Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
екзамен.doc
Скачиваний:
133
Добавлен:
25.03.2015
Размер:
2.23 Mб
Скачать

1 ГайГракх - послідовник реформ свого брата

Після смерті ТіберіяГракха римський сенат не зважився скасувати проведені їм земельні закони. Це могло б призвести до відкритого обуренню селянства. Тому наділення землею тривало, але справа рухалася важко і мляво, оскільки великі землевласники ще більше чинили відчайдушний опір проведенню реформи.

Становище змінилося, коли на 123 р. народним трибуном був обраний молодший брат Тіберія— ГайГракх. ГайГракх (153 — 121) мало був що свого брата, який був за його дев'ятьма роками. ПодібноТиберию, Гай теж цурався вульгарних розваг, був високоосвіченою людиною і хоробрим солдатом. Разом із відзнакою боровся під начальством свого тестя підНуманцией і у Сардинії. Але своєю талановитістю, твердістю характеру і особливо пристрасністю своєї натури він був незрівнянно вища Тіберія. З надзвичайної ясністю та впевненістю цей юнак справлявся згодом з безліччю запитань і справ, що виникають за практичної застосуванні його численних законів, і виявляв у своїй найбільші обдарування справжнього державного діяча. Палка непохитна відданість, яку живили щодо нього його найближчі друзі, свідчить про незвичайнійобаятельности цієї благородної людини.Пройденная їм важка школа страждань, вимушена скритність і стриманість впродовж останніх 9 років, загартували його волю та енергію. Він глибоко затаїв у душі палку ненависть до партії, яка губила батьківщина та відібрала перемогу в нього брата. Ця полум'яна пристрасть, неуменьшавшаяся з часом, авозраставшая, зробила його кращим з ораторів, коли-небудь колишніх у Римі. Як та її старшого брата, Гай був відданий справі реформи. Він був такий ж талановитим оратором, але у промовах своїх вирізнявся більшої поривністю. Характер він мав рішучіше, ніж в Тіберія.

Після загибелі Тіберія ГайГракх близько 10 років я не приймав участі у політичного життя Риму, але потім виступив виборах у народні трибуни і був обраний цю посаду. Ставши народним трибуном, ГайГракх вніс два законопроекту: перший забороняв свою кандидатуру за державні посади тому, хто позбавлений був народом право обіймати їх, другий надавав народу право залучати в суд посадова особа,изгнавшее громадянина без суду. Перший закон спрямований був проти МаркаОктавия, виключеногоТиберием у складі народних трибунів, другий стосувавсяПопиллия, котрий вигнав, як претора, прибічників Тіберія.Попиллий, недочекавшись суду, втік із Італії. Перша ж закон сам Гай взяв назад, оголосивши, що вона хоче заподіювати неприємностейОктавию, схиляючись на прохання про свою матір Корнелії...

 

2Трибун ГайГракх та її законопроекти

 

