи з середнього терміну його служби.
Удосконалення організації інструментального обслуговування відбувається в результаті здійснення таких заходів:
підвищення рівня стандартизації та уніфікації технологічного оснащення;
застосування типових технологічних процесів;
скорочення тривалості розроблення та виготовлення оснащення.
модернізації стану нормативної бази інструментального господарства;
використання модульного принципу гнучкого автоматизованого вироб- ництва при організації цехового інструментального господарства;
забезпечення нормальних умов роботи центрального інструментального складу та інструментально-роздавальних комор;
організація ефективного забезпечення робочих місць високоякісним оснащенням та інструментом сучасних зразків;
посилення технологічного нагляду, упорядкування нормативного господарства, поліпшення оперативного та поточного обліку і лімітів затрат, а також ефективності ремонту й оновлення оснащення та інструменту;
глибокого аналізу доцільності виробництва оснащення власними силами чи вибирати альтернативні варіанти.
Із поглибленням ринкових процесів і розвитком інструментальної промисловості, виробництво інструменту і відповідальність за його технічний рівень повинні перейти до спеціалізованих заводів цієї галузі, а за інструментальним господарством промислових підприємств залишаються функції організації раціональної експлуатації інструменту (планування потреби, придбання, зберігання, заточування, забезпечення ним робочих місць, ремонт та контроль за дотриманням норм експлуатації).