18.6. Нормування праці управлінського персоналу
Основним завданням нормування праці керівників, спеціалістів та технічних виконавців є скорочення непродуктивних витрат часу, забезпечення необхідного рівня завантаження кожного працівника, визначення трудомісткості виконання управлінських робіт, встановлення необхідної чисельності працівників для конкретних умов їхньої діяльності, оптимальних співвідношень чисельності керівників і виконавців.
Виокремлюють збільшені і диференційовані методи нормування праці управлінців. При збільшеному нормуванні встановлюється сумарна чисельність управлінських працівників підприємства по окремим функціям управління, а також визначається кваліфікаційно-посадова структура управлінських кадрів. Диференційоване нормування передбачає встановлення норм часу на виконання управлінських робіт, їх розподіл між виконавцями та обґрунтування нормованих завдань.
Збільшене нормування чисельності керівників, спеціалістів та технічних виконавців підприємства або його підрозділів здійснюється по нормативам, розрахованим виходячи із статичних залежностей між чисельністю даної групи управлінців і факторами виробництва (балансова вартість активної частини фондів, чисельність промислово-виробничого персоналу, кількість одиниць устаткування та ін.). Вказані фактори безпосередньо не відображають трудомісткість робіт по управлінню виробництвом, а характеризують її лише непрямо.
Методика розробки збільшених нормативів чисельності управлінського персоналу передбачає виведення статистичних залежностей між чисельністю конкретної групи керівників, спеціалістів чи технічних виконавців та виробничими факторами, що в першу чергу визначають обсяг робіт по відповідній функції управління та чисельністю управлінського персоналу цієї групи. Такі статистичні залежності найчастіше встановлюються на основі кореляційно-регресивного аналізу і мають вигляд лінійних або ступеневих залежностей, а також таблиць.
Наприклад,
норматив чисельності майстрів (
),
встановлений по результатам обробки
даних 201 підприємства різних галузей
промисловості, має наступний вигляд:
,
(18.11)
де
– чисельність основних та допоміжних
робітників підприємства;
– балансова вартість активної частини
основних фондів, тис грн;
– чисельність робітників-відрядників;
– коефіцієнт змінності роботи
підприємства.
Чисельність спеціалістів та інших категорій управлінського персоналу найчастіше розраховується за допомогою двох- або трьохфакторних ступеневих залежностей. Так, трьохфакторна залежність має наступний загальний вигляд:
,
(18.12)
де
– норматив чисельності конкретної
групи управлінського персоналу;
– постійний коефіцієнт;
– чисельні значення факторів, які
визначають обсяг робіт по конкретній
функції управління і відповідно
чисельність управлінського персоналу;
– показники ступеню при чисельних
значеннях факторів.
Методи збільшеного нормування не дозволяють визначити необхідні витрати часу виконавців на конкретні роботи управлінського характеру, не дозволяють розробити обґрунтовані індивідуальні та колективні нормовані завдання. Для вирішення цих задач, які забезпечують підвищення продуктивності управлінської праці, використовують диференційоване нормування за допомогою нормативів часу, які розроблені для найбільш масових посад управлінського персоналу. Існують нормативи часу на розробку технологічної документації, конструкторські, креслярські та копіювальні роботи, на роботи по бухгалтерському обліку, діловодству і складанню документів по постачанню і збуту, на роботи, які виконуються економістами по праці, по фінансовій роботі та ін. Використання всієї сукупності розроблених нормативів дозволяє пронормувати працю більшої частини управлінців.
Для нормування праці спеціалістів і технічних виконавців використовують також метод, що передбачає використання еталонів робіт. Процес нормування у цьому випадку передбачає дві стадії: складання альбому еталонів робіт та їх нормування; оперативне нормування шляхом порівняння роботи, яка нормується, з еталоном при складанні нормованого завдання.
Для тих категорій управлінського персоналу, які не охоплені нормативами часу, використовують експериментально-аналітичні методи нормування праці, що базуються на розробленні раціональних балансів робочого часу виконавців управлінських робіт.
Нормування праці спеціалістів науково-дослідних інститутів, проектно-конструкторських бюро та інших науково-технічних організацій базується на визначенні нормативної трудомісткості всіх етапів науково-технічних робіт. Для цього використовуються експертні, досвідно-статистичні та аналітичні методи нормування. Основними принципами нормування працівників науково-технічних організацій є:
охоплення нормуванням праці всіх категорій працюючих (дослідників, математиків, програмістів, технологів, конструкторів та ін.);
всебічне обґрунтування нормативної трудомісткості науково-технічних робіт з врахуванням технічних, економічних, організаційних, психофізіологічних та соціальних факторів;
відображення в методології нормування ймовірнісного характеру процесу виконання науково-технічних робіт.