Невдовзі по свого обрання Гай висунув ряд пропозицій. Вони здавалося б або не мали безпосередньо до головної мети, до котрої я прагнув його старшого брата. Він вніс, наприклад, пропозиції щодо зниженні рахунок держави ціни на всі проданий населенню хліб. Мета цієї пропозиції в тому, щоб залучити до свій бік міську бідноту. З іншого боку, він хотіла отримати підтримку вершників. З законів, які запропонував Гай задля народові і з єдиною метою підірвати авторитет сенату, один стосувався підстави колоній і розподілу громадської землі біднякам, інший мав на оці солдатів, яким Гай запропонував видавати казенну одяг, не віднімаючи вартості їх із солдатського платні, і навіть не зараховувати в ополчення осіб молодший сімнадцятирічного віку. По третьому законуиталийци мали отримати однакові права з римськими громадянами. Суддівський закон позбавляв сенаторів значній своїй частині їхньою влади... До трьохсот суддів із сенаторів Гай додав триста вершників. Коли народ, не лише прийняв суддівський закон Гая, а й дозволив йому набрати суддів із кола вершників, його особисту владу стала до певної міри владою одноосібної, тож і сенат став спокійно вислуховувати його поради. А радив Гай те, що, на його думку, потрібно було робити. Приміром, цілком розсудливою й чудовим пропозицією його була пропозиція про щодо хліба, посланого з ІспаніїпропреторомФабием [Максимом]. Гай переконав сенат продати хліб, і зароблені гроші відіслати до міст, звідки ж він було зібрано, аФабию понад те висунути обвинувачення у цьому, що він ставить влада Риму важку й нестерпної населенню. Про це Гай здобув собі велику славу і місцезнаходження в провінціях. Потім запропонував вислати колонії до міст, провести у яких дороги, влаштувати хлібнісклади._В цей час дедалі вищі державницькі посади перебувають у руках знаті — нобілів. Вершники — люди, які становлять собі величезні багатства на лихварстві і пограбуванні римських провінцій — теж прагнули до управління державою. Між республіканської знаттю, тобто великими землевласниками, і поповнюється новими багатіями розгоріласяожесточенная боротьба влади. Цією боротьбою й хотів би скористатися ГайГракх, щоб зробити вершників своїми союзниками. Запропонував він передати на відкуп вершників все податки з новою римської провінції Азії. До рук вершників, на пропозицію Гая, мав перейти і особливий суд,разбиравший справи про зловживання в провінціях. Ці заходи мали збагатити багатьох вершників рахунок населення провінцій. Нині вони могли оббирати їх зовсім безкарно. Для головних цілей Гая всі закони були дуже важливі.

>Расчет Гая повністю виправдався. Вершники і широкі прошарки столичного населення охоче його підтримали. Повторне обрання у народні трибуни, що коштувалоТиберию життя, минуло для Гая без ускладнень. Міська біднота і вершники віддали йому під час виборів свої голоси. Користуючись одночасно підтримкою селян, Гай міг тепер діяти набагато рішучіше свого старшому братові. Гай виявив велике старанність у справі устрою доріг... Коли настали консульські вибори..., консулом був обраний ГайФанний [>Страбон], Гай ж обраний був вдруге народним трибуном, хоч і не виставляв своєї кандидатури і шукав звання трибуна; сам народ доклав намагання, (щоб було трибуном). Оскільки Гай бачив, що сенат належить щодо нього вороже,Фанний жнеенергично і особливої прихильності [підтримує], знову залучив зважується на власну бік народ новими законопроектами. Він запропонував послати колонії вТарент й уКапую і датилатинам права римського громадянства. Сенат злякався, що зГаем цілком не можна боротиметься, і намагався змагатися з ним саме вугождениинароду на шкоду своїм інтересам. Серед товаришів Гая потрибунату був ЛівійДруз... До ньому і звернулисязнатнейшие громадянином і радили йому боротися зГаем, ополчитися нею водночас і, але з вдаватися до насильства і противитися народу... Гай запропонував вивести дві колонії і надіслати них найкращих громадянином... Лівій ж хотів заснувати 12 колоній й у кожну їх послати по 3000 незаможних громадян, і знайшов у цьому підтримку сенату. Сенатори ненавиділи Гая, як підлесника, через те, що він, розподіливши землю між бідними, наказав кожному їх вносити оброк у державницьке казначейство, а Лівії, хоч і брав цього оброку за наділи, припав сенаторам до серця... Народ став цілком вірити в прихильність до ньогоДруза, у його справедливе стосунок...

У результаті боротьби Тіберій, як ми сьогодні вже бачили, порушив століттями існуючий звичай і усунув з посадиОктавия. Гай будує це порушення в правило. За його пропозиції провели закон, який забороняє особі, коли-небудьотстраненному з посади, надалі на обрання.

Коли Тіберій, зберігши народного трибуна, був обраний до комісії з проведенню земельного закону, почали звинувачувати у спробі опанувати одноосібної владою. Гай ж тільки поєднував обидві посади, а й прийняв він ще чимало інших обов'язків. Він взяв він керівництво суспільно-корисними роботами з проведення нових доріг, став завідувати постачанням міста продовольством та навіть втручався у зовнішньополітичні справи.

