1. Соціально-економічні основи підприємництва і агробізнесу

5

Законодавство України про підприємництво визначає загальні правові, економічні та соціальні засади здійснення підприємниць- кої діяльності фізичними і юридичними особами на території Укра- їни, гарантії свободи підприємництва та його державної підтримки.

Звідси підприємницька діяльність — це діяльність ініціатив- них, енергійних, творчих, кмітливих, цілеспрямованих, поряд- них людей, які реалізують важливі, складні, сміливі ідеї та рі- шення, беруть на себе ризик, пов’язаний з реалізацією їх. Таким чином, підприємницька діяльність є поняттям багатогранним, що втілює у собі інтелектуальні здібності, потрібні в управлінні, менеджменті, бізнесі, комерційній діяльності, технології вироб- ництва товарної продукції на рівні різних інститутів багатоук- ладної інфраструктури ринку.

Підприємництво включає в обіг свого суб’єкта підприємця, а не всіх учасників ринку. Отже, поряд із споживчим і трудовим йти- меться про підприємницький бізнес.

Підприємництво здійснюється за такими принципами:

³вільний вибір виду діяльності;

³залучення на добровільних засадах для здійснення підприєм- ницької діяльності майна та коштів фізичних і юридичних осіб;

³самостійне формування програми діяльності, вибір постачаль- ників і споживачів продукції, що виробляється, встановлення цін відповідно до законодавства;

³вільне наймання працівників;

³залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших ресурсів, використовувати які зако- нодавство не забороняє і не обмежує;

³вільне розпорядження прибутком, що залишається після спла- ти обов’язкових платежів, установлених законодавством;

³самостійне здійснення підприємцем-юридичною особою зовні- шньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організа- ційних формах на розсуд підприємця. Порядок створення, діяльності, реорганізації та ліквідації окремих організаційних форм підприєм- ництва визначається відповідними законодавчими актами України. Якщо такий порядок спеціальним законодавством не встановлено,

6

то підприємець керується Законом України «Про підприємництво» і своїм статутом. Цим законом регулюються також відносини, пов’яза- ні зі здійсненням підприємницької діяльності.

Для здійснення підприємницької діяльності підприємець має право укладати договори з громадянами про використання їхньої праці. При укладанні трудового договору (контракту, угоди) підпри- ємець зобов’язаний забезпечити умови та охорону праці, оплату її не нижче встановленого в країні мінімального рівня, а також інші со- ціальні гарантії, у тому числі соціальне і медичне страхування та соціальне забезпечення.

Діяльність підприємця може бути припинена за таких обставин:

³з власної ініціативи підприємця:

³на підставі рішення районного, міського або арбітражного суду

увипадках, передбачених законодавством України;

³у разі закінчення терміну дії ліцензії;

³за інших обставин, передбачених законодавчими актами України.

Держава гарантує всім підприємцям, незалежно від обраних ни- ми організаційних форм підприємницької діяльності, однакові пра- ва і створює однакові можливості для доступу до матеріально- технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та ін- ших ресурсів. Забезпечення матеріально-технічними та іншими ре- сурсами, що централізовано розподіляються державою, здійснюєть- ся лише за умови виконання підприємцем робіт і поставок для дер- жавних потреб. У передбачених законодавством випадках підпри- ємець або громадянин, який працює у підприємця за наймом, може залучатися до виконання в робочий час державних обов’язків. Дер- жавний орган, що ухвалює таке рішення, відшкодовує підприємцю відповідні збитки. Держава гарантує недоторканість майна підпри- ємця і забезпечує захист права його власності.

Зметою створення сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку підприємництва держава здійснює такі заходи:

³на умовах і в порядку, передбачених чинним законодавством, надає земельні ділянки, передає підприємцю державне майно (ви- робничі та нежитлові приміщення, законсервовані та недобудовані об’єкти, невикористане устаткування), необхідні для здійснення підприємницької діяльності;

³сприяє організації матеріально-технічного забезпечення та інформаційного обслуговування підприємств, підготовці та перепід- готовці кадрів;

7

³здійснює первісне облаштування неосвоєних територій об’єк- тами виробничої та соціальної інфраструктури з продажем або пе- редаванням їх у кредит підприємцям;

³стимулює за допомогою економічних важелів (цільових субси- дій, податкових пільг) модернізацію технології, інноваційну діяль- ність, освоєння нових видів продукції та послуг,

³надає підприємцям цільові кредити тощо.

