TrPravo

Нагляд i контроль за дотриманням законодавства про працю 471

кiв члени профспiлкових органiв пiдприємств, установ, органi& зацiй i вищестоящих профспiлкових органiв, а також iншi пов& новажнi представники цих органiв мають право:

—безперешкодно вiдвiдувати й оглядати мiсця роботи на пiдприємствi, в установi, органiзацiї, де працюють члени проф& спiлок (цехи, вiддiли, майстернi тощо);

—вимагати й одержувати вiд власника або уповноваженого ним органу, iншої посадової особи вiдповiднi документи, вiдо& мостi та пояснення щодо умов працi, виконання колективних договорiв, додержання законодавства про працю та соцiально& економiчних прав працiвникiв;

—безпосередньо звертатися в уснiй або письмовiй формi до власника або уповноваженого ним органу, посадових осiб з проф& спiлкових питань;

—перевiряти роботу закладiв торгiвлi, громадського харчу& вання, охорони здоров’я, дитячих закладiв, гуртожиткiв, транс& портних пiдприємств i пiдприємств побутового обслуговуван& ня, що належать або надають послуги пiдприємству, установi, органiзацiї, в яких працюють члени профспiлок;

—розмiщувати власну iнформацiю у примiщеннях i на те& риторiї пiдприємства, установи, органiзацiї в доступних для пра& цiвникiв мiсцях;

—перевiряти розрахунки з оплати працi та державного соцi& ального страхування, використання коштiв на соцiальнi й куль& турнi заходи та житлове будiвництво (ст. 248 КЗпП).

Пiдприємство, установа, органiзацiя зобов’язанi безкоштов& но надавати профспiлковому комiтету пiдприємства, установи, органiзацiї необхiднi примiщення з усiм обладнанням, опален& ням, освiтленням, прибиранням, охороною для роботи самого комiтету i для проведення зборiв працiвникiв. У цi примiщення допускається вiльний вхiд вiдвiдувачiв (ст. 249 КЗпП).

Власник або уповноважений ним орган безкоштовно на& дає профспiлковому органу пiдприємства, установи, органiзацiї транспорт i засоби зв’язку. Будинки, примiщення, споруди, са& ди i парки, призначенi для ведення культурно&освiтньої, оздо& ровчої, фiзкультурної i спортивної роботи серед працiвникiв пiдприємства, установи, органiзацiї i членiв їхнiх сiмей, а також оздоровчi дитячi табори та будинки вiдпочинку, якi перебува& ють на їхньому балансi i передаються в безплатне користування профспiлковому комiтету. Орендованi пiдприємством, устано&

Нагляд i контроль за дотриманням законодавства про працю 473

Правомiрна поведiнка — суспiльно необхiдна, бажана i до= пустима поведiнка суб’єктiв трудового права (дiя чи бездiяль= нiсть), що полягає в дотриманнi ними приписiв норм права. Це поведiнка, яка вiдповiдає приписам правових норм i охороня& ється державою (наприклад, дотримання правил внутрiшнього трудового розпорядку, не завдання матерiальної шкоди).

Неправомiрна (протиправна) поведiнка (правопорушен ня) — суспiльно небезпечне (шкiдливе) протиправне винне дiяння (дiя або бездiяльнiсть) делiктоздатної особи — суб’єкта трудо= вого права, що зумовлює юридичну вiдповiдальнiсть. Така поведi& нка полягає в порушеннi приписiв норм суб’єктами трудового права i породжує правопорушення (наприклад, порушення ре& жиму роботи, невиконнаня умов колективного договору).

Реальна правомiрна та неправомiрна поведiнка суб’єкта тру& дового права складає змiст юридичної вiдповiдальностi. Однак, якщо кримiнальне, адмiнiстративне право мiстять в складi своїх норм ефективнi санкцiї, то трудове право здебiльшого зверта& ється до iнших галузей за «допомогою», захистом. Саме значна частина норм iнших галузей права заставляють своїми санкцiя& ми дотримуватись виконанння норм трудового права.