Гай став користуватися у народі величезним впливом. Передусім він використав його щодо земельної реформи. Через війну діяльності комісії з вилученню і розподілу громадської землі селянам, запас цих в Італії підходив до кінця. Підводився питання нові землі для поселення селян. Тоді Гай провів закони про побудову державному землі колоній: двох Італії — у Капуї іТарента, а третій у Африці — дома зруйнованого римлянами Карфагена. Гай не порахувався про те, що це найкраще місце було піддано релігійному прокльону, після ніхто він не мусив тут селитися. Не порахувався Гай і з правами римського сенату, оскільки за римським законам лише сенат міг розпоряджатися заморськими володіннями Риму. Але сенат був безсилий завадити Гайю.

Однак у міру успіхів зростали і що стояли по дорозі Гая труднощі. Великі земельні власники озлоблено пручалися подальшому проведенню задумів Гая. Але вони щось могли проти зробити. Проте невдовзі становище змінилося. Від Гая стали відходити вершники. Вони вже отримали то, чого хотіли, і далі їм з нею за шляху. Невдовзі вороги реформи пустили у хід новий, виявився для Гая украй небезпечним прийом боротьби. З схвалення сенату виступив із пропозицією нового земельного закону одне із народних трибунів — Марк ЛівійДруз. На противагу Гайю запропонував заснувати не три, а дванадцять нових колоній, і поза Італії, а ній самій. Найбідніші громадяни мають були отримати у них без будь-яких платежів 3 тисячі земельних ділянок. Насправді Італії був вільної землі для підстави стількох колоній. ПропозиціяДруза неможливо було виконано. Цей прийом був тільки те що переманити прибічників Гая. Треба сказати, що прийом цей вдався. Вплив Гая можна помітити падати.

Тоді Гай спробував зміцнити своє хитку становище новим сміливим кроком. Він запропонував про надання римських цивільних прав всімиталикам — підлеглим Риму жителям Італії. Якби цю пропозицію минуло, Гай поповнив за рахунок нових громадян ряди своїх прибічників. З іншого боку, змінилося б ставлення італіків до земельну реформу. Вони досі не були проти неї. Частина які перебували у їх руках земель згідно із закономГракхов повинні були віддати, нічого натомість без. Адже про наділення землею малозабезпечених і незаможних поширювався лише з римських громадян. Однак ця пропозиція Гая було приречено до невдачу. Воно зачіпало інтересів як сенаторів, як багатіїв, але й кола римських громадян. Кожен римлянин чудово розумів, що передвиборне збільшення числа римських громадян може невигідно позначитися за тими перевагах, яким він сам користувався.

Вороги Гая врахували ці настрої. Скориставшись його тимчасовим відсутністю (Гай поїхав до Африку влаштовувати колоністів), вони відкрили проти шалену агітацію. Містом поповзли різні чутки, що ганьблять Гая. Розповідали, наприклад, що з устрої нової колонії у Африці, з розпорядження Гая в землю були уриті межові стовпи, а вночі прийшли вовки і з диким виттям витягли їх і розкидали полем. У цьому вся бачили поганий знак, бо в підданою прокльону землі хто б повинен селитися.

Тим більше що наближалися вибори народних трибунів на 121 рік. Гай втретє виставив своєї кандидатури. Обстановка на той час загострилася украй. Не мали римських цивільних прав італіки, дізнавшись про можливість запропонувати Гая, зусебіч стали стікатися до Рима. Сенатові довелося навіть провести особливе постанову ж про висилці їх із Риму у дні виборів. Гай спробував домогтися її скасування, але успіху досяг.

У Римі незадовго перед виборами мали відбуватися гладіаторські бої. На одній з площ побудували помости з платними місцями для глядачів. Гай наказав сховати, щоб найбідніші громадяни могли оцінювати видовища безплатно. Але він не користувався колишнім впливом. Його розпорядження був виконано. Тоді Гай, дочекавшись ночі, з'явився в площа із робітниками, які за ньому зруйнували помости. Цей вчинок Гая сподобався міської бідноті, але посварив його коїться з іншими трибунами. Вони звинуватили у самоправність. Сварка з українськими народними трибунами перед самими виборами була невигідна Гайю. ...На виборів у народні трибуни Гай не пройшов. Можливо, тут на вирішальній ролі зіграли вороже налаштовані щодо нього трибуни. У Римі казали, що вони оголосили фальшиві результатів голосування, і у дійсності за Гая в народному зборах представили більшість голосів.