Держава законодавчо забезпечує свободу конкуренції між під- приємцями, захищає споживачів від проявів несумлінної конкурен- ції та монополізму в будь-яких сферах підприємницької діяльності.

Органи державного управління будують свої відносини з підпри- ємцями, використовуючи такі важелі:

³податкову та фінансово-кредитну політику, в тому числі вста- новлення ставок податків і відсотків за державними кредитами, по- даткових пільг, цін і правил ціноутворення, цільових дотацій, ва- лютного курсу, розмірів економічних санкцій;

³державне майно і систему резервів, ліцензій, концесії, лізинг, соціальні, екологічні та інші норми і нормативи;

³науково-технічні, економічні, соціальні державні та регіональ- ні програми;

³договори на виконання робіт і поставок для державних потреб. Втручання державних органів у господарську діяльність підпри-

ємців не допускається, якщо вона не порушує передбачених законо- давством України прав державних органів щодо здійснення конт- ролю за діяльністю підприємців.

Іноземні громадяни та особи без громадянства, які здійснюють підприємницьку діяльність на території України, на її континен- тальному шельфі та у морській економічній зоні, мають такі самі права і обов’язки, що й громадяни України, якщо інше не випливає з Конституції України, законодавства про підприємництво та інших законодавчих актів України. Особливості здійснення підприємни- цької діяльності на території України іноземними юридичними осо- бами визначаються законодавчими актами України. Якщо міжна- родним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про підприємництво, то засто- совуються правила міжнародного договору.

Віднесення підприємництва до економічної категорії ґрунтується на таких засадах:

1. Підприємництво є явищем, що відображує виробничі відноси- ни. Визначення підприємництва як виду людської діяльності дає змогу встановити його місце в системі суспільних відносин: людина,

8

як суб’єкт підприємництва, не може існувати поза суспільством і вступає у відповідні відносини з іншими людьми. Вирішальна роль належить економічним відносинам. Йдеться про матеріальні вироб- ничі відносини, що складаються в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання. Підприємництву як складовій виробничих відносин притаманні такі ознаки: об’єктивність, системність, мате- ріальність, наявність протиріч.

2.Підприємництво є складним системним явищем, елементи якого розглядаються у діалектичній взаємодії та взаємозалежності.

3.Підприємництво як діяльність є складовою матеріальних від- носин, а отже, об’єктивним і матеріальним явищем.

4.Підприємництво є також суб’єктним, персоніфікованим яви- щем, пов’язаним з конкретною людиною-підприємцем.

5.Підприємництво є історичним явищем і зазнало в своєму роз- витку значних змін.

6.Як кожне суспільне явище, підприємництво розглядається в загальному зв’язку і взаємозалежності, безперервному розвитку на основі боротьби протилежностей.

Таким чином, підприємництво як економічна категорія — це особливий тип людської діяльності, що зорієнтована на успіх, а отже, передусім на отримання прибутку; передбачає новаторст- во, як основний засіб діяльності; ґрунтується на принципах і ви- могах, що найбільш повно реалізуються при товарно-грошових відносинах.

Філософією підприємництва є вільний індивідуалізм, основна риса якого — забезпечення розквіту за рахунок власних зусиль, але не суперечить інтересам суспільства.

Розвиток підприємництва передбачає раціоналізацію економіки, підвищення конкурентоспроможності, позбавлення від баласту ре- сурсів, що не використовуються або погано експлуатуються, більш повну реалізацію основного потенціалу суспільства-людини. З цієї причини підприємництво не може бути капіталістичним або соціа- лістичним. Воно — невід’ємний елемент бізнесу і розвивається тіль- ки там, де у суспільстві стверджується вільна ринкова економіка і демократія.

9