Зміст

Зміст 4

ВСТУП 10

Частина І 13

ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА 13

Глава 1 підприємство в системі ринкових відносин 14

Глава 2 ОСНОВНИЙ КАПІТАЛ ПІДПРИЄМСТВА 37

2.3. Знос, амортизація і відтворення основних фондів 46

Глава 3 ОБОРОТНІ ЗАСОБИ ПІДПРИЄМСТВА 62

Глава 4 ПЕРСОНАЛ ПІДПРИЄМСТВА ТА ПРОДУКТИВНІСТЬ ПРАЦІ 78

4.1. Персонал підприємства, його склад, структура і класифікація 79

4.2. Набір та підготовка персоналу підприємства 83

4.3. Визначення чисельності окремих категорій персоналу підприємства 85

4.4. Продуктивність праці, показники та методи її вимірювання 88

Глава 5 98

ОПЛАТА ПРАЦІ 98

Глава 6 СОБІВАРТІСТЬ ПРОДУКЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА 121

Глава 7 ЦІНОУТВОРЕННЯ 138

Глава 8 ФІНАНСИ ПІДПРИЄМСТВ 166

8.1. Фінанси підприємств: сутність, функції 167

Глава 9 ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА 194

Глава 10 ЕФЕКТИВНІСТЬ ІНЖЕНЕРНИХ ТА ГОСПОДАРСЬКИХ РІШЕНЬ 214

Частина ІІ 231

ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА 231

Глава 11 232

ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ ВИРОБНИЦТВА 232

Глава 12 241

ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙ У СФЕРІ ВИРОБНИЦТВА 241

Глава 13 254

Контрольні питання 283

Глава 14 284

ТЕХНОЛОГІЧНА ТА ОРГАНІЗАЦІЙНА ПІДГОТОВКА ВИРОБНИЦТВА 284

Таблиця 14. 1. Зміст організаційної підготовки виробництва 294

Глава 15 301

ВИРОБНИЧИЙ ПРОЦЕС ТА ЙОГО ОРГАНІЗАЦІЯ 301

Глава 16 319

319

МЕТОДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА 319

Ознаки 322

Види потокових ліній 322

. (16.7) 325

Глава 17 337

ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАЦІ 337

Глава 18 349

ОРГАНІЗАЦІЯ НОРМУВАННЯ ПРАЦІ 349

Глава 19 ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ЗАБЕЗПЕЧУЮЧИХ ПІДРОЗДІЛІВ 373

Глава 20 393

Глава 21 411

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ПРОДУКЦІЇ 411

Частина ІІІ 430

ПЛАНУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 430

Глава 22 431

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПЛАНУВАННЯ 431

Глава 23 442

СТРАТЕГІЧНЕ ТА ТАКТИЧНЕ ПЛАНУВАННЯ 442

Глава 24 467

467

ПЛАНУВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ 467

Глава 25 491

ОПЕРАТИВНО-КАЛЕНДАРНЕ ПЛАНУВАННЯ ВИРОБНИЦТВА 491

ЛІТЕРАТУРА 507

ВСТУП

Основною ланкою економіки держави було, є і залишатиметься підприємство. Саме з підприємства розпочинається створення соціально-економічного потенціалу держави, на підприємстві здійснюється процес виготовлення продукції, підприємство створює ланцюжок робочих місць, на підприємстві розкриваються здібності, творчий потенціал людини, працівника. Конкурентоспроможність держави – це насамперед конкурентоспроможність її підприємств, які формують економічну «піраміду» держави. Для підтримання належного рівня конкурентоспроможності власники, керівники, усі працівники підприємства мають піклуватися про ефективне використання трудових, матеріальних, фінансових, інформаційних ресурсів, застосовувати високопродуктивне обладнання, прогресивну технологію, дбати про конкурентоспроможність продукції. Основну роль у створенні потужного економічного потенціалу держави відіграють підприємства машинобудівного комплексу, оскільки їхня продукція призначається для технічного оснащення усіх галузей економіки та задоволення зростаючих потреб населення. Усе це потребує глибоких економічних знань інженерів для створення, виробництва і експлуатації нових зразків приладів, обладнання, ліній, машин.

Професійна економіко-організаційна підготовка студентів здійснюється за рахунок вивчення комплексної навчальної дисципліни «Економіка та організація виробництва», що входить до переліку фундаментальних або професійно-орієнтованих дисциплін підготовки бакалаврів машинобудівних напрямів: 0901 «Інженерне матеріалознавство», 0902 «Інженерна механіка», 0907 «Радіотехніка», 0908 «Електроніка», 0909 «Прилади», 0910 «Електронні апарати», 0911 «Лазерна та оптоелектронна техніка», 0914 «Комп’ютеризовані системи, автоматика і управління», 0923 «Зварювання» та інші.

До недавнього часу студенти технічних спеціальностей традиційно вивчали окремі дисципліни «Економіка підприємства» та «Організація і планування виробництва». Тому для вивчення цих дисциплін видавались окремі підручники і навчальні посібники. Крім того треба відмітити, що останнім часом видано багато навчальних посібників «Економіка підприємства», але всі вони практично призначені для студентів економічних спеціальностей. Посібники та підручники «Організація і планування виробництва» для студентів технічних спеціальностей в останні десять років не видавалися в Україні.

Автори поставили за мету створити комплексний підручник «Економіка та організація виробництва» для студентів машинобудівних спеціальностей вищих навчальних закладів.