Особи, виннi в порушеннi законодавства про працю, можуть притягатися до рiзних видiв юридичної вiдповiдальностi: дис& циплiнарної, матерiальної, цивiльно&правової, адмiнiстративної та кримiнальної. Перших два види вiдповiдальностi розгляда& лися окремо.

Особливiстю цивiльно&правової вiдповiдальностi є те, що вiдшкодуванню пiдлягає не тiльки пряма дiйсна шкода, а й упу& щена вигода чи не отриманi доходи. Цей вид юридичної вiд& повiдальностi наступає i в окремих випадках при iснуваннi тру& дових правовiдносин (нанесення збиткiв пiдприємству працiв& ником не при виконаннi трудових обов’язкiв (п. 18 постано& ви Пленуму Верховного Суду України вiд 29 грудня 1992 р. № 14). У цих випадках застосовуються статтi 611, 1166 i 1192 ЦК України.

Численнi норми, за якими працiвник може бути притягну& тий до адмiнiстративної вiдповiдальностi рiзними державними органами, мiстяться в Кодексi про адмiнiстративнi правопору& шення України, Митному кодексi, Законi України «Про держав& ну податкову службу» та iнших нормативних актах. Так, адмi& нiстративна вiдповiдальнiсть передбачена за порушення вимог

законодавства про працю (ст. 41 КЗпП), ухилення вiд участi в переговорах щодо укладення, змiни або доповнення колектив& ного договору, угоди, невиконання їх умов (статтями 411—413 КпАП України), порушення вимог законодавчих та iнших нор& мативних актiв з безпечного ведення робiт у галузях промисло& востi (ст. 93 КпАП України) та iн.

Санкцiями, передбаченими в цих нормах за порушення за& конодавства про працю й охорону працi є штрафи вiд одного до двадцяти неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян.

У кримiнальному законодавствi є понад 20 статей про вiд& повiдальнiсть за порушення законодавства про працю. Найбiльш поширенi у застосуваннi такi: перешкоджання законнiй дiяль& ностi професiйних спiлок, полiтичних партiй, громадських ор& ганiзацiй (ст. 170), перешкоджання законнiй професiйнiй дiяль& ностi журналiстiв (ст. 171), грубе порушення законодавства про працю (ст. 172), грубе порушення угоди про працю (ст. 173), примушування до участi у страйку або перешкоджання участi у страйку (ст. 174), невиплата заробiтної плати, стипендiї, пен& сiї чи iнших установлених законом виплат (ст. 175), порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки (ст. 270), в тому числi окремi роздiли: Х — «Злочини проти безпеки ви& робництва» (статтi 271—275); роздiл ХI — «Злочини проти без& пеки руху та експлуатацiї транспорту» (статтi 276, 286 i 287), а також Роздiл XVII — «Злочини у сферi службової дiяльнос& тi» (статтi 364—367). За порушення вимог цих статей наступає вiдповiдальнiсть у виглядi штрафiв до 200 неоподатковуваних мiнiмумiв або до 12 рокiв (максимально) позбавлення волi залеж& но вiд ступеня суспiльної небезпеки дiяння.

Питання для самоконтролю

1.Дайте визначення нагляду за дотриманням законодавства про працю.

2.У чому полягає змiст нагляду i контролю за дотриманням законодавства про працю? Розмежуйте їх.

3.Назвiть види контролю, який здiйснюється на пiдприємст& вах, в установах, органiзацiях.

4.Якi органи здiйснюють державний нагляд i контроль за до& триманням законодавства про працю та охорону працi?

Нагляд i контроль за дотриманням законодавства про працю 475

5.Якi є основнi методи роботи при здiйсненнi нагляду за охо роною працi?

6.Назвiть повноваження профспiлкових органiв при здiйс неннi ними контролю за дотриманням законодавства про працю.

7.Яка вiдповiдальнiсть наступає за порушення законодавства про працю та охорону працi?

