- •3. Розквіт і занепад Мінойської цивілізації
- •2. Археологічні відкриття Ахейської цивілізації
- •3. Розквіт і занепад Ахейської палацової цивілізації
- •Троянська війна 1240-1230 рр. До н.Е.
- •Соціально-економічний розвиток Греції у VIII–VII ст. До н.Е.
- •Велика грецька колонізація VIII—VI ст.
- •2. Виникнення полісу
- •3. Поліс як феномен Грецької цивілізації
- •3.1. Органи управління поліса
- •6.5. Виникнення держави у Спарті
- •1. Виникнення Спартанської держави
- •Виховання спартанців [ред.]
- •Соціальні аспекти спартанської держави [ред.]
- •6.2. Реформи Солона. Реформи Клісфена. Їх оцінка, демократизація державного ладу
- •Історія. Політична боротьба [ред.]
- •§ 35. Греко-перські війни
- •1. Причини греко-перських війн
- •Греко-перські війни 500-449 рр. До н.Е.
- •2. Похід Дарія і проти скіфів
- •Перський воїн
- •3. Іонійське повстання
- •4. Марафонська битва
- •Грецькі воїни
- •Марафонська битва
- •5. Похід Ксеркса в Грецію
- •Грецька бойова бірема
- •Битва при Фермопілах
- •Саламінська битва
- •6. Завершення і результати греко-перських війн
- •Причини греко-перських воїн. Їх періодизація
- •Повстання мілета і грецьких міст малої азії
- •Перші вторгнення персів у балканську грецію (492—490 рр. До н. Е.)
- •Похід ксеркса
- •Організація делоськой сіммахії (першого афінського морського союзу). Звільнення грецьких полісів малої азії і проток від перського панування
- •Наростання напруженості між афінами і спартою. Військова експедиція афін в єгипет і завершення греко-перських воєн
- •Підсумок
- •6. Завершення і результати греко-перських війн
- •Соціально-економічне положення в греції в першій половині IV ст. До н. Е.
- •Зростання соціальної напруженості в греції IV ст. До н. Е.
- •1. Війни між грецькими містами-державами
- •2. Посилення Македонії за часів Філіппа II
- •Монета Філіппа Македонського
- •3. Підкорення Греції Македонією
- •Фракійські племена в V—IV ст. До н. Е.
- •Македонія в V — першій половині IV ст. До н. Е.
- •Підвищення македонії при філіпі II (359—336 рр. До н. Е.)
- •Боротьба філіпа II за встановлення македонської гегемонії в греції
- •Боротьба промакедонської і антимакедонської партії в афінах. Діяльність демосфена. Встановлення македонської гегемонії в греції
- •§ 42. Східний похід Александра Македонського і утворення елліністичних держав
- •1. Східний похід Александра
- •Битва на річці Ґранік
- •Битва під Гавгамалами
- •2. Імперія Александра Македонського
- •Утворення імперії Александра Македонського
- •Монета Александра Македонського
- •Александрія Єгипетська
- •Особливості формування грецької культури
- •Особливості грецької релігії і громадські свята
- •Грецький театр і література
- •Архітектура і мистецтво в греції у V—IV ст. До н. Е.
- •Заснування Риму та Римське царство [ред.]
- •8. Імператорський період в історії Стародавнього Риму (I ст. До н.Е.-V ст.)
- •Війна з галлами
- •Структура римсько-італійського союзу
- •Початок війни [ред.]
- •Створення римського флоту [ред.]
- •Африканська авантюра Регула [ред.]
- •Закінчення війни [ред.]
- •Мир [ред.]
- •По війні [ред.]
- •Джерела [ред.]
- •Передісторія [ред.]
- •Початковий період війни [ред.]
- •Перехід Ганнібала через Альпи [ред.]
- •Перемоги Ганнібала в Північній Італії [ред.]
- •Ганнібал в Етрурії [ред.]
- •Битва при Тразименському озері [ред.]
- •Тактика Фабія [ред.]
- •Початок військових дій в Іспанії [ред.]
- •Битва при Каннах [ред.]
- •Наслідки битви під Каннами [ред.]
- •Створення антиримської коаліції [ред.]
- •Війна на Сицилії [ред.]
- •Напад Македонії на Іллірію [ред.]
- •Успіхи римлян [ред.] Війна в Іспанії [ред.]
- •Перехід Сифакса на бік римлян [ред.]
