Особливості формування грецької культури

У V—IV ст. до н. е. грецька культура стала однією з найрозвиненіших систем стародавнього світу. Три найважливіші особливості надають їй винятковий характер: повнота, різноманітність і відома закінченість складових частин культури (літератури, мистецтва, філософії); її гуманістична спрямованість; великий вклад греків в скарбницю світової культури, створення шедеврів, які збагатили культурну творчість наступних поколінь і народів Середземномор’я і Європи. Можна вказати на декілька умов такого небаченого підйому. Культура греків передусім створювалася на базі динамічнішого способу виробництва, раціонально організованого господарства. Грецька економіка з товарним виробництвом, побудована на началах приватної власності, забезпечувала отримання додаткового продукту за рахунок більше організованої і ефективної експлуатації працівників, створювала достатні матеріальні можливості для культурної творчості. Панівний клас, який складається з власників відносно невеликих маєтків, майстерень, кораблів, повинен був брати діяльну участь в організації виробництва, був зацікавлений в загальному культурному прогресі. Соціальну основу полісної організації складало середнє громадянство, передусім заможні землевласники, які в той самий час були повноправними громадянами і воїнами. Ця активна в соціально-політичному відношенні категорія громадянства була більше готова до сприйняття культурних цінностей, ніж, наприклад, безправні общинники в країнах Давнього Сходу. Процес культурної творчості в різних полісах Греції мав свою міру інтенсивності, причому був більш плідним у державах з демократичним устроєм. Відсутність замкнутого прошарку правлячої, відокремленої від основної маси громадянства бюрократії і найманої армії, концентрація влади в руках Народного зібрання, щорічно змінюваний і контрольований апарат управління, ополчення як основа військової організації породжували близькість державних інститутів і основної маси громадянства, припускали активну участь громадян в державних справах, виховання культурної і політично мислячої особи. Постійна участь в дебатах, обговорення законопроектів і рішень в Народному зібранні формувала політичне мислення громадянина, з одного боку, а з іншого — сприяло розквіту ораторського мистецтва. Не випадково саме в Греції V—IV ст. до н. е. з’являються прославлені оратори: Перикл, Клеон, Ісократ, знаменитий Демосфен. Розвитку грецької культури сприяла відсутність в країні могутньої жрецької організації, як, наприклад, в країнах Давнього Сходу, де процес культурної творчості був узятий нею під контроль. Характер грецької релігії, простота культових обрядів, проведення головних релігійних церемоній виборними магістратами виключали можливість складання розгалуженої і впливової жрецької корпорації. Це зумовило вільніший характер освіти, системи виховання, світогляду і усієї культури. У цьому ж напрямі діяв і ще один важливий чинник: досить широке поширення грамотності, тобто уміння писати і читати, грекам були доступні чудові твори істориків, філософів, драматургів, письменників. Широке поширення грамотності характерне для демократичних держав, які припускають політичну активність пересічних громадян, їх участь у виборах, голосуваннях, складанні рішень, знайомстві з документами державного значення. Саме можливість читання і компетентного судження про прочитане була важливим стимулом для творчості грецьких мислителів. Однією з неодмінних умов формування грецької культури є особливості її природного оточення. Загалом природні умови виявилися на тому етапі історичного життя досить сприятливими для розквіту грецької культури. І річ не в тому, що грецька природа дуже щедра до людини і легко надає йому усі блага, а в тому, що вона спонукала людей до праці, вимагала від них працьовитості як необхідної умови існування. Горбистий рельєф, середньої родючості земля, поросла чіпкими кущами, в класичний період грецької історії стала приносити щедрі урожаї винограду, маслин, фруктів, овочів, а у ряді областей — і зернових тому, що грекам довелося розчистити від дерев і кущів посівні площі, розпушити і удобрити кам’янисту землю, ввести нові агротехнічні прийоми, вивести нові сорти. На території Балканської Греції багато корисних копалини: залізної і мідної руди, високоякісної глини, будівельного вапняку і мармуру, срібла і золота. Проте вони лежать глибоко в землі і, щоб здобути їх і використати у виробництві, потрібно було прорубати глибокі шахти, провести від них розгалужені штреки, а усе це вимагало знань, тямущості, працьовитості, віри в творчі сили людини. Неможливо уявити собі грецьку природу без моря. Море грало величезну роль в життя і окремих людей, і майже усіх грецьких полісів. Берегова лінія південної частини Балканського півострова порізана численними бухтами, затоками, гаванями. Егейське море усіяне сотнею великих і дрібних островів. У морі греки ловили рибу і молюсків для вживання в їжу, морськими шляхами встановлювались зв’язки між різними, навіть далекими полісами, з прибережними місцевими племенами. Море захищало від супротивника, і море зближувало народи, морські зв’язки не лише забезпечували отримання продовольства і сировини, але і сприяли взаємозбагаченню, обміну культурними досягненнями. Греки опанували море, воно стало частиною їх життя, побуту, культури. Але щоб опанувати вередливу і могутню стихію, треба було проявити відвагу, мати спеціальні знання, пристосуватися до капризів морських течій і вітрів, розробити прийоми кораблеводіння, потрібні були нові типи судів, які могли б пуститися в далеке плавання. Глибокий естетизм грецької культури значною мірою був породжений красою навколишньої природи. У Балканській Греції, цій невеликій країні з невисокими горами, які розчленовують територію на безліч маленьких долин, покритих зеленню лісових масивів, що спускаються з гір, і нескінченним морем, можна бачити урівноважене поєднання різних типів ландшафту і різноманітних природних фарб гірських вершин, зелених долин, синього моря, блакитного неба. Для світогляду давнього грека класичного часу, для усієї грецької культури характерне тонке почуття природи, закладеної в ній співмірності і природній гармонії, яке по-різному було реалізовано в музиці, філософії, архітектурі, скульптурі, літературі.