8.Якi види юридичної вiдповiдальностi наступають за пору шення норм трудового права?

Нормативнi акти i лiтература

1.Конституцiя України // ВВР України. — 1996. — № 30. — Ст. 141.

2.Кодекс законiв про працю України з постатейними матерiа лами / Укладачi: В. С. Ковальський, Л. П. Ляшко. — К.: Юрiнком Iнтер, 2006. — С. 1151—1186.

3.Про охорону працi: Закон України вiд 14 жовтня 1992 р. // ВВР України. — 1992. — № 49. — Ст. 668.

4.Питання Державного комiтету України з нагляду за охороною працi: Указ Президента України вiд 16 сiчня 2003 р. № 29/2003 // Офiцiйний вiсник України. — 2003. — № 4. — Ст. 99.

5.Деякi питання Державного департаменту нагляду за додер жанням законодавства про працю: Постанова Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 18 сiчня 2003 р. № 50 // Офiцiйний вiсник України. — 2003. — № 4. — Ст. 111.

6.Iнструкцiя з оформлення органами Держнаглядпрацi матерiа лiв про адмiнiстративнi правопорушення: Наказ Мiнiстерства пра цi та соцiальної полiтики України вiд 21 березня 2003 р. № 72 // Офiцiйний вiсник України 2003. — № 23. — Ст. 1104.

7.Положення про порядок накладення штрафiв на пiдприємства, установи i органiзацiї за порушення нормативних актiв про охоро ну працi: Затверджене постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 17 вересня 1993 р. № 754 // ЗП України. — 1994. — № 1. — Ст. 24.

9.Типове положення про комiсiю з питань охорони працi пiд приємства: Затверджене наказом Державного комiтету України по нагляду за охороною працi вiд 3 серпня 1993 р. № 72 // Кодекс за конiв про працю України з постатейними матерiалами. — К.: Юрiн ком Iнтер, 1997. — С. 611.

10.Про затвердження Типового положення про службу охорони працi: Наказ Державного комiтету України з нагляду за охороною

працi вiд 15 листопада 2004 року № 255 // Офiцiйний вiсник Украї ни. — 2004. — № 48. — Ст. 3191.

11.Про затвердження Типового положення про комiсiю з пи тань охорони працi пiдприємства: Наказ Держаного комiтету Украї ни з промислової безпеки, охорони працi та гiрничого нагляду вiд 21 березня 2007 року № 55 // Офiцiйний вiсник України. — 2007. —

№26. — Ст. 1069.

12.Про затвердження Порядку здiйснення державного нагля ду у сферi загальнообов’язкового державного соцiального страху вання вiд нещасного випадку на виробництвi та професiйного за хворювання, якi спричинили втрату працездатностi: Постанова Ка бiнету Мiнiстрiв України вiд 26 листопада 2003 року // Офiцiйний вiсник України. — 2003. — № 48. — Ст. 25—27.

13.Положення про державний департамент нагляду за додер жанням законодавства про працю: Затверджено постановою Кабi нету Мiнiстрiв України вiд 18 сiчня 2003 року № 50 // Офiцiйний вiсник України. — 2003. — № 4. — Ст. 111.

Ðîçäië ÕÕ

МIЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРАЦI

§1. Поняття мiжнародно правового

регулювання працi та його змiст

Мiжнародно правове регулювання працi — це регла ментування за допомогою мiжнародних угод (договорiв) та iн ших мiжнародно правових засобiв питань, пов’язаних iз засто суванням найманої працi, покращання її умов, охороною працi, захистом iндивiдуальних i колективних iнтересiв працiвникiв.

Формальним вираженням такого регулювання є система норм i стандартiв з регулювання працi, яку держави, що приєд налися до вiдповiдного мiжнародного договору, використову ють у нацiональному трудовому законодавствi.

Суб’єкти мiжнародно правового регулювання працi: Орга нiзацiя Об’єднаних Нацiй (ООН) та її спецiалiзований орган — Мiжнародна органiзацiя працi (МОП), а також регiональнi об’єд нання держав (Рада Європи, Європейський Союз).

