Початок війни [ред.]

Військові дії в Сицилії в початковий період війни розвивалися для римлян досить успішно. Римське військо у 264 р. без труднощів здобуло Месану й рушило в глибину Сицилії. Грецькі міста, налякані недавньою перемогою Рима над Тарентом, піддавалися одне за другим, а навіть могутні Сиракузи розірвали зв'язки з Карфагеном і визнали над собою протекторат Римської держави. А сиракузький тиран Гієрон перейшов на їх бік. У 262 р. за його підтримки римляни після піврічної облоги оволоділи одним з найбільших міст Сицилії, що знаходилося в руках карфагенян, — Акрагантом. Це був серйозний успіх, але вже тоді римлянам стало зрозуміло, що подальша боротьба з Карфагеном не обмежиться діями військ на суші і що необхідно створити свій власний флот. В західній частині острова карфагенці укріпилися сильно, а їхній полководець Гамількар Барка, тобто Грім, успішно відбивав римські напади. Побережні міста Карфаген боронив за допомогою свого флоту який також блокував береги Сицилії і Південної Італії.

Залишки морської бази міста Карфагена. Перед війною Карфаген мав найпотужніший флот у західній частині Середземного моря.

Створення римського флоту [ред.]

Це був поворотний момент в ході війни і, певною мірою, в історії Римської республіки. Аграрна країна, сильна своєю селянською армією, повинна була стати морською державою або відмовитися від своїх домагань на панівне положення в Західному Середземномор'ї. З великим напруженням за допомогою грецьких інструкторів римлянам вдалося в надзвичайно короткий термін створити флот зі 120 великих військових кораблів. Історик Полібій оповідає про це так:

«Римляни бачили, що війна затягується, і вперше вирішили побудувати воєнні кораблі: 100 з п'ятьма рядами весел і 20 з трьома рядами. Але це справляло їм багато труднощів, бо ніхто в Італії не будував таких суден, а ремісники зовсім не були обізнані зі способами, як будувати п'ятирядовики. І тут найкраще можна пізнати енергійну і сміливу вдачу римлян. Хоч дотепер вони ніколи не звертали уваги на море, враз, коли про це подумали, так відважно взялися за діло, що, не випробувавши добре ще сил, уже вирішили видати морський бій карфагенцям, що від предків тримали владу на морі».^[1]

Погано ще володіючи технікою морського бою, римляни ввели дотепне технічне пристосування, яке забезпечило ним надалі перевага в морських битвах. Це були так звані «ворони» — абордажні містки, забезпечені гострим крюком. При зближенні з ворожим кораблем місток перекидався на його палубу, корабель позбавлявся можливості маневрувати, і римські легіонери, перебігши по містку, могли вступити в бій на палубі ворожого корабля в звичній для себе обстановці, тобто як на суші.

Схематичне зображення «ворона» (corvus). Хоча Рим дуже успішно застосовував «ворони» в пунічній війні, пізніше ця зброя вийшла з ужитку через проблеми з маневровістю кораблів, оснащених нею

Вже в 260 р. до н. е. молодий римський флот отримав свою першу перемогу при Ліпарських островах. На честь цієї перемоги в Римі була споруджена мармурова колона, прикрашена носами захоплених кораблів Карфагенів (ростральна колона). Зберігся уривок напису з цієї колони, де перераховується кількість узятих і знищених ворожих кораблів.

Провід над римським флотом мав Гай Дуїлій. Карфагенці спочатку легковажили важкими й неповороткими римськими кораблями, але римляни атакували сміливо й при зустрічі з ворогом закидали свої помости на карфагенські судна, і по них легіонери вдиралися на карфагенські кораблі і зводили з ворогом бій, немов на суходолі. Так несподівано римляни перемогли на морі. Карфагенці втратили 50 кораблів: почасти їх було затоплено, почасти — взято в полон. На пошану першого переможця на морі — Дуїлія — римляни виставили на ринку колону, яку прикрасили дзьобами здобутих кораблів.