Доля і* діло боеція
Боецій жив в епоху переломну, а тому, повинно бути, в** ніж*-те схожу* з* нашої. В** такі епохи особливо гостро відчувається і* велич*, і* тендітність людської цивілізації, її висока цінність* і* в* той же частой відсутність твердих гарантій її подальшого збереження. Подібне* відчуття у* одніх людей породжує панічні і* эсхатологические настрою, в** інших**, більш* мужніх і* разом з тим більш* гуманних*, воно викликає потребу будь-що* врятувати культуру, захистити разум от хаосу , що насувається, уберегти віру в** непреходящее добро* от натиску** разбушевавшегося зла. Боэций**, певно, належавдо до цієї другої категорії людей і* був, можна сказати, зразковою* людиною культури. Тут* в** нього є чему поучиться і* вам.
Замість* з* тим, на переломах історії, в** періоди, коли старий суспільний* і* духовний порядок чахнет і* гине, а новий - як завжди буває - народжується в** найтяжчих родових муках, в** ці періоди надзвичайно обостряется почуття* кінцівки і* зыбкости індивідуального людського існування, що стимулюєстимулює|що экзистенциально-філософську рефлексию і* що провокує висунення* на передній план таких* питань*, над якими людина рідко задумывается, доки* його життя протікає в** звичному ритм, в* устоявшихся формах, немов би автоматичні. Ми* маємо в** вигляду* питання* про сенс* і* цінності* життя, про її уникальности, про неминучість смерті, про справжній і* неподлинном в** людському існуванні, про превратностях долі і* шляхах досягнення* можливої для людини щастя, про гарне** і* зле, про свободу* I або* несвободе людської волі, про вищий і* безумовний принцип* виправдання життя взагалі і* морального життя в** особливості*.
Питання** ці хвилювали* мислячих людей в всіх* час*, але для тих, хто, выражаясь словами* поета, «відвідавдо сій мир* в** його хвилини роковые», вони часто* являли собою найголовнішими. Так* трапилося* і* з* Боэцием**. Так* трапилося* або* ж* ще трапиться* і* з* нами. В* всякому* випадку,
Сучасна філософія всі* більше звертається до цих питань*. Енн0
І* ще одне попереднє зауваження. В* історії і* в* природі, ніщо не зникає* безслідно. І* з1ї' діє великий закон збереження, що пояснитьпояснить|що ц^ похождение більших* і* яскравих історичних подій і* ыалых і* непомітних, того, що здається цілком но3 вым, - з* того, що було раніше*, але опинилося забытым або* зміненим напластованиями часу до неузнаваемости, однак* збереженим матерією історії у вигляді такого елементу, без якого не з'явилося б* і* це нове.
Вимовляючи* слова «субстанция», «эссенция», «персона» «інтелектуальний», «раціональний», «иррациональный'» «спекулятивный», «предикативный», «натуральный'» «формальний», «темпоральний», «суппозиция», «субсис^ тепция», «субституція», «субальтернация», «дескрипция» «дефініція», «акциденция», «атрибут», «антецедент», «консеквент» і* численні інші* латинизмы, без яких вже* тяжко обійтися нашій філософській і* науковій мові, сучасний європеєць не підозрює, що він користується цими термінами саме завдяки Боэцию*, що в* той далекий і* майже забытое тепер* час почасти* самий їхн придумал, почасти* вперше визначив* і* ввів* в* літературний оборот* майже в тому ж* самому значенні, в* Якому ми їхн зараз* вживаємодо|уживаємо. На цій науково-філософській мові Боэция* беседовали в* средневековых школах і* університетах; на ньому, вважаючи* його вже* ніж*-те природним і* звичайним*, говорили* знамениті філософи XVII в*., їм ж* всі* ще користуємось і* ми, хоча* сприйнятий він памп не прямо від Боэция*, а через* незліченних* посередників. Щось подібне можна сказати і* про сочинениях Боэция*.
В* середні* сторіччя вони служили* однім з* головних джерел філософської освіченості, а тому міщені* в* них ідеї, образи і* формулировки, способи* міркування і* навіть* їхні приклади* , що ілюструють досить скоро стали для західного європейця ніж*-те саме сооои разумеющимся, некими «загальними* місцями», так що згадувати про їхнє походження вже* тоді вважалося поося-зательным.
Через* все* західне середньовиччя минула* тема ^У^ шающей Філософії» (або* — «Теологии», як у иар'''' -