У Конституцiї України (ст. 9) та у Кодексi законiв про пра& цю України (ст. 81) закрiплено принцип прiоритету мiжнарод& но&правових норм перед нормами нацiонального законодавства у разi їх ратифiкацiї.

Головним джерелом мiжнародно&правового регулювання пра& цi є конвенцiї та рекомендацiї, прийнятi МОП.

До документiв ООН, якi регулюють трудовi права, вiдно& сять Загальну декларацiю прав людини (1948), Мiжнародний пакт про економiчнi, соцiальнi i культурнi права (1966), Мiжна& родний пакт про громадянськi i полiтичнi права (1966), такi мiж& народнi конвенцiї ООН, як «Про лiквiдацiю расової дискримi& нацiї» (1966), «Про дискримiнацiю жiнок» (1979), «Про захист прав мiгрантiв i членiв їх сiмей» (1990), та iн.

Серед найважливiших актiв, прийнятих на регiональному рiвнi Радою Європи, є Європейська конвенцiя про захист прав людини i основних свобод (1950) та Європейська соцiальна хар& тiя (1961). Головним документом Європейського Союзу вважа& ється Хартiя основних прав працiвникiв.

§2. Мiжнародна органiзацiя працi, її структура,

завдання та роль в удосконаленнi правого регулювання вiдносин у сферi працi

Мiжнародна органiзацiя працi була створена в 1919 р. на основi Версальського мирного договору як автономна орга& нiзацiя Лiги Нацiй. На першому пленарному засiданнi конфе& ренцiї було створено комiсiю з питань мiжнародного трудового законодавства. Комiсiя вивчила можливiсть спiльних дiй дер& жав з питань працi, розробила проект статуту нової мiжнарод& ної органiзацiї, який пiдписали одночасно з договором 28 червня 1919 року. Ця дата й визнана днем створення МОП. На перших порах членами МОП стали 44 держави: 31 член Лiги Нацiй, тоб& то країни&переможцi в першiй свiтовiй вiйнi, якi пiдписали Вер& сальський мирний договiр, та 13 держав, що були запрошенi при& єднатися до статутiв Лiги Нацiй i МОП. У 1954 р. членами МОП стали Радянський Союз, Українська Радянська Соцiалiстична Республiка i Бiлоруська Радянська Соцiалiстична Республiка. Вiдповiдно до статей 3 i 4 Статуту МОП кожна держава — член Органiзацiї Об’єднаних Нацiй може бути членом МОП. Для цього необхiдно лише сповiстити Генерального директора Мiж&

права та обов’язки згiдно з основними принципами мiжнарод& ного права.

Мiжнародний договiр — це угода двох чи декiлькох держав про встановлення, змiну або припинення прав та обов’язкiв у рiзних вiдносинах мiж ними у формi договору, угоди, пакту, кон& венцiї, протоколу, заключного акта тощо. Термiн «мiжнародний договiр» застосовується на практицi як: угода, конвенцiя, пакт, протокол, трактат, спiльна заява, меморандум, регламент, обмiн нотами та iн. Значна частина цих термiнiв вживається i в мiж& народному трудовому правi.

Найважливiшими нормативно&нормативними актами нормо& творчостi Мiжнародної органiзацiї працi є розроблення i прий& няття конвенцiй i рекомендацiй — основних форм, за допомогою яких МОП здiйснює мiжнародне правове регулювання працi.

Мета конвенцiй — створити для держави, що їх ратифiкува& ла, зобов’язання по внесенню певних змiн у нацiональне зако& нодавство про працю. Статут МОП передбачає, що пiсля прий& няття конвенцiї, вона надсилається всiм членам органiзацiї для ратифiкацiї, i кожний член органiзацiї зобов’язується протягом року пiсля закриття конференцiї винести конвенцiю на роз& гляд органу влади, в компетенцiю якої входить це питання, для оформлення її як закону або для вжиття заходiв iншого поряд& ку. Якщо член органiзацiї одержав згоду компетентної влади або влад, вiн повiдомляє про ратифiкацiю конвенцiї, що вiдбулася, Генерального директора МОП i вживає таких заходiв, якi бу& дуть необхiднi для ефективного застосування положень даної конвенцiї (п. 5 ст. 19 Статуту МОП).