- •Військові дії в Італії в 212–209 до н. Е. [ред.]
- •Перелом [ред.]
- •Перемога Риму [ред.] Війна в Африці [ред.]
- •Битва при Замі [ред.]
- •Підсумки [ред.]
- •1 ГайГракх - послідовник реформ свого брата
- •2Трибун ГайГракх та її законопроекти
2. Виникнення полісу
У культурі Стародавньої Греції спостерігається поєднання традиційних рис, висхідних до архаїчної і ще більш раннім епохам, і абсолютно інших, породжених новими явищами в соціально-економічній і політичній сферах. Народження нового аж ніяк не означало загибелі старого. Як у містах будівництво нових храмів вельми рідко супроводжувалося руйнуванням старих, так і в інших сферах культури старе відступало, але звичайно не зникало абсолютно. Найважливіший новий чинник, що зробив найбільш значний вплив на хідкультурної еволюції, - консолідація і розвиток поліса, особливо демократичного. Поліс з невеликого поселення перетворився на самодостатній політичний і економічний центр. Формування системи політичних органів полісної демократії було результатом тривалого історичного періоду, починаючи з реформ Солона. Найрозвиненішою формою демократичного ладу античних рабовласницьких держав вважається афінська демократія. За своєю сутністю Афінське держава було політичною організацією вільних громадян, які забезпечують захист їхніх інтересів та послух рабів. За формою правління воно являло собоюдемократичну республіку, в якій громадяни користувалися рівними правами і могли брати участь у політичному житті. Вона остаточно склалася в V ст. до н.е. і проіснувала до тридцятих років IV в. до н.е. Отже, в грецьких полісах основою всієї соціально-економічної і політичної організації виступав колективгромадян. Крім них в афінському суспільстві перебували метеки, численні раби, які в сукупності складали більше половини всього населення. Однак афінська полісна система спиралася на громадянина і була створена, перш за все, для громадянина. Античний поліс здавна викликав захоплене ставлення як "ідеальна форма державного життя" з притаманними їй порядком, свободою і справедливістю. Для античності "політичне" - синонім "цивільного". Громадянин ("політес") міста-держави - повноправний учасник у вирішенні всіх державних справ як внутрішнього, так і зовнішньополітичного значення. Антична класична демократія розглядалася як форма державного устрою, в основі якого лежить свобода. Гарантією особистої свободи громадянина було право приватної власності на засоби виробництва (і, перш за все, на головне з них - землю) з можливістю продажу її або передачі в спадщину, право вільного розпорядження виробленими товарами (тобто вільний ринок), право безпосередньо впливати на формування внутрішньої і зовнішньої політики держави і антимонопольні закони, що перешкоджали концентрації економічної і політичної влади в руках однієї особистості, родини, стану, класу. Проте і у полісної демократії існували свої недоліки. По-перше, полісна демократія була рабовласницькою, тобто раби, які не тільки не мали особистою свободою, а й у саму категорію людей включалися тільки окремими вільнодумними греками, також як і метеки, які постійно мешкають в Афінах, не мали громадянських прав і не брали участі в управлінні державою. По-друге, свободою в кожному з грецьких держав (а їх було близько 2 тисяч) володів тільки повноправний громадянин саме цієї держави й тільки в межах своєї держави. Всі інші особисто вільні мешканці цього регіону - іммігранти і жінки - цивільними правами не володіли і приватною власністю (особливо нерухомої) володіти не могли. Повноправним афінським громадянином міг бути житель Аттики, батьки якого мали громадянські права, а його ім'я було записано в особливому списку, що ведеться в демах. У такі списки заносилися юнаки та дівчата, які досягли 18-річного віку. До 20 років юнак закінчував курс військово-виховного навчання і ставав повноправним громадянином. Найбільш суттєвими правами громадянина були права на свободу і незалежність від будь-якої іншої людини, право на земельну ділянку і допомогу від держави у разіматеріальних труднощів, право на носіння зброї та службу в ополченні, право на участь у Народних зборах і т.д. Громадянин був зобов'язаний берегти своє майно і працювати на земельній ділянці, приходити на допомогу полісу в надзвичайних обставинах, захищати рідний поліс зі зброєю в руках, почитати батьківських богів. Поліс включав у себе належать до міста земельні ділянки. При цьому індивід - член держави - має право на користування общинної землею і є власником своєї ділянки.