- •3. Розквіт і занепад Мінойської цивілізації
- •2. Археологічні відкриття Ахейської цивілізації
- •3. Розквіт і занепад Ахейської палацової цивілізації
- •Троянська війна 1240-1230 рр. До н.Е.
- •Соціально-економічний розвиток Греції у VIII–VII ст. До н.Е.
- •Велика грецька колонізація VIII—VI ст.
- •2. Виникнення полісу
- •3. Поліс як феномен Грецької цивілізації
- •3.1. Органи управління поліса
- •6.5. Виникнення держави у Спарті
- •1. Виникнення Спартанської держави
- •Виховання спартанців [ред.]
- •Соціальні аспекти спартанської держави [ред.]
- •6.2. Реформи Солона. Реформи Клісфена. Їх оцінка, демократизація державного ладу
- •Історія. Політична боротьба [ред.]
- •§ 35. Греко-перські війни
- •1. Причини греко-перських війн
- •Греко-перські війни 500-449 рр. До н.Е.
- •2. Похід Дарія і проти скіфів
- •Перський воїн
- •3. Іонійське повстання
- •4. Марафонська битва
- •Грецькі воїни
- •Марафонська битва
- •5. Похід Ксеркса в Грецію
- •Грецька бойова бірема
- •Битва при Фермопілах
- •Саламінська битва
- •6. Завершення і результати греко-перських війн
- •Причини греко-перських воїн. Їх періодизація
- •Повстання мілета і грецьких міст малої азії
- •Перші вторгнення персів у балканську грецію (492—490 рр. До н. Е.)
- •Похід ксеркса
- •Організація делоськой сіммахії (першого афінського морського союзу). Звільнення грецьких полісів малої азії і проток від перського панування
- •Наростання напруженості між афінами і спартою. Військова експедиція афін в єгипет і завершення греко-перських воєн
- •Підсумок
- •6. Завершення і результати греко-перських війн
- •Соціально-економічне положення в греції в першій половині IV ст. До н. Е.
- •Зростання соціальної напруженості в греції IV ст. До н. Е.
- •1. Війни між грецькими містами-державами
- •2. Посилення Македонії за часів Філіппа II
- •Монета Філіппа Македонського
- •3. Підкорення Греції Македонією
- •Фракійські племена в V—IV ст. До н. Е.
- •Македонія в V — першій половині IV ст. До н. Е.
- •Підвищення македонії при філіпі II (359—336 рр. До н. Е.)
- •Боротьба філіпа II за встановлення македонської гегемонії в греції
- •Боротьба промакедонської і антимакедонської партії в афінах. Діяльність демосфена. Встановлення македонської гегемонії в греції
- •§ 42. Східний похід Александра Македонського і утворення елліністичних держав
- •1. Східний похід Александра
- •Битва на річці Ґранік
- •Битва під Гавгамалами
- •2. Імперія Александра Македонського
- •Утворення імперії Александра Македонського
- •Монета Александра Македонського
- •Александрія Єгипетська
- •Особливості формування грецької культури
- •Особливості грецької релігії і громадські свята
- •Грецький театр і література
- •Архітектура і мистецтво в греції у V—IV ст. До н. Е.
- •Заснування Риму та Римське царство [ред.]
- •8. Імператорський період в історії Стародавнього Риму (I ст. До н.Е.-V ст.)
- •Війна з галлами
- •Структура римсько-італійського союзу
- •Початок війни [ред.]
- •Створення римського флоту [ред.]
- •Африканська авантюра Регула [ред.]
- •Закінчення війни [ред.]
- •Мир [ред.]
- •По війні [ред.]
- •Джерела [ред.]
- •Передісторія [ред.]
- •Початковий період війни [ред.]
- •Перехід Ганнібала через Альпи [ред.]
- •Перемоги Ганнібала в Північній Італії [ред.]
- •Ганнібал в Етрурії [ред.]
- •Битва при Тразименському озері [ред.]
- •Тактика Фабія [ред.]
- •Початок військових дій в Іспанії [ред.]
- •Битва при Каннах [ред.]
- •Наслідки битви під Каннами [ред.]
- •Створення антиримської коаліції [ред.]
- •Війна на Сицилії [ред.]
- •Напад Македонії на Іллірію [ред.]
- •Успіхи римлян [ред.] Війна в Іспанії [ред.]
- •Перехід Сифакса на бік римлян [ред.]
- •Військові дії в Італії в 212–209 до н. Е. [ред.]