Конвенцiя — правовий акт, який набирає сили мiжнародно& го зобов’язання тiльки пiсля ратифiкацiї її не менш як двома країнами членами Мiжнародної органiзацiї працi. Ратифiкованi конвенцiї мають обов’язкову силу щодо тих членiв МОП, якi ра& тифiкували її. Основними елементами структури конвенцiї (як i будь&якого договору) є: назва, преамбула (вступна частина), основнi положення договору, заключнi положення, тлумачен& ня, доповнення або припинення договору.

Рекомендацiя МОП не покладає на держави будь&яких зобо& в’язань i не пiдлягає ратифiкацiї. Прийняттям рекомендацiї Мiж& народна органiзацiя працi закликає держави, щоб їх нацiональнi норми трудового права були, по можливостi, приведенi у вiдпо& вiднiсть з нормами, що закрiпленi в рекомендацiї. Аналогiчний

характер мають конвенцiї i для держав, якi їх не ратифiкували. Прийнято вважати, що в своїй сукупностi конвенцiї i рекомен& дацiї створюють Мiжнародний кодекс працi — систематизований, але позбавлений обов’язкової юридичної сили збiрник мiжна& родних норм, прийнятих Генеральною конференцiєю МОП. Мiж& народний кодекс працi видавався у 1939, 1941 та 1951 роках. Ви& даний у 1951 р. том 1 Мiжнародного кодексу працi роздiлений на 12 книг за тематичним принципом. Книги, у свою чергу, подi& ленi на глави та роздiли, кожний з яких складається з двох частин:

а) зобов’язання країн, що ратифiкували дану конвенцiю; б) рекомендацiї країнам, що вмiщенi в нормах МОП.

При цьому зазначається, з якої конвенцiї та рекомендацiї взята та чи iнша норма.

Джерелами мiжнародного трудового права є також двосто= роннi й багатостороннi договори, що мають за мету регулювання певних питань у галузi трудового права. Якщо багатостороннi угоди охоплюють широке коло суб’єктiв правового регулюван& ня, то двостороннi договори укладаються державами здебiль& шого з питань взаємного працевлаштування своїх громадян за межами територiї країни та соцiального захисту працiвникiв& мiгрантiв i членiв їх сiмей. Так, мiж Україною та iншими країна& ми пiдписано ряд двостороннiх угод, зокрема: Угода мiж Урядом України i Урядом Росiйської Федерацiї про трудову дiяльнiсть i соцiальний захист громадян України i Росiї, якi працюють за межами кордонiв своїх країн вiд 14.01.1993 р.; Угода мiж Урядом України та Урядом Республiки Молдова про трудову дiяльнiсть i соцiальний захист громадян України та Республiки Молдова, якi працюють за межами кордонiв своїх держав вiд 13.12.1993 р.; Угода мiж Урядом України та Урядом Латвiйської Республiки про трудову дiяльнiсть та соцiальний захист осiб, якi постiйно проживають в Українi та Латвiї i працюють на територiях обох держав вiд 21.11.1995 р.; Угода мiж Урядом України та Урядом Литовської Республiки про взаємне працевлаштування грома& дян вiд 28.03.1995 р.; Угода мiж Урядом України i Урядом Со& цiалiстичної Республiки В’єтнам про взаємне працевлаштуван& ня громадян та їх соцiальний захист вiд 08.04.1996 р.; Угода мiж Урядом України та Урядом Республiки Польща про взаємне працевлаштування працiвникiв вiд 16.02.1994 р.; Угода мiж Уря& дом України та Урядом Республiки Вiрменiя про трудову дiяль& нiсть та соцiальний захист громадян України та Республiки Вiр&