Економіка (від грец. oikonomike – мистецтво ведення господарства) в сучасних умовах набула подвійного поняття. По-перше, економіка – це національне господарство держави, регіону, області, міста, села, тобто сукупність підприємств промисловості, сільського господарства, торгівлі, транспорту, всіх видів трудової діяльності людей, що забезпечують їм матеріальні умови життя. По-друге, економіка – це сукупність методів ефективного використання виробничого потенціалу для досягнення максимальних результатів господарської діяльності. Таке поняття є наслідком обмеження ресурсів життєдіяльності людей – сільськогосподарських угідь, корисних копалин, води, палива, енергії, а також можливостей людини, її капіталу. Тому ефективне використання обмежених ресурсів для задоволення конкретних потреб – першочергове  завдання кожного суб’єкта господарювання.

Організація (з французької organisation  сполучення когось або чогось у єдине ціле) у загальному понятті – це сполучення окремих елементів цілого у просторі і часі. Організація притаманна усім сферам живого і неживого світу, у тому числі: організація Сонячної системи, організація навчального процесу, організація надання інженерам другої – економічної освіти тощо.

Організація виробництва – координація та оптимізація в часі та просторі процесів праці і матеріальних елементів виробництва з метою створення організаційних передумов для досягнення максимальних результатів господарської діяльності. Як вид діяльності організація виробництва має подвійне поняття. З одного боку – це зв’язок та взаємодія праці і матеріальних елементів виробництва в часі та просторі. Таке поняття характеризує етап організації виробництва в конкретних умовах або його організованість. З другого боку, це процес створення та удосконалення раціональних зв’язків і взаємодії між елементами виробництва.

Предметомекономіки та організації виробництва як навчального курсу є сукупність форм і методів ефективної виробничої господарської діяльності, що ґрунтується на досягненнях науки і передового досвіду з урахуванням галузевих особливостей в умовах чинного законодавства України.

Об’єктомвивчення курсу «Економіка та організація виробництва» є машинобудівне підприємство у широкому розумінні цієї комплексної галузі.

Вивчення курсу «Економіка та організація виробництва» передбачає здобуття студентами знань сутності економічного механізму діяльності підприємств різних форм власності, організаційних основ створення і функціонування сучасного виробництва, планування робіт, оволодіння методами розрахунку й обґрунтування інженерних та господарських рішень, досягнення найвищих результатів роботи.

Основне завдання економічних дисциплін полягає у розвиненні економіко-організаційного мислення майбутніх інженерів. Це обумовлено тим, що їх праця являє собою систематичне прийняття конструкторських, технологічних, організаційних та інших рішень в умовах постійних змін внутрішніх і зовнішніх чинників діяльності. Тому економічні дисципліни не можуть бути набором готових рецептів, а мають містити ті правила, рекомендації, якими повинен керуватися спеціаліст у своїй повсякденній творчій діяльності.

Економіко-організаційне мислення – це сукупність передумов у поведінці фахівців відповідно до їх інтересів. По-перше, фахівці здійснюють ті дії, що, на їх думку, принесуть найбільшу користь справі. По-друге, фахівці завжди роблять вибір між можливими варіантами (альтернативами) дій, а оскільки вибір займає важливе місце в економіці та організації, то необхідно зосереджувати увагу на тому, як зробити правильний вибір. По-третє, передбачається, що фахівець діє, зважаючи на плюси і мінуси можливих варіантів, а також вчиться на помилках. По-четверте, вибір інженерних рішень завжди виконують індивідууми, тому треба розчленяти колективне рішення на рішення окремих фахівців, які входять до цього колективу. По-п’яте, фахівці, що діють у своїх інтересах, створюють можливості вибору для інших фахівців. Колективна координація є процес безперервної взаємодії спеціалістів в умовах обґрунтованих взаємообумовлених рішень.

Економіка та організація пов’язані, з одного боку, з основами економічної теорії, з другого – з технічними дисциплінами, що мають об’єктами вивчення технології виробництва, машини, апарати, прилади, електронні системи, процеси конструювання, проектування та інше.

Автори сподіваються, що підручник сприятиме формуванню економіко-організаційного мислення фахівців і допоможе використовувати здобуті знання для якісного виконання своїх професійних обов’язків.

Підручник «Економіки та організації виробництва» – підготував колектив науковців і викладачів Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Співавторами підручника є: д-р наук, проф. В.Г. Герасимчук (вступ, підрозд. 1.3, 1.4, 12.5, 24.1, гл. 7, 14), канд. наук, доц. А.Е. Розенплентер (вступ, підрозд. 1.1, 1.2, 1.5, 12.1-12.4, гл. 11), канд. наук, доц. К.В. Березовський (гл. 4), канд. наук, доц. С.В. Войтко (гл. 10, 13, 25), канд. наук, доц. А.М. Задольський (гл. 2, 15, 21), д-р наук, проф. КНЕУ А.М. Колот (гл. 5), канд. наук, доц. В.І. Кривда (гл. 18, 19, 23, 26), ст. викл. С.В. Лисенко (гл. 8, 20), ст. викл. Т.В. Левицька (гл. 3, 17), канд. наук, доц. В.С. Сичов (гл. 6, 16), канд. наук, доц. Т.Є. Шевченко (гл. 9), канд. наук, доц. І.Д. Шеламова (підрозд. 24.2-24.4).

Значну організаційно-технічну роботу у процесі підготовки рукопису виконали С.В. Нараєвський, А.А. Мхітарян, Т.В. Сакалош, С.В. Мариніна, за що автори висловлюють їм щиру подяку.