- •Перелом [ред.]
- •Перемога Риму [ред.] Війна в Африці [ред.]
- •Битва при Замі [ред.]
- •Підсумки [ред.]
- •1 ГайГракх - послідовник реформ свого брата
- •2Трибун ГайГракх та її законопроекти
Повстання мілета і грецьких міст малої азії
Грецькі міста Малої Азії були захоплені перським царем Кіром ще в 40—30-х роках VI ст. до н. е., і на перших порах перси дотримувалися відносно м’якої політики щодо греків, не обтяжували їх податками, мало втручалися у внутрішнє життя, заохочували їх торгівлю з містами Малої Азії і іншими областями великої персидської держави. Проте при Дарії сталося посилення перської політики відносно грецьких міст. Прагнення до централізації управління призвело до постійного втручання у внутрішні справи греків, у багатьох містах влада була передана перським ставленикам — тиранам, підлеглим сатрапові Малій Азії. Міста були обкладені податками і повинностями. Дарій I надавав явну перевагу фінікійським торговцям, що завдавало серйозного збитку інтересам греків. У грецьких містах Малої Азії накопичувалося невдоволення перським пануванням, яке ще більше підігрівалося планами перської верхівки із завоювання балканських полісів. Першим проти персів повстав Мілет — найбільше грецьке місто Малої Азії. У 500 р. до н. е. перський ставленик Арістагор, спираючись на антиперські настрої, визнав можливим очолити патріотичні сили. Він склав із себе владу тирана, відновив дію полісних інститутів і призвав жителів Мілета до озброєного повстання проти персів. Приклад Мілета наслідували інші іонійські міста, що вигнали царських ставлеників — тиранів, — і перські гарнізони. Повсталі міста уклали союз для ведення спільної боротьби з персами. Були послані вісники в усі малоазійські міста з пропозицією прилучитися до повстання. Цей заклик був підтриманий усіма містами Малої Азії від Візантія і Халкедона до Памфілії і Кіпру. Арістагор, який на перших порах виявився на чолі повстання, відправився за допомогою у Балканську Грецію. Проте тут його місія виявилася практично безрезультатною: Спарта в допомозі відмовила, і тільки Афіни послали невелику ескадру до 20 бойових судів (п’ять судів прислало місто Еретрія). Повсталі міста створили єдине командування. Ополчення повсталих міст літом 498 р. до н. е. напало на Сарди, резиденцію малоазійського сатрапа, зруйнувало місто, хоча не змогло узяти Акрополь, де сховався сатрап Артафрен з гарнізоном. Наступного року союзний грецький флот завдав поразки фінікійській ескадрі біля Кіпру. Повстання розросталося і стало представляти вже серйозну загрозу для перського панування в усій Малій Азії. Дарій розумів небезпеку положення і вжив найрішучіші заходи. У Малу Азію були перекинуті додаткові військові контингенти, які разом з наявними в Малій Азії гарнізонами були об’єднані в дві великі армії, що почали боротьбу з повсталими містами на крайніх флангах повстання. Спочатку були приведені до покірності грецькі міста Кіпру і південної частини Малої Азії, потім повсталі поліси в чорноморських протоках (Візантії, Халкедон, Абідос, Лампсак та ін.). Кільце навколо центру грецького повстання Іонії і Мілета поступово стискалося. Союз повсталих, сам по собі досить рихлий в організаційному відношенні, почав розпадатися. Перси не жаліли золота і щедрих обіцянок для тих, хто покине ряди повсталих, і їх «агітація» мала успіх. Персам вдалося завдати чутливої поразки грекам біля міста Ефеса. До 495 р. до н. е. перси зібрали величезний флот з фінікійських судів (їх було приблизно 600) і нанесли союзному флоту, стягнутому для захисту Мілета, жорстоку поразку біля острова Лада. Центр повстання, Мілет, був обложений персами, після майже річної облоги узятий в 494 р. до н. е. і жорстоко зруйнований, жителі перебиті або продані в рабство. Незабаром були приведені до покірності і усі інші повсталі грецькі міста. Повстання із самого початку було приречене на невдачу, оскільки військово-економічний потенціал двох десятків міст і світової держави був непорівнянний, а допомоги від балканських полісів не було. Проте пригнічення повстання зажадало від Дарія великої напруги сил і часу. Впродовж майже шести років греки вели нерівну боротьбу з персами, завдаючи їм чутливих ударів.
Пит 20