Доля і* діло боэция 317
Кого мистика Герсона*) і* тема «превратностей фортуны», 0 педшая собі місце і* в* серйозних* богословських трак-ва я\і* в* куртуазных романах, і* в* вільній поезії тру-1ат уров. Адже ж теми ці війшли* в* вжиток средневековой льтуры саме через* Боэция*, через* саме знамените про сурядність — «Розрада Філософією», колишнє* багато е „одетий настольной книгою кожного освіченого чело-Ёка на Заході. Не меншменш|не глибокий слід залишили його ло -
•ические сурядності, особливо його коментарі* на Пор*-йирия. Якраз звідси прийшла в* середні* сторіччя затронувшая майже всіх* видатних латинських мыслителей цієї епохи проблема универсалий. Проблема ця жила* потім вже* власним життям, але введена* вона була все-таки
Боэцием*.
Власним змістом* средневековой думки стали численні теми і* проблеми, висунуті Боэцием* в* його теологічних трактатах, а також в* працях математичного
Циклу.
Боэциевский* компонент средневековой культури, вже* майже повністю* інтегрований і* «обобществленный», був переданий Відродженню, а через* нього був успадкований національними культурами Нового і* Новітнього часу. Звичайно*, зовсім не читання праць Боэция* залучила до проблемі загальних* суттєвості («универсалий») настільки серйозної* уваги Спинозы*, Гоббса*, Локка*, Гегеля*, а після цього — Брэдли*, Кроче*, Рассела* і* численних* інших*. І* все-таки немає сумнівів, що кожний з* цих мыслителей оста-ечся зобов'язаним Боэцию*, бо характерне збудження*, викликане колись його волею в* світовому* проблемному полі*, через* безліч* разновременных медиумов передалося на певному етапі і* їм. Сьогодні Боэция* читають немногие, але це не виключає, що численні, не ведая того, користуються матеріалом, вошедшим колись в* культуру саме через* його твори.
Разом з тим праці Боэция* брали участь в* європейській культурі (принаймні, в* перші десять сторіччя після їхнього створення*) і* більш* безпосередньо. Їхн, як ми Уке* говорили*, широко використовували* в* средневековой сис-'геме утворення, а, отже, їхн безупинно переписували, читали і* коментували. В* цьому сенсі* особливо повезло двом сочинениям його: трактату «ПРО Трои'-Цв» і* «Розраді Філософією». Серед комментаторов "Ррвого з* них такі столпы средневековой думки, кан
Эриугена*, Гильберт* Порретанский*, Фома* Аквинский*. Що до «Розради», те це була не тільки* одна з* самих що обговорюються латинських книг , що читаються і* середніх* сторіччя, але це була ще і* книга, що зігралазіграла|що свою особливу* роль в* формуванні національних європейських культур: англійської, провансальской і* італійської.
Ще в* дев'ятому сторіччі англо-саксонський король Альфред* Великий, покровитель освіти і* самий поет, перевів* цю книгу на староанглийский в* формі парафраза; таким чином «Розрада Філософією» стала одним з* найдавніших пам'ятників* англомовної літератури. Війшовши* в* неї з* благословіння і* при прямій участі легендарного короля, книга надовго зберегла* в* цій літературі значення зразка* , що надихає і* прикладу* для наслідування. Серед перекладачів і* подражателей «Розради» значаться такі імена, як Чосер*, Томас* Мор* і* королева Елизавета* Тюдор*. Прямо або* побічно* «Розрада» вплинула і* на Шекспира*. Адже не випадково основний мотив шекспировской драматичної і* лирической поезії — той же, що і* лейтмотив книги Боэция*: непредсказуемые превратности людської долі і* велич* підношеного над долею вільного людського духу.
В* італійській літературі вплив «Розради» просліджується з момента її виникнення. Дуже виразно* воно висловилося* у Данте*, що використовував* прийоми Боэция* в* «Пире», наслідував йому в* «Новому житті», а в* своїй бессмертной «Комедии» помістив його в* Раю* серед головних докторів церкви, увічнивши його в* таких віршах:
Узрев* все* добро, радуется там Безгрешный* дух, що лживость миру* Являет* що послухав його словам* 4.
Ніж* був Боэций* для італійських гуманістів, видно з* слів* Полициано*: «Хто ж* такий Боэций*? Не той чи, хто настільки досвідчений* в* діалектиці і* настільки тонкий в* математиці*? І* пе той чи, хто настільки ж* переконливий* в* філософії, сколь і* піднесений в* теологии?» 2 Поезією Боэция* Полициано*, щоправда, не восторгается — для його епохи вона вже* не достатньо досконала*, але ані* він, ані* почитавшие Боэ'ция* Петрарка* і* Боккачо*, ані* будь-хто інший* з* великих італійських гуманістів не ставив під сумнів авторитет Боэция* як філософа, ученого, моралиста, ніхто не зменшував значення його особистості* 3
З* деякими застереженнями* те же саме можна сказати і* про всю* епоху Відродження. Ця епоха, не пощадившая практичні жодного схоластического доктора, зробила виняток* для Боэция* — батька схоластики. Причиною такого відношення* можна вважати* розуміння гуманістами Ренессанса* тієї видатної ролі, яку Боэций* зіграв* в* справі врятування* античної спадщини — того самого, за відродження якого вони і* самі боролись. Необхідно також пам'ятати, що гуманісти сприймали Боэция* не стільки як першого схоластика, скільки як «останнього римлянина», послідовника Цицерона*, Сенеки* і* платоников римської епохи. Проте*, і* середньовиччя бачило в* Боэции* мыслителя давнього, хоча* і* вважало* його з* повною підставою зразком* схоластической, спорідненої собі, мудрости.
З* філософських авторитетів раннього західно-європейського середньовиччя Боэций* був, мабуть, другим після Августина*, а в* логіці* — навіть* і* першим. Высок* був його престиж і* в* теологии. З* XII в*. На перший план всі* більше виступають інші* авторитети, давні і* нові. Тим не меншменш|не, навіть* в* XIV сторіччі він ще іменується* в* одній з* рукописів— «наш найвидатніший філософ» 4. Однак* і* в* середні* сторіччя, і* тим більше пізнє, його ценители і* шанувальники все-таки, як правило, розуміли, що слава Боэция* сіяє* не стільки власним, скільки відбитим, що запозичувалися світлом*, що він був розпорядником пе їм самим створеного, а чужого багатства, і* що людство повинно бути вічно* йому вдячно не за творчі, самобутні ідеї, а скоріше за велику працьовитість і* гарний* смак* — за те що своєю неустанной діяльністю просветителя, перекладача і* комментатора він зберіг* для латинського Заходу в* самий тяжкий період його історії високі зразки грецької та римської освіченості, без кото рых існування умственной життя в* латинському мирі* раннього середньовиччя неможливо собі і* уявити*.