На відбувалися невдовзі після цього консульських виборах консулом був обранийОпимий — непримиренний ворогГракхов. Разом зі своїми однодумцями він прийняв твердий рішення, у що там що домогтися скасування законів Тіберія і Гая. Однак прихильники Гая, попри невдачу під час виборів, були готові остаточно. Ішлося до відкритого зіткнення.

Одного з наступних днів форумі знову було скликано народне збори. Тут вороги реформи мали намір внести пропозицію стосовно скасуваннягракханских законів. Як завжди у Римі, народне збори почалося з жертвопринесень богам. Під час жертвопринесення одне із лікторів, який прибирав з вівтаря нутрощі жертовних тварин, сказавФульвиюФлакку (одного з найзначніших прибічників ГаяГракха), на яких юрбилися іншігракханци: «Дайте дорогу порядною громадянам,, ви негідні громадяни!» Довго стримуване порушення присутніх прорвалося назовні. Народ кинувся на ліктора, який був відразу убитий.

Це вбивство справило між усіма присутніми моє найбільше враження. Гай було дуже стурбований. Він завжди казав своїх прибічників, що цим убивством форумі які самі дали ворогам привид ворожих дій.Опймий справді скористався цим нагодою й став підбурювати своїх прибічників до рішучого виступу. Важко сказати, що було б далі площею, наповненійвозбужденними громадянами, але пішов сильний злива. Він розігнав обидві ворогуючі боку.

Наступного дняОпймий скликав сенат до обговорення чергових справ. Сенатори чекаючи початку засідання запланували на куріїГостилия [1]. Саме тоді площею з'явилася процесія. ПрихильникиОпимия, оголошуючи повітря криками і риданнями, зазнавали ношах труп вбитого ліктора. Коли вони підійшли до самої курії, сенатори висипали на площа, щоб отримати, що трапилося і. ХочаОпимию все було заздалегідь ж добре відомо, він прикидався щось які знають. Навколо вбитого зібралася велика натовп.

Після повернення курію, сенатори ухвалили надати консулуОпимию особливі повноваження, які раніше давалися лише тоді крайньої військової небезпеки.Опимию доручили: «врятувати місто будь-якими наявними у його розпорядженні коштами підприємців і знищити тиранів». Отже, вороги римської демократії досягли того, чого хотіли: громадянської війни могла вважатися тепер оголошеної.

ЗадумОпимия вдався. Запропонував він всім сенаторам озброїтися. Одночасно наказав римським вершників: до світанку наступного дні, у повному озброєнні і кожному супроводі двох збройних рабів, з'явитися на Капітолій.

Але йгракханци стали готуватися до збройної захисту.Фульвий Флакк зібрав навколо себе величезну натовп громадян, і запропонував їй озброюватися. Гай був сумний. Йдучи із площі, він зупинився перед статуєю свого батька, що стояло серед статуї видатних римських діячів, багато часу мовчки роздивлявся неї. Численні прибічники проводили його до будинки і, побоюючись замаху життя Гая, їй всю ніч пробули варті в його дверей.

Удосвіта наступного дня озброєнігракханци, на чолі зФульвиемФлакком, зайнялиАвентинский пагорб. Сюди прийшов і ГайГракх. Він захотів озброюватися і вийшов із дому одягненим оскільки звичайно він одягався, коли йшов на форум: в тозі і з маленькою кинджалом на поясі.

Того ж самий годину сенатори і римська знати із його прибічниками зібралася на Капітолії. Крімтяжеловооруженной піхоти громадянином і вершників, у них перебував загін грецьких найманців.

Гай іФульвий спробували запобігти кровопролиття. Вони надіслали однієї з людей на Капітолій на переговори. Зупинившись в статечної позі перед консулом і сенаторами, він передав їм бажання Гая іФульвия відвернути кровопролиття і досягти примирення. Чимало з подібних сенаторів заявили, що і готові вдатися до угоду. Саме тоді до справи втрутивсяОпимий. Маючи надані йому сенатом повноваження, він рішуче заявив, що про які переговори і угоді може бути мови.Гракханци не через глашатаїв повинні зноситися з сенатом, але покірно віддатися з його суд. З цією відповіддю та повернувся посланий наАвентинский пагорб.

>Гракханци зробили ще одну, останню, спробу запобігтивооруженное зіткнення. На Капітолій з тим самим пропозицією про переговори довідалася направили синФульвияФлакка. Але він ні навіть вислухана.Опимий велів взяти хлопчика під варту. Перевага у військових силах вочевидь був за консула, й тому він прагнув якомога швидше впустити їх у хід зброю. На чолі своїх прибічників він рушив доАвентину. Бій почалося.

У останню мить Гай іФульвий звернулися по допомогу рабів, обіцяючи їм свободу, але було занадто пізно.Гракханци засипали купою стріл.Разъяренние вороги рушили них зобнаженними мечами і списами. Перевага сил позначилося нас дуже швидко. До трьох тисяч прихильників Гая іФульвия було перебито, інші розсіяні.

Рятуючись ворогів,Фульвий Флакк рушив у занедбаних лазнях. Тут його знайшли убили разом із старшим сином. ГаяГракха ніхто борцям бачив. Він хотів оголитимечпротив співвітчизників. Глибокопотрясенний, він пішов у одне із храмів, маючи намір тут заподіяти собі смерть. Вірні друзі, проте, завадили їй у цьому і умовили його бігти. Вороги наздогнали Гая у дерев'яного мосту через Тибр. Двоє його залишилися мосту, щоб затримати переслідувачів Гая.Повернувшись обличчям до ворогів і вступивши з ними рукопашний бій, вони боролися до того часу, поки обидва не впали мертвими.

Гай, залишившись удвох зі своїми вірним рабом, досяг гаї правому березіТибра. Ось він покінчив самогубством.

Оскільки за голову ГаяГракха сенат обіцяв незвичну нагороду — стільки золота, скільки важить її голови, тонашелся один римлянин, який відрубав голову Гая та, крім того, видобув із голови мозок, заповнивши утворене простір свинцем, щоб голова ставало важчим. Сенатори не поскупилися й цілком оплатили золотом голову Гая.

Сенат і всі ворогигракханского руху тріумфували перемогу. Трупи убитихгракханцев були до річку, майно загиблих відібрано у скарбницю, які родичам було навіть заборонено горювати.

Але не забувГракхов. Місця, де було вбиті, часто відвідувалися, пам'ять їхчтилась жертвопринесеннями. Пізніше кращої частини міста були спорудили статуї обох братів...

Рух, очоленеГракхами, були увінчатися успіхом.Гракхи прагнули відродити римське селянство. Але в ІІ. до зв. е. Рим та Італія надійно вступили на шлях рабовласницького розвитку. Праця вільного хлібороба дедалі більше і більше витіснявся працею рабів. Селянство було приречене на руйнування і смерть. Отже, та мета, яку ставили собіГракхи, була незбутньою. Проте, рухиталийских селян під керівництвомГракхов залишило по собі глибокий слід. Воно поклало початок широкому народному руху у Римі та завдало важкий удару сенатської республіці.

Нове посилення демократичного руху пов´язане з трибунатом Гая Гракха. У спогадах істориків він постає людиною твердих переконань, стійкої вдачі та неабияких ораторських талантів. У 124 р. до н.е. він виставив свою кандидатуру і був обраний народним трибуном на 123 p., а потім і на 122 р. до н.е. Посівши цю посаду, він одразу ж виступив продовжувачем справи, розпочатої старшим братом 10 років тому. Одночасно він прагнув помститися за смерть брата, адже більшість винуватців у його загибелі перебували на високих посадах. Він добився вигнання з Рима Попілія Лената за те, що він свого часу без суду піддав вигнанню римських громадян - послідовників Тіберія. Він поширив право апеляції громадян до народних зборів. Одночасно розгорнув багатосторонню соціальну діяльність з метою згуртувати всі вільні стани: міський, сільський плебс та вершників проти нобілітету.

Серед перших було проведено хлібний закон, згідно з яким кожен плебей міг купувати хліб за дешевою ціною. Відтепер матеріальна допомога незаможним громадянам визнавалася обов´язком держави. Одночасно Гай приваблював широкі верстви міського та сільського плебса. З метою залучення на свій бік римського вершництва Гай проводить закон про провінцію Азія. Тепер відкуп права на збирання податку мав проводитися в Римі, а не в провінціях, що усувало можливість конкуренції з боку місцевих фінансистів. Вершники тим самим отримали необмежені права експлуатації найбагатшої східної провінції. Другим ударом по нобілям стало ухвалення судового закону, за яким розгляд справ про зловживання в провінціях розглядали тепер суди вершників, а не нобілів. Для пожвавлення економічного життя в державі Гай започаткував будівництво мережі доріг, що відповідало інтересам селянства. Крім усього, це давало заробіток бідним верствам населення.

Першорядне значення Гай надавав створенню нових колоній, що надавало багато вільної землі для плебса. Колонії передбачалися на місці Капуї, Тарента, а також на місці старого Карфагена. Гай зневажив прокляття, яким було піддано цю землю. Туди передбачалося переселити близько 6 тис. посессорів, із наданням кожному по 200 югерів землі. Малося на меті створити й зміцнити прошарок середніх землевласників. Це відповідало інтересам також торговельного люду й ремісників. Гай запропонував законопроект про надання громадянських прав союзникам, які на всіх війнах билися на боці римлян, проте не мали права участі у розподілі земель. Надання таких прав значно збільшувало кількість громадян і зміцнювало позиції демократичних верств. Гракх користувався значним авторитетом серед демократичних та ділових кіл римського населення. Він керував діяльністю аграрної комісії, втручався у зовнішньополітичні справи, відав будівництвом доріг та заснуванням колоній. Сенат був безсилий протидіяти йому. Хоча народний трибун не повинен був залишати Рим, Гай виїзджав до Африки, щоб особисто керувати заснуванням Юнонії.

Це сприяло згуртуванню опозиції. Скориставшись відсутністю Гая, його противник Лівій Друз за підтримки сенату виступив зі своїм законопроектом. Він запропонував заснувати в Італії, а не за її межами, 12 нових колоній, створивши в кожній по З тис. земельних ділянок. Найбідніші громадяни, які переселялися туди, звільнялися від будь-яких платежів за землю. Закон

носив явно демагогічний характер, але він здавався більш радикальним, аніж проект Гая Гракха. Пропозицію Лівія Друза було прийнято, а законопроект Гая про надання громадянських прав союзникам відхилено.

Ця перемога надихнула противників Гая Гракха і вони стали діяти сміливіше. На виборах народних трибунів на 121 р. до н.е. вони фальсифікували результати підрахунку голосів і оголосили, що Гая не обрано. Напруження в Римі зростало. Під час однієї із сутичок прихильник Гая вбив консульського ліктора. Це дало консулу Опімію привід оголосити в місті надзвичайний стан. У відповідь на це Гай Гракх та його прибічник, консул 125 р. до н.е. Фульвій Флакк, зайняли зі своїми прихильниками авентинський пагорб. В останню мить Гракх та Фульвій звернулися до рабів по допомогу, обіцяючи їм свободу, але було вже пізно. Консул Опімій вислав проти гракханців критських найманих лучників, які осипали їх хмарою стріл. Близько 3 тис. прихильників реформатора було вбито, трупи їх було викинуто в Тібр, майно конфісковано.

Фульвія Флакка було вбито у майстерні свого клієнта, де він прагнув сховатися, але був виданий. Гай прагнув урятуватися на лівому березі Тібра, щоби сховатися у Фурієвому гаю, який користувався правом сховища. Але побачивши, що його наздоганяють вороги, він наказав своєму рабу вбити себе. Тож у рішучому зіткненні з римською демократією римська аристократія отримала перемогу.

За сенаторською традицією римська знать вважала братів Грак-хів трибунами-заколотниками. Але римські плебеї високо шанували пам´ять про них. Місця, де було вбито обох братів, були перетворені на святилища. Народ регулярно приносив жертви